25 квітня 2025 року справа №320/6692/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмову у наданні статусу біженця, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо не прийняття до розгляду заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від громадянина Італійської Республіки ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету громадянина Італійської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 20.11.2024 року, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки.
Позов обґрунтовано тим, що позивач, відповідно до передбаченого законодавством України порядку, та своєчасно звернувся до відповідача з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надано відповідь на адвокатський запит (лист від 06.12.2024 № 8010.7.1.1-53674/80.1-24), відповідно до якої заява ОСОБА_2 , подана в порядку, передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до розгляду прийнята не була. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача і вважає його дії протиправними, оскільки останній, всупереч вимогам Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також інших нормативно-правових актів, безпідставно відмовив у розгляді поданої заяви, незважаючи на те, що було надано повний та вичерпний пакет необхідних документів.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/6692/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6692/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, адже позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДМС України та ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, у якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати рішення ЦМУ ДМС від 29.11.2021 №393 та ДМС України від 18.02.2022 №20-22 (Повідомлення №40 від 11.07.2022) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 2) зобов'язати відповідача повторно розглянути відповідну заяву. Ухвалою від 09.08.2022 у справі №640/11495/22 відкрито провадження, рішенням суду від 09.10.2024 у задоволенні позову відмовлено. Позивач оскаржив рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.12.2024 витребував матеріали справи. Згідно з листом ЦМУ ДМС від 04.03.2025 №8010.7.3/15344-25, заява ОСОБА_2 від 19.11.2024 до ЦМУ ДМС не надходила, а рішення про її неприйняття не ухвалювалося. Водночас 14.02.2025 позивач звернувся з метою продовження довідки №014321, яку продовжено до 18.05.2025. З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
З 2020 року громадянин Італійської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України, має посвідку на постійне проживання, офіційно зареєстрований, перебуває у шлюбі з громадянкою України.
Як зазначає позивач, у листопаді 2024 року на його мобільний телефон почали надходити смс-повідомлення з невідомих йому номерів італійських та російських операторів стільникового зв'язку. Характер погроз мав політичне підґрунтя та стосується ставлення ОСОБА_1 та його дружини до подій в Україні. З початком повномасштабного вторгнення на територію України російської федерації ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_3 - активно підтримують Україну, відкрито висловлюють свою позицію щодо засудження дій Російської Федерації, беруть участь у допомозі Збройним Силам України, в тому числі й матеріальній.
20.11.2024 громадянин Італійської Республіки ОСОБА_1 особисто звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з метою подати заяву-анкету про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, оскільки від Італійської Республіки надійшов запит до державних органів України про його екстрадицію до Італійської Республіки для виконання вироку суду, про який йому стало відомо вже після прибуття на територію України.
Як зазначає позивач, працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовилися приймати заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, обмежившись усною відмовою.
Того ж дня (20.11.2024) позивач особисто направив відповідну заяву-анкету з додатками, відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», засобами поштового зв'язку.
27.11.2024 представником позивача, адвокатом Грибовою О.О., відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», на електронну адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було направлено адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви-анкети, направленої позивачем.
ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надано відповідь (від 06.12.2024 за вих. № 8010.7.1.1-53674/80.1-24) на адвокатський запит, відповідно до якої заява ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до розгляду взята не була.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок перебування, в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ (далі Закон № 3773-VІ).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3773-VІ, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 3773-VІ, строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі Закон № 3671-VI), додатковий захист це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI, встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до частини першої та другої статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною п'ятою статті 5 Закону № 3671-VI передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наведені у статті 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
За змістом частини першої статті 6 Закону № 3671-VI, не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 3671-VI, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина шоста статті 5 Закону № 3671-VI ).
Інших підстав відмови у прийняття документів від особи іноземця чинне законодавство України не містить.
Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі - Правила № 649).
Відповідно до положень пункту 2.1 Правил № 649, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
За змістом пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил № 649, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3671-VI, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
В той же час судом встановлено, що позивач вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлено наказом від 29.11.2021 № 393;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 18.02.2022 № 20-22, що оформлено повідомленням про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 11.07.2022 № 40;
- зобов'язати Державну міграційну службу України в особі Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022 відкрито провадження у справі № 640/11495/22.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №640/11495/22 у задоволенні позову громадянину Італійської Республіки Комендаторе ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/11495/22 за адміністративним позовом громадянина Італійської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та зобов'язано Київський окружний адміністративний суд невідкладно направити адміністративну справу № 640/11495/22 до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 Призначити справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з "15" квітня 2025 р.
Станом на час розгляду даної справи, розгляд апеляційної скарги по суті не здійснено.
З викладеного вбачається, що питання правомірності розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні перебуває на судовому розгляді в межах адміністративної справи №640/11495/22, що виключає його розгляд в даному адміністративному провадженні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС від 04.03.2025 № 8010.7.3/15344-25 вбачається, що станом на 04.03.2025 заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 19.11.2024 громадянина Італійської Республіки ОСОБА_2 в установленому законодавством порядку до ЦМУ ДМС не надходила.
Протилежного позивачем до суду не надано.
Відповідно відповідачем рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до статті 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» щодо громадянина Італійської Республіки Комендаторе ОСОБА_4 не приймалося.
Крім того, як вбачається з відзиву, позивач звернувся 14.02.2025 з метою продовження довідки про звернення за захистом в Україні № 014321, строк дії якої було продовжено до 18.05.2025.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмову у наданні статусу біженця, - відмовити;
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.