про відмову у забезпеченні позову
24 квітня 2025 р. № 400/3715/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиВійськова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
Ухвалою від 21.04.2025 суд відкрив провадженні за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому позивач просить:
«Визнати протиправними та скасувати постанову Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою від 14.03.2025 року за №2024-03-14-1438
Зобов'язати Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 провести повторний медичний огляд (направити у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України) військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні».
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
«Зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої у формі довідки від 14.03.2025 року за №2024-03-14-1438 щодо висновку про придатність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі;
Заборонити Військовій частині НОМЕР_2 , в особі його посадових осіб, вчиняти дії щодо подальшого проходження позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 військової служби у статусі придатний до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі»
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, 14.03.2025 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач) проведено медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 та визнано придатним до служби у морській піхоті.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо подальшого проходження служби позивачем у статусі «придатний» до військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Проте, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржувані рішення дії чи бездіяльність відповідача є «очевидно протиправними» поза обґрунтованим сумнівом.
Фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі доказів у справі та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Щодо доводів позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення акта військово-лікарської комісії про визнання придатним ОСОБА_1 , суд зауважує, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності висновків військово-лікарської комісії та обставини процедурних порушень при проведенні огляду, оскільки встановлення ознак протиправності є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Суд зазначає, що правомірність та оцінка дій військово-лікарської комісії при прийнятті рішення про придатність позивача до військової служби під час мобілізації підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такого рішення або дій (бездіяльності) та буде надана судом за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, тому суд не може здійснювати переоцінку доказів наперед.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення адміністративного позову, фактично зводяться до незгоди з висновком військово-лікарської комісії про придатність ОСОБА_1 до служби в морській піхоті.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання). Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вероніка Володимирівна Птичкіна