з питань забезпечення позову
25 квітня 2025 року м. Рівне №460/7264/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді У.М. Нор, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудня-Почаївська" з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудня-Почаївська"
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
пропро забезпечення позову,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудня-Почаївська" звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 124480 від 25.03.2025р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудня-Почаївська» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
24.04.2025, до відкриття провадження у справі №460/7264/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудня-Почаївська" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 124480 від 25.03.2025 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РудняПочаївська» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Розглянувши дану заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі №826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", роз'яснено, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Відтак, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Судом встановлено, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 124480 від 25.03.2025р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн., позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова вважається виконавчим документом та може бути звернене відповідачем до примусового виконання. Водночас її оскарження до суду не зупиняє її дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, на думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для позивача як потенційного боржника у виконавчому провадженні.
У контексті вказаного аргументу суд зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).
В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
Суд зазначає, що обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на твердженні представника позивача щодо ймовірності пред'явлення постанови до виконання у майбутньому та пов'язаних із цим негативних для позивача наслідків. Однак, доказів того, що розпочато вчинення будь-яких дій з метою примусового виконання оскаржуваної постанови матеріали позову та заяви не містять, а відтак побоювання ризиків заподіяння позивачу шкоди як потенційному боржнику у виконавчому провадженні є передчасним.
Висновок суду узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права при розгляді заяв про забезпечення позову у справах де предметом оскарження є постанови державних органів, що можуть пред'являтися до виконання (постанови від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21, від 20 серпня 2019 року у справі № 200/3887/19-а, від 15 вересня 2021 року у справі № 580/1381/19, від 05 липня 2022 року у справі № 380/13491/21).
Суд касаційної інстанції у вказаних постановах звертає увагу, що при розгляді таких заяв окрім суми штрафу та майнового стану позивача, слід враховувати чи було пред'явлено постанову про накладення штрафу до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.
Таким чином, здійснивши оцінку доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудня-Почаївська" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудня - Почаївська" до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №124480 від 25.03.2025 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 25 квітня 2025 року.
Суддя У.М. Нор