Іменем України
25 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/369/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Бондар Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
24.02.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Бондар Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року раніше призначеної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 лютого 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в відповідача як пенсіонер за віком. З 01.02.2023 виплата пенсії позивачу була припинена з підстав, які не передбачені чинним законодавством, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 28.02.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
На виконання вимог ухвали від 28.02.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву адвоката Бондар Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 раніше призначеної пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01.02.2023 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.02.2023 по 23.08.2024, повернуто позивачу.
Також ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за позовною заявою адвоката Бондар Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.08.2024 раніше призначеної пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 24.08.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 24.08.2024. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до норм статті 26 Закону № 1058.
Згідно із листом 3 управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 24.01.2023 № 78/3/5/7-1206 (вхід. № 61/5 від 08.02.2023) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000238 від 24.06.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 с. 111-1 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , причетний до співпраці з окупаційною адміністрацією російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області. З урахуванням викладеного, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, просили Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначеного листа, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.02.2023.
Згідно програмного комплексу ІКІС ПФУ Підсистема: “Звернення» та матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 особисто із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до норм пункту 1.1 Порядку № 22-1 до органів Пенсійного фонду України не звертався.
Станом на день подання цього відзиву від управління Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях інформації щодо закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та/або щодо розгляду відповідачем питання про поновлення пенсійних виплат позивачу не надходило.
Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та необхідними документами: паспортом громадянина України; документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності).
Відповідач звертає увагу, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії, однак, враховуючи лист №78/3/5/9-7971 від 26.10.2022 щодо недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, її виплата може бути поновлена після проходження позивачем фізичної ідентифікації.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, картки платника податків та матеріалами пенсійної справи позивача.
Як зазначає відповідач у відзиві на позов, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.02.2023 в зв'язку з надходженням листа від СБУ.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача через свого представника з заявами щодо роз'яснення причин припинення виплати пенсії та поновлення такої виплати.
Зокрема листом від 06.02.2024 № 657-218/Д-02/8-1200/24 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивача, що виплату пенсії призупинено з 01.02.2023 на підставі норм пункту 5 частини першої статті 49 Закону 1058 у зв'язку з отриманням інформації з правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.
Судом встановлено, що рішенням ГУПФУ у Київській області від 02.04.2024 № 67729 про встановлення особи в ході відеоконференції особу ОСОБА_1 встановлено.
З матеріалів справи встановлено, що окреме рішення про припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.02.2023 відповідачем не приймалося.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону № 1058-IV, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав для припинення позивачу виплати пенсії з 01.02.2023.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Частиною 3 ст. 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Проте, Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося.
Посилання відповідача на те, що відбулося призупинення виплати пенсії позивача, є неприйнятними, оскільки таке зупинення з подальшим поновленням виплати пенсії законом передбачено лише щодо пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності (ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Посилання відповідача на лист СБУ та підзаконні нормативно-правові акти як на підставу припинення виплати пенсії є неприйнятним, оскільки суперечать ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доказів того, що виплата пенсії позивачу поновлена, суду не надано.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Припинивши позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком без прийняття рішення та за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На підставі викладеного позов належить до задоволення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1211,20 грн судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру, які мають похідний характер, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", тому ставка судового збору в даному випадку повинна становити 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати згідно з частиною восьмою статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Бондар Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 24 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 24 серпня 2024 року з виплатою заборгованості, що утворилась.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун