24 квітня 2025 рокусправа № 380/5659/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури (79005, м. Львів ,вул. Богомольця, 9; код ЄДРПОУ 02910031) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009358) з вимогами:
- визнати постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження №75418374 протиправною та скасувати;
- зобов'язати державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вчинення виконавчих дій щодо відновлення виконавчого провадження №75418374.
Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження, оскільки вважає, що незважаючи на актуальність питання необхідності приведення у стан готовності захисних споруд, державним виконавцем не вжито усіх можливих заходів для виконання рішення суду, що суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини. Зазначає, що на державного виконавця покладений обов'язок вжити передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення. Вважає, що належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. На думку позивача, в даному випадку державний виконавець допустив неналежний стан виконання рішення суду щодо приведення ПрАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» захисних споруд цивільної оборони (сховище) №48408 та №48900 у належний стан, що в свою чергу, створює загрозу для життя та здоров'я цивільного (мирного) населення через неможливість їх перебувати в укриттях у разі військової (терористичної) небезпеки. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 08.04.2025.
04.04.2025 за вх.№5766ел від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП №75418374 з примусового виконання виконавчого листа №380/23210/23 від 15.05.2024 виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання ПрАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» привести захисні споруди - сховища №48408 та №48900, що розміщені за адресою м. Львів, вул. Польова, 44 в стан готовності. 05.08.2024 державним виконавцем призначено перевірку виконання вимог виконавчого документа із залученням представників ГУ ДСУ з НС у Львівській області та Галицької окружної прокуратури м. Львова. Згідно акту державного виконавця від 13.08.2024 при виході на адресу м. Львів, вул. Польова, 44 встановлено, що рішення не виконано в частині відновлення захисної споруди №48900 в стан готовності. Захисну споруду №48408 приведено в стан готовності частково. Відповідно до актів оцінки стану готовності захисних споруд від 09.08.2024, вищевказані захисні споруди є неготовими для використання. 14.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, який сплачено боржником. 12.09.2024 було повторно здійснено вихід на адресу м. Львів, вул. Польова, 44 та встановлено, що рішення суду виконано частково, а саме приведено у стан готовності захисну споруду №48408, проте привести у стан готовності захисну споруду №48900 є неможливим через підтоплення. Згідно технічного паспорту ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 11.08.2015, загальний відсоток зносу захисної споруди №48900 становить 49%. 13.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі за повторне невиконання вимог виконавчого документа, який боржником також сплачено. Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову закінчення виконавчого провадження. За невиконання судового рішення, державним виконавцем скеровано в Львівське районне управління поліції №1 у Львівській області повідомлення про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо керівника ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» Перун Р.Я. У зв'язку з наведеним, керуючись вимогами п. 11 ст. 39 та с. 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Просить у задоволенні позову відмовити.
В засідання суду, яке було призначено на 08.04.2025 сторони не з'явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.04.2025 залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» (79056, м. Львів, вул. Польова, 44; код ЄДРПОУ 01268101) та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (79008, м. Львів, вул. Підвальна. 6; код ЄДРПОУ 38627339).
14.04.2025 за вх.№31074 від представника ГУ ДСНС у Львівській області надійшли письмові пояснення, у яких представник просив подальший розгляд справи здійснювати без участі представника.
В засіданні суду, яке відбулось 14.04.2025 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 24.04.2025 о 13:30 год. для долучення додаткових доказів.
В засіданні суду, яке відбулось 24.04.2025, представником ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» подано додаткові докази. Зазначив, що згідно актів оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту №28408 та №38900 від 07.03.2023, у споруді №48308 проведено профілактичні роботи по ліквідації недоліків згідно акту оцінки стану готовності. На 05.10.2023 захисна споруда готова до використання за призначенням. Захисна споруда №48900 на даний час не готова до використання за призначенням, оскільки протягом багатьох років споруда затоплюється грунтовими водами, що привело до корозії арматури стін та перекриття, а також корозії обладнання. Загальний відсоток зносу склав 49%.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суду позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи щодо задоволення позовних вимог заперечили, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Щодо строку звернення до суду, то суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 03.02.2025 на адресу Галицької окружної прокуратури м. Львова супровідним листом державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №875 від 23.01.2025 надійшла постанова від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження №75418374.
Не погодившись із рішенням державного виконавця прокурором 05.02.2025 подано на ім'я начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скаргу в порядку ст.74 Закону «Про виконавче провадження», оскільки таке є передчасним та запропоновано його скасувати.
10.03.2025 на адресу Галицької окружної прокуратури міста Львова надійшов лист начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №12324 від 21.02.2025, у якому зазначено про відсутність правових підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2025, оскільки, на його думку, ним вжито всіх заходів примусового виконання передбачених чинним законодавство.
Оскільки, про відмову у скасуванні постанови від 23.01.2023 про закінчення виконавчого провадження №75418374 прокурор дізнався з відповіді начальника Личаківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.02.2025 №12324, яка надійшла на адресу Галицької окружної прокуратури міста Львова 10.03.2025, вхідний номер 2203-25, а позовну заяву щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження позивачем подано 10.03.2025 (в межах 10-ти денного строку звернення до суду), суд приходить до висновку про підставність для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №380/23210/23 визнано протиправною бездіяльність приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» щодо невжиття заходів для приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова 44.
Зобов'язано приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» привести захисні споруди - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова 44, стан готовності.
15.05.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/23210/23 про зобов'язання приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» привести захисні споруди - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова 44, стан готовності.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 01.07.2024 головним державним виконавцем Личаківського відділу виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник С.Б. відкрито виконавче провадження №75418374 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/23210/23, виданого 15.05.2024. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
05.08.2024 державний виконавець з метою виконання виконавчого листа №380/23210/23 від 15.05.2024 виніс вимогу №44939, якою вимагав з'явивитися 13.08.2024 о 09:00 год за адресою м. Львів, вул. Польова, 44 для перевірки виконання вимог виконавчого документа.
Згідно акту державного виконавця від 13.08.2024 при виході на адресу м. Львів, вул. Польова, 44 встановлено, що рішення не виконано в частині відновлення захисної споруди №48900 в стан готовності. Захисну споруду №48408 приведено в стан готовності частково.
У акті від 13.08.2024 зазначено, що відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 09.08.2024 захисні споруди №48408 та №48900 є не готовими для використання. Представник прокуратури на виконання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений.
14.08.2024 відповідач виніс постанову ВП №75418374, якою на приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 15.05.2024 у справі №380/23210/23. Штраф боржником сплачений.
Відповідно до акту державного виконавця від 12.09.2024, при виході за адресою м. Львів, вул. Польова, 44, встановлено, що рішення суду виконано частково. А саме, приведено частково у стан готовності захисну споруду №48408. Захисна споруда №48900 не приведена у стан готовності через підтоплення, що унеможливлює виконання рішення суду. Згідно технічного паспорту ОКП БТІ та ЕО від 11.08.2013 загальний відсоток зносу захисної споруди №48900 становить 49%.
13.09.2024 державним виконавцем Личаківського відділу виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на боржника - приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» у розмірі 10200,00 грн. Штраф боржником сплачений.
Головний державний виконавець надіслав до Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області повідомлення від 18.10.2024 №57508 про вчинення боржником кримінального правопорушення, в якому просив внести відомості про вчинення посадовою особою приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство.
23.01.2025 головний державний виконавець відповідача виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №75418374 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із правомірністю постанови від 23.01.2025 №75418374, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема:
- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
- роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Окремими пунктами частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню;
2) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3);
3) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14);
4) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за актами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 18);
5) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19);
6) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Проте державним виконавцем, окрім винесення постанов про накладення на боржника штрафів у розмірі 5100 грн та 10200 грн та направлення до Національної поліції України повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, не здійснено в повному обсязі передбачених Законом №1404-VIII заходів та не використані в повному обсязі надані йому права, зокрема: не направлено боржнику жодних вимог виконавця, запитів, повідомлень, попереджень та інших процесуальних документів, передбачених цим Законом; жодного разу не здійснено виклик керівника боржника для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду; не здійснено звернення до суду щодо застосування приводу до керівника боржника, а також встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі № 457/359/21.
У постанові від 02.11.2023 у справі №580/4398/22, Верховний Суд зазначив про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Відповідно до правого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, навпаки свідчить про неповноту виконавчих дій, що є неприпустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Отже, невжиття державним виконавцем усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду у справі № 380/23210/23, предметом якого є забезпечення приведення у стан готовності захисних споруд цивільного захисту, розташовану на території працюючого підприємства та призначеної для укриття його працівників та інших громадян, є неприпустимим в умовах воєнного стану, та з огляду на ст. 129-1 Конституції України свідчить про його бездіяльність.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних законодавчих приписів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про не законність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №75418374 та її скасування.
Окрім того, після закінчення виконавчого провадження боржник вчиняє дії на виконання рішення суду у справі №380/23210/23, приводить у відповідність по-можливості сховище, долучає у підтвердження Акт обстеження об'єкту фонду захисних споруд цивільного захисту №1970 від 11.04.225, де значиться сховище 48408 - визнано обмежено готовим, а сховище - 48900 - не готовим. В даному випадку такі дії не зчинялися боржником за участі виконавця при виконанні виконавчого провадження.
З огляду на долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про передчасність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. Однак без участі боржника, рішення суду виконати неможливо. Виконання рішення покладено на боржника і такий має вжити усіх можливих заходів для виконання рішення суду. Також як учасники виконавчого провадження так і сторони по справі, по якій прийнято рішення, вправі звертатися із зміною способу чи порядку виконання рішення. Таких доказів сторонами не долучено.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає про те, що за змістом абзацу 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов'язок державного виконавця відновити не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на викладене позовна вимога в частині зобов'язання не підлягає задоволенню.
Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 стаття 143 КАС України).
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №75418374.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна