. 24 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14034/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22.11.2024 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якій просить суд:
визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.01.2021 по 31.10.2024 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за періоди:
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01.01.2022 по 31.12.2022 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01.01.2023 по 31.12.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01.01.2024 по 31.10.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 20.11.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, а 01.01.2024 - 3028,00 грн.
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача призначено на посаду судді Полтавського апеляційного суду. Вказує, що при обчисленні та виплаті суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.10.2024 відповідач застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений для визначення базового розміру посадового окладу судді згідно зі Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, та який станом на 01.01.2021 складав 2270,00 грн, з 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 - 2684 грн, а з 01.01.2024 - 3028,00 грн внаслідок чого виплатив позивачу належну йому суддівську винагороду в меншому розмірі, ніж це визначено статтею 135 Закону № 1402-VІІІ.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог що стосуються періоду з 19.07.2022 по 21.08.2024 та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Ухвалою суду від 05.12.2024 позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 21.08.2024, повернуто позивачеві.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 в іншій частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 22.08.2024 по 20.11.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ухваленим за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 21.08.2024, у справі № 440/14034/24.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі 440/14034/24 скасовано в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:
визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 19.07.2022 по 02.10.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язання Полтавського апеляційного суду провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за періоди:
- з 19.07.2022 по 31.12.2022 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01.01.2023 по 02.10.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 19.07.2022 по 02.10.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до провадження в частині позовних вимог, що стосуються з 19.07.2022 по 02.10.2023.
Відповідач Полтавський апеляційний суд позов не визнав. У відзиві на позов пояснив, що необхідно враховувати положення інших законів, що встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді, доповнюють частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу. Тобто нарахування та виплата позивачці суддівської винагороди за спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 по 31.10.2024 у розмірі 2102 грн відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. Відповідач також зауважив, що Закони, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є чинними, неконституційними не визнані та не скасовані, а тому підлягають безумовному виконанню.
Відповідач ДСА України правом на подання відзиву не скористався.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Наказом Полтавського апеляційного суду від 22.12.2018 №07-04/28 ОСОБА_1 зараховано до штату Полтавського апеляційного суду з 23.12.2018 з окладом згідно штатного розпису
Упродовж періоду з 01.01.2021 по 31.10.2024 Полтавський апеляційний суд при обчисленні розміру суддівської винагороди судді, для визначення розміру якої застосовувало розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто в розмірі 2102 гривні.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.10.2024 із застосуванням статті 7 Законів про Державний бюджет України на відповідний рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч. 2 ст. 4).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що з 01.01.2021 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що з 01.01.2022 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що з 01.01.2023 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що з 01.01.2024 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Разом із тим, вказаними нормами передбачено величину у розмірі 2102 гривні під назвою "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня".
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.01.2021 по 02.10.2023 та з 22.08.2024 по 20.11.2024 посадовий оклад позивача обчислено, виходячи з приписів статті 7 Законів про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024 роки, з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Варто зауважити, що у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд звертає увагу відповідачів, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд наголошує, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Також зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який ставиться питання у позовній заяві, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного 2024 року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Закони України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
Таким чином, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26.04.2006 зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що обмеження виплати позивачу в періоді з 01.01.2021 по 02.10.2023 та з 22.08.2024 по 20.11.2024 суддівської винагороди (шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102,00 грн) здійснено Полтавським апеляційним судом протиправно.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, відповідно до якої заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня, на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, було неправомірним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 02.10.2023 та з 22.08.2024 по 31.10.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн та зобов'язання Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 02.10.2023 та з 22.08.2024 по 31.10.2024 включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн та на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 20.11.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, а 01.01.2024 - 3028,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.
З наведеного випливає, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а ТУ ДСА України в Полтавській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
У силу частин першої, другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно із частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 (далі - Положення), Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 Положення визначено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Зважаючи на наведені положення статей 148-149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2021, 2022, 2023, 2024 роки була недостатньою для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028,00 грн.
Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наданою в матеріали справи довідкою про розмір нарахованої та виплаченої позивачу суддівської винагороди встановлено, що право позивача на отримання суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн порушено по 31.10.2024 включно.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, нормативне врегулювання спірних правовідносин, керуючись частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є:
1) визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період 01 січня 2021 року по 02 жовтня 2023 року та з 22 серпня 2023 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
2) зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагород за період:
- з 01 січня 2021року по 31 грудень 2021 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01 січня 2022 року по 31 грудень 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року - 2480,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01 січня 2023 року по 02 жовтня 2023 року року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 22 серпня 2024 року по 31жовтня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті.
3) зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 02 жовтня 2023 року та з 22 серпня 2024 по 20 листопада 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн., на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн., і на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.
Належність такого способу захисту порушених прав позивача підтверджується Верховним Судом у постанові від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що з 01.01.2021 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривні, Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що з 01.01.2022 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривні. Однак позивач у позовних вимогах зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить : з 01.01.2021 - 2481,00 грн, з 01.01.2022- 2600,00 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні цієї справи судом враховані положення частини другої статті 2 та частини другої статті 77 КАС України.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Ruiz Toriya v. Spaine", рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 42262431), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період 01 січня 2021 року по 02 жовтня 2023 року та з 22 серпня 2023 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
Зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагород за період:
- з 01 січня 2021року по 31 грудень 2021 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01 січня 2022 року по 31 грудень 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 01 січня 2023 року по 02 жовтня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
- з 22 серпня 2024 року по 31жовтня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн., з
врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 02 жовтня 2023 року та з 22 серпня 2024 по 20 листопада 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн., на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн., і на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова