Справа № 420/37153/24
25 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №24 від 28.12.2023 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 за період проходження служби за контрактом (з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року) та здійснити з 01.12.2024 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням 26 років вислуги відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та проведених перерахунків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII. В період з 2019 року по 2023 року позивач проходила військову службу за контрактом в НОМЕР_1 Прикордонному загоні, внаслідок чого збільшилась її загальна вислуга років до 26 років 07 місяців 20 днів. Враховуючи вказане, позивач вважає, що до її вислуги років має бути додатково зарахований період проходження служби за контрактом.
Внаслідок вищевказаного, до відповідача було направлено подання для перерахунку пенсії позивача із врахуванням додаткової вислуги років позивача. Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №24 від 28.12.2023 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до адміністративного суду.
Ухвалою суду по справі №420/37513/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно з документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, позивача 12.10.2023 року звільнено військової служби за наявності календарної вислуги років 17 років 09 місяців 06 днів (з урахуванням пільгової вислуги 08 років 10 місяців 14 днів). Оскільки на момент звільнення календарна вислуга років складала 17 років 09 місяців 06 днів (з урахуванням пільгової вислуги 08 років 10 місяців 14 днів), то правові підстави для перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, відсутні.
Від позивача до суду також надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду надано не було.
Ухвалою суду від 12.12.2024 року провадження у справі №420/37153/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 16.01.2025 року після надання до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області матеріалів пенсійної справи позивача.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом за час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 30.09.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, у розмірі 55% грошового забезпечення, що підтверджується повідомленням про призначення пенсії за №1691 від 02.12.2010 року.
Вислуга років на день звільнення станом 29.09.2010 року становила: всього - 20 років 00 місяця 00 дня, у тому числі календарна - 13 років 04 місяця 02 дня; пільгова - 06 років 07 місяців 28 днів, що підтверджується розрахунком вислуги років на пенсію штаб-сержанта ОСОБА_1 .
З 08.05.2019 року позивач була знову прийнята на військову службу за контрактом окремим регіональним центром комплектування ( АДРЕСА_1 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та в подальшому була звільнена зі служби 12.10.2023 року. Вислуга років на день звільнення станом 12.10.2023 року становила: всього - 26 років 07 місяців 20 днів, що також підтверджується розрахунком вислуги років на пенсію штаб-сержанта ОСОБА_1
15.12.2024 року за №11/ПВ-12131 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було сформовано подання про призначення пенсії за вислугу років, в якому вислуга років у пільговому обчисленні станом на 12.10.2023 року для визначення розміру пенсії складає 26 років 07 місяців 20 днів, та відповідно, таке подання було направлено до пенсійного органу.
Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №24 від 28.12.2023 року відмовило позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років посилаючись на те, що їй у 2010 році було призначено пенсію за наявності календарної вислуги років 13 років, а згідно документів, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України в грудні 2023 року, у позивача станом на 12.10.2023 року календарна вислуга років складає 17 років 09 місяців 06 днів. Отже, права на пенсію за вислугу років за новою посадою, з урахуванням календарної вислуги років 17 років 09 місяців 06 днів, позивач не має.
За твердженням позивача, вона 21.10.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років, із врахуванням періоду проходження військової служби за контрактом з 19.03.2015 року по 04.03.2024 року, вже у розмірі 70% грошового забезпечення.
Водночас, листом від 18.11.2024 року відповідач повідомив, що розглянувши подання про перерахунок пенсії за вислугу років від 15.12.2023 року №11/ПВ-12131 пенсійний орган виніс рішення №24 від 28.12.2023 року про відмову в перерахунку пенсії.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві в межах справи №420/37153/24.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
За ст.1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно п. а) ст.1-1 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
За п. б) ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до п. а) ст.13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців (ч.2 статті 51 Закону №2262-ХІІ).
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що пенсіонерам, яким була призначена пенсія на підставі Закону №2262-ХІІ, але які після призначення пенсії були повторно прийняті на службу за контрактом, мають право на перерахунок їх пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за час проходження військової служби за контрактом до дня фактичного звільнення.
Згідно із статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок №393) закріплено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту (п.1 Порядку №393).
Враховуючи вищевказані нормативні приписи суд доходить висновку, що після звільнення позивача зі служби 12.10.2023 року, на яку вона була прийнята за контрактом вже після признання пенсії за вислугу років у 2010 році, до її вислуги років мала бути врахована додаткова вислуга років за час проходження військової служби за контрактом до дня фактичного звільнення, тобто за період з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.12.2024 року по справі №420/4303/24.
Разом з тим, всупереч встановленим законодавчим нормам, Головним управлінням Пенсійного органу України в Одеській області було необґрунтовано не зараховано додаткову вислугу років позивача за час проходження нею військової служби за контрактом до дня фактичного звільнення, тобто за період з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року, та протиправно прийнято рішення №24 від 28.12.2023 року про відмову у перерахунку пенсії із врахуванням збільшеної вислуги років.
За час розгляду справи відповідачем не було доведено правомірності неврахування позивачу додаткової вислуги років за час проходження нею військової служби за контрактом до дня фактичного звільнення, а саме за період з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року, при отриманні відповідного подання Адміністрації Державної прикордонної служби 15.12.2024 року за №11/ПВ-12131.
В той же час, посилання відповідача у відзиві на положення п. а) статті 12 Закону №2262, відповідно до яких пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за військової служби за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати та мають 25 календарних років і більше, не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки регулюють питання призначення пенсії, в той час, як спірним в даному випадку є право позивача на перерахунок пенсії.
Разом з тим, суд не враховує посилання позивача в описовій частині адміністративного позову на те, що вона 21.10.2024 року зверталась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років, із врахуванням періоду проходження військової служби за контрактом з 19.03.2015 року по 04.03.2024 року, оскільки позивачем не було надано доказів проходження нею військової служби у період з 19.03.2015 року до 08.05.2023 року та з 12.10.2023 року по 04.03.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підсумовуючи вищезазначене суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було доведено протягом часу розгляду справи обґрунтованості рішення №24 від 28.12.2023 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням додаткової вислуги років, а тому вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/37153/24 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача в межах заявлених нею вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.12.2024 року, врахувавши додаткову вислугу років позивача у період проходження нею військової служби за контрактом з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог зобов'язального характеру слід відмовити, оскільки предметом спірних правовідносин у справі є лише неврахування пенсійним органом до вислуги років позивача для перерахунку її пенсії додаткової вислуги років.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1 211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №24 від 28.12.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.12.2024 року, врахувавши додаткову вислугу років позивача у період проходження нею військової служби за контрактом з 08.05.2019 року по 12.10.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький