Справа № 412/9832/2012
2412/4407/2012
04 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Соцковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічно акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору удаваним правочином, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 30 квітня 2008 року між нею та ПАТ КБ «Приват Банк'було укладено кредитно - заставний договір № DNI0AD0000844655 згідно якого вона отримала кредит в сумі 30 000 доларів США, а саме 27 592,78 доларів США на придбання автомобіля, 1 572,79 доларів США на оплату страхових платежів за договором страхування на перший рік дії кредиту, 7,014 доларів США для оплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 827,78 доларів США для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних за період користування кредитом строком до 29 квітня 2013 року та сплати щомісячного платежу у період з 24 по 28 число кожного місяця у розмірі 734,39 доларів США.
За умовами п. 17.4 Кредитно -заставного договору , видача кредиту здійснювалась у наступному порядку: сума у розмірі 133 825 грн. на поточний рахунок автосалону; сума у розмірі 7 628,03 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова Компанія «Інгострах», сума у розмірі 34 грн. на сплату реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр'МЮУ, 827,78 доларів США на оплату винагороди Банку за надання фінансового інструменту.
Кредитно-заставний договір №DNI0AD0000844655 від 30.04.2008 року передбачає, що кредит позивачу видано в іноземній валюті (USD) та розрахунки між ОСОБА_3 та відповідачем мають здійснюватися в тій самій валюті. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана позивачу на конкретні цілі, тобто для здійснення правочину з резидентом України.
Згідно ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є Відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи, тому відповідач не мав права надавати ОСОБА_4 , резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України.
Таким чином, відповідач, як агент валютного контролю, не мав права видавати позивачу кредит в іноземній валюті для здійснення розрахунків ОСОБА_5 з автосалоном (резидентом України), саме тому зазначена грошова сума 133 825 грн. була перерахована на поточний рахунок автосалону у національній валюті.
Відповідач знав про те, що для розрахунку з резидентом України позивачу необхідні саме гривні, а не будь-яка інша валюта, але видаючи кредит готівкою іноземну валюту, відповідач усвідомлював, що цей акт носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для користування кредиту за цільовим призначенням. Тому позивач просить суд визнати вказаний кредитно - заставний договір удаваним правочином та визнати його укладеним в національній валюті України.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог та пояснила, що кредитний договір було укладено з додержанням норм діючого законодавства, за згодою сторін.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився просив слухати справу за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено судом, 30 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк'було укладено кредитно - заставний договір № DNI0AD0000844655 згідно якого позивач отримала кредит в сумі 30 000 доларів США, а саме 27 592,78 доларів США на придбання автомобіля, 1 572,79 доларів США на оплату страхових платежів за договором страхування на перший рік дії кредиту, 7,014 доларів США для оплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 827,78 доларів США для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних за період користування кредитом строком до 29 квітня 2013 року та сплати щомісячного платежу у період з 24 по 28 число кожного місяця у розмірі 734,39 доларів США.
За умовами п. 17.4 Кредитно -заставного договору , видача кредиту здійснювалась у наступному порядку: сума у розмірі 133 825 грн. на поточний рахунок автосалону; сума у розмірі 7 628,03 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова Компанія «Інгострах», сума у розмірі 34 грн. на сплату реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр'МЮУ, 827,78 доларів США на оплату винагороди Банку за надання фінансового інструменту.
Згідно ст.202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.
Ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Кредитно-заставний договір №DNI0AD0000844655 від 30.04.2008 року передбачає, що кредит позивачу видано в іноземній валюті (USD) та розрахунки між ОСОБА_3 та відповідачем мають здійснюватися в тій самій валюті. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана позивачу на конкретні цілі, тобто для здійснення правочину з резидентом України.
Згідно ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи, тому відповідач не мав права надавати ОСОБА_4 , резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України.
Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Оскільки Україна, як і будь-яка інша держава, здійснює політику підтримки національної валюти, яка знайшла своє відображення в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», то правочини, які передбачають використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків за договірним зобов'язанням, суперечать цьому Декрету, положення якого є імперативними, а тому повинні визнаватися недійсними.
Судом встановлено, що автомобіль VOLKSWAGEN LT 35 кузов № НОМЕР_1 було знято з обліку 26 квітня 2008 року Дніпропетровським ВРЕВ -3 та виписано довідку рахунок на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 169-171/ .
Банк фактично розрахувався з автосалоном, перерахувавши суму у розмірі 133 825,00 грн., без здійснення видачі готівки у доларах США позивачу, без проведення конвертації, з чого витікає, що кредит позивачу було видано в гривні, а не в доларах.
В силу ст.60 ЦПК України позивач,заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним,має довести: факт укладення правочину,що за його думкою є удаваним,спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших правовідносин,ніж ті,які передбачені правочином,тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин,настання між сторонами інших прав та обов'язків,ніж ті,що передбачені удаваним правочином
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від.06.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,а саме п 25 передбачено,за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин,але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину,за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають,але не ті,що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи,що правочин вчинено з метою приховати інший правочин,суд на підставі ст..235 ЦК України має визнати,що сторонами вчинено саме цей правочин, який насправді вчинено, суперечить закону суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Отже договір кредитно заставний, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк'від 30 квітня 2008 року є удаваним. Насправді укладався в гривні
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю їх між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
При таких обставинах суд вважає можливим визнати кредитно - заставний договір № DNI0AD0000844655 від 30 квітня2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк'удаваним правочином.
Таким чином позовні вимоги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, вони є обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні,на користь якої укладено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 54 грн(а.с.1-2)
На підставі викладеного,керуючись ст..ст.10,11,60,88,212-215,218 ЦПК, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати кредитно - заставний договір № DNI0AD0000844655 від 30 квітня2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк'удаваним правочином.
Визнати кредитно - заставний договір № DNI0AD0000844655 від 30 квітня2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк'укладений в Національній валюті України.
Стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк'на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в розмірі 54 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.О. Демидова