Справа № 640/32256/20
25 квітня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Благодійний фонд Володимира Безим'яного (93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, код ЄДРПОУ 22719329) про визнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва 18.12.2020 надійшов позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталії Володимирівни до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України№4188/5 від 02.12.2020 року «Про задоволення скарги».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 28.01.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Благодійний фонд Володимира Безим'яного (93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, код ЄДРПОУ 22719329).
Ухвалою судді від 03.08.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №640/32256/20, до набрання законної сили рішенням в господарській справі №913/260/21.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно із п. 1 «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року №399 цей Порядок розроблено на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України.
У відповідності до п. 4 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 року справу №640/32256/20 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу): Скупінській О.В.
15.04.2025 ухвалою судді прийнято до провадження адміністративну справу № 640/32256/20; поновлено провадження у справі № 640/32256/20; розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.04.2025 до суду від представника відповідача Міністерства юстиції України надійшло клопотання (вхід. №ЕС/39158/25), в якому просить розгляду справи №640/32256/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування вказаного клопотання зазначили, що для з'ясування всіх обставин справи та з метою рівності учасників справи, а також з метою об'єктивного розгляду справи, вважаємо, що розгляд даної справи має відбуватись за правилами загального позовного провадження, до того ж зазначена справа вже містить значний обсяг матеріалів, та за результатами їх дослідження може виникнути необхідність подання додаткових доказів та пояснень, що можливо лише на стадії підготовчого провадження. Також вказали, що зазначена справа має важливе значення для всіх сторін, адже під час розгляду вказаної справи судом буде досліджено наказ центрального органу виконавчої влади щодо застосування до нотаріуса наслідків у вигляді блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці за порушення позивачем норм спеціалізованого законодавства у сфері державної реєстрації, що у свою чергу становить значний суспільний інтерес щодо прийнятого рішення.
Дослідивши вказане клопотання, суд приходить до наступного.
Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст.257 та ч.4 ст.12 КАС України. Зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Суд зауважує, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника Міністерства юстиції України не вмотивовані та не обґрунтовані підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Представник Мін'юсту України, заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, належних доводів на обґрунтування необхідності проведення судового засідання не навели.
Заявник, у поданому клопотанні не навів жодної належної та достатньої підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так з викликом учасників. Безпосередньо з клопотання представника відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження, наведені ж доводи є лише припущеннями про можливе існування обставин та фактів, які могли б бути вирішені виключно під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом та за участю сторін.
Позивачем у поданому клопотанні не доведено, та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, або у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідно до статей 47, 162 Кодексу адміністративного судочинства України сторони наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, про що роз'яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх підстав, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін, представником Мін'юсту України не наведено, як і не доведено наявність значного суспільного інтересу щодо результатів розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Керуючись ст.ст.12, 248, 257 КАС України, суд
У задоволенні клопотання (вхід. №ЕС/39158/25 від 23.04.2025) представника Міністерства юстиції України про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА