Справа № 420/38902/24
про відмову у залишенні позову без розгляду
24 квітня 2025 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши клопотання відповідача у справі - Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в неповному нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 15.06.2019 по 26.11.2022, відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003,
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 15.06.2019 по 26.11.2022, відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003,
3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та інших виплат за вказані періоди,
4. Здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та інших виплат за вказані періоди.
Разом з позовом ОСОБА_1 також було надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якого, зокрема посилався на те, що відповідь від військової частини НОМЕР_1 на заяву позивача щодо перерахунку грошового забезпечення та нарахування індексації до теперішнього час надана не була. Також вказував, що на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 20.12.2024 суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та поновив позивачу пропущений строк для подачі цього позову. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив спрощене провадження в цій адміністративній справі.
24.12.2024 від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропуском процесуального строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що 19 липня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-IX (далі - Закон), яким було внесено зміни зокрема у ч.2 ст.233 КЗпП України, згідно з якою строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, відповідач звертає увагу, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2022 №316, ОСОБА_1 , з 26.11.2022 було виключено із списків особового складу військової частини. Отже, станом на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, відтак строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, визначений частиною першою цієї статті, складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Отже, з моменту виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права на виплату всіх належних сум. Однак, з даним позовом позивач звернувся до суду 16.12.2024 року.
За твердженнями відповідача, станом на момент звернення позивача до суду (16.12.2024 року), тримісячний строк з моменту виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (26.11.2022 року) сплинув, а отже і строк для звернення з позовними вимогами про стягнення належного грошового забезпечення завершився. Позивачем в тексті позовної заяви зазначено, що 22.10.2024 було подано заяву про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, втім, відповідач звертає увагу, що позивачем не було надано у додатках до адміністративного позову копії доказів направлення заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Інформація про рух вищезазначеного листа, відсутня. Тобто, на адресу військової частини НОМЕР_1 даний лист не надійшов.
Крім того, як вказує відповідач, отримання відповіді на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Таким чином, позивачем, на думку відповідача, не доведено відсутність факту порушення строку звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його необґрунтованим, у зв'язку із чим вбачає підстави для відмови у його задоволенні виходячи з наступного.
Строки звернення до суду з адміністративним позовом передбачено у ст.122 КАС України.
При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому, силу приписів ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, такі приписи поширюються лише на правовідносини після 18.07.2022. Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як визначено п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В силу вимог ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі, судом було встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про перерахунок грошового забезпечення позивача за 2019,2020,2021 роки позивачем строк не пропущено.
Разом з цим, суд встановив, що в іншій частині заявлених позивачем вимог стосовно перерахунку індексації, позов подано з пропуском встановлено строку, однак, врахувавши доводи позивача, викладені ним у заяві про поновлення строку, та приписи ст.121КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав поновлення пропущеного строку для звернення до суду із цим позовом, визнаючи причини його пропуску поважними.
При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
На переконання суду, позивачем строк був пропущений з поважних причин, а тому відсутні підстави для перегляду висновку суду.
Щодо посилання представника відповідача на попереднє звернення позивача з аналогічними позовами до суду, за якими судом вирішено повернути позовну заяву, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторного звернення до суду, у порядку передбаченому КАС України.
Враховуючи вищевикладене, заява Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 118, 121, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача у справі - Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА