25 квітня 2025 року
справа №640/26540/21
провадження № П/380/2608/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 39439980), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 31 серпня 2021 року № 0657982414.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 31 серпня 2021 року № 0657982414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3620,70 грн. за порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 7241,40 грн. за період з 20.10.2018 по 20.06.2019, контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки позивачем такий податок своєчасно сплачувався до державного бюджету в повному обсязі без порушення строків сплати, проте ним помилково були вказані неправильні реквізити. Посилаючись на судову практику Верховного Суду та встановлені обставини щодо такого факту в інших справах вважає, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Вказує, що допущена помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. Просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
19.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив мотивовано тим, що перевіркою встановлено факт порушення сплати позивачем авансових внесків за період з 20.10.2018 по 20.06.2019, а тому контролюючим органом за результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2021 року № 0657982414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3620,70 грн. відповідно до п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/26540/21 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/26540/21 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 04.02.2025.
Ухвалою від 10.02.2025 прийнято справу №640/26540/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 24.02.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з аналогічних підстав, що і у відзиві від 19.10.2021. Додатково зазначив, що доводи, на які позивач посилається у своїй позовній заяві не спростовують виявленні порушення контролюючим органом та не можуть прийматися до розгляду судом.
У відзиві відповідач також зазначив, що при зверненні до суду позивачем було вказано некоректний код ЄДРПОУ ГУ ДПС у м. Києві, а саме, вказано код ЄДРПОУ 39439980, який вже не є чинним через внесені зміни, а тому просить замінити у матеріалах справи № 640/26540/20 код ЄДРПОУ відповідача - ГУ ДПС у м. Києві - з некоректного 39439980 на актуальний - 44116011.
Ухвалою суду від 26.02.2025 здійснено заміну відповідача у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 39439980) на Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011).
Інших заяв по суті позовних вимог не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 11.02.2009 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії №613314 (а.с.10). Згідно ІТС «Податковий блок» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець. Позивач є платником єдиного податку, про що свідчить копія Свідоцтва платника єдиного податку серія №358238 (а.с.11). З 01.01.2012 по 30.06.2019 та з 01.07.2021 по теперішній час застосовує спрощену систему оподаткування, 2 група - 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами і доповненнями (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за жовтень 2018 року - лютий 2020 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 06.08.2021 №62462/Ж5/26-15-24-14-11/2651615664, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, встановлених пунктом 295.1 статті 295 ПК України, за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року.
На підставі акта від 06.08.2021 №62462/Ж5/26-15-24-14-11/2651615664 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 31 серпня 2021 року № 0657982414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3620,70 грн. за порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 7241,40 грн. за період з 20.10.2018 по 20.06.2019 відповідно до пункту 122.1 статті 122 ПК України в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до ПК України.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Згідно з підпунктами 20.1.4 та 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановленихпунктом 297.1статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Пунктом 295.2 статті 295 ПК України встановлено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПК України).
Згідно із пунктом 300.1 статті 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Пунктом 122.1 статті 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.
За змістом акта перевірки вбачається, що стверджуючи про порушення позивачем строків, встановлених пунктом 295.1 статті 295 ПК України, контролюючий орган зазначає про встановлений факт прострочення позивачем сплати авансових внесків єдиного податку за: вересень 2018 року - 744,60 грн., жовтень 2018 року - 744,60 грн., листопад 2018 року - 744,60 грн., грудень 2018 року - 744,60 грн., січень 2019 року - 834,60 грн., лютий 2019 року - 834,60 грн., березень 2019 року - 834,60 грн., квітень 2019 року - 834,60 грн., травень 2019 року - 834,60 грн., червень 2019 року - 834,60 грн.. Датою сплати таких платежів зазначено 31.07.2019.
Водночас заперечуючи такий факт позивач зазначає про те, що вказані суми єдиного податку з фізичних осіб у сумі 7241,40 грн. за період з 20.10.2018 по 20.06.2019 були ним своєчасно сплачені до бюджету, однак на неправильні реквізити: отримувач - УК у Голосіївському районі, код ЄДРПОУ 38054707, МФО 899998, р/р № НОМЕР_2 .
Дослідивши матеріали справи, зокрема, виписку з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.19-21) та платіжні доручення від 14.09.2018 № 2 на суму 744,60 грн., від 01.10.2018 № 3 на суму 744,60 грн., від 01.11.2018 № 6 на суму 744,60 грн., від 04.12.2018 № 8 на суму 744,60 грн., від 10.01.2019 № 14 на суму 834,60 грн., від 06.02.2019 №16 на суму 834,60 грн., від 15.03.2019 № 18 на суму 834,60 грн., від 02.04.2019 № 20 на суму 834,60 грн., від 03.05.2019 № 26 на суму 834,60 грн., від 03.06.2019 № 29 на суму 834,60 грн. (а.с.22-31) судом встановлено, що позивачем здійснювалась оплата сум єдиного податку кожного місяця у загальному розмірі 7986,00 грн. у встановлені строки, проте помилково у платіжних дорученнях позивачем зазначено рахунок № НОМЕР_2 , а не відповідний рахунок № 31413699026002, призначений для обслуговування коштів єдиного податку з фізичних осіб ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Даний факт також встановлено рішенням Окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 640/21341/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, яке набрало законної сили 10.03.2020, а тому не підлягають доведенню відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, за положеннями якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо помилки в номері розрахункового рахунку, на який позивачем сплачувався єдиний податок, то це призвело лише до тимчасового не відображення даної суми в інтегральній картці платника податку, але не до фактичної недоїмки позивача зі сплати єдиного податку. Загальний баланс взаєморозрахунків між позивачем та бюджетом в питанні сплати єдиного податку не постраждав.
Суд зазначає, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/1/16, від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16, від 01.08.2018 у справі № 813/2487/17.
Крім того, суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена позивачем, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, зокрема, позивач 27.06.2019 звернулася до відповідача із заявою, в якій повідомила про сплату єдиного податку починаючи з 14.09.2018 в сумі 7986,00 грн. на помилковий рахунок №31415699002002 та надала відповідні копії платіжних доручень, у зв'язку з чим просила перерахувати сплачені кошти в сумі 7986,00 грн. на вірний рахунок № НОМЕР_3 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафу за затримку сплати авансових внесків по єдиному податку, оскільки помилкова сплата єдиного податку на інший рахунок податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 30.01.2018 у справі № 810/875/17, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а, від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.
Відповідно до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Помилка позивача в розрахунковому рахунку не свідчить про протиправність його дій, а тому не є податковим правопорушенням у розумінні ПК України, яке тягне за собою застосування негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій.
У постановах від 1 квітня 2021 року у справі № 810/3355/17, від 18 грудня 2020 року у справі № 822/5450/15 Верховний Суд зазначав, що за змістом статті 45 Бюджетного кодексу України всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів. Тому, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податку при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882 (далі - Положення № 122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до пункту 2.1 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Крім цього, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.
Тому, здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання з єдиного податку до державного бюджету у встановлений строк, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 122.1 статті 122 та пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Як встановлено судом, позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення у платіжному документі неправильного реквізиту (рахунку) не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк.
Отже, оскільки пунктом 295.1 статті 295 ПК України встановлено обов'язок платника єдиного податку першої і другої груп сплатити єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця та враховуючи вказані вище положення Бюджетного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», висновок контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати авансових внесків по єдиному податку є помилковим та спростовується матеріалами справи.
За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31 серпня 2021 року № 0657982414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3620,70 грн. за порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 7241,40 грн. за період з 20.10.2018 по 20.06.2019, критеріям правомірності, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не дотримані.
На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 2270 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
вирішив:
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31 серпня 2021 року № 0657982414 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3620,70 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесять) грн судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.