25 квітня 2025 року справа №320/62337/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням наявної календарної вислуги років для призначення пенсії у розмірі 28 років 07 місяців 17 днів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах молодшого, середнього та старшого начальницького складу у підрозділах державної служби боротьби з економічною злочинністю та боротьби з організованою злочинністю. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/41710/23 підготувало та направило до пенсійного органу подання з усіма необхідними документами для призначення пенсії позивачу зазначивши, що вислуга років для обчислення пенсії останнього складає 28 років 07 місяців 17 днів.
Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/41710/23 встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 , з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 22 років, що відповідає п. "а" статті 12 Закону № 2262.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності його заяви та встановлені розбіжності у календарній вислузі з раніше поданим розрахунком. Також, відповідач зазначив, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не є уповноваженим органом, що має право подавати документи для призначення пенсії.
Вважаючи вказану відмову в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся за захистом своїх з цим позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період з 1996 по 2014 роки ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах молодшого, середнього та старшого начальницького складу у підрозділах державної служби боротьби з економічною злочинністю та боротьби з організованою злочинністю.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 28.11.2014 №413 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 “ж» (за власним бажанням).
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 30.06.2020 № 15 о/с внесено зміни до наказу від 28.11.2014 № 413 о/с та зазначено календарну вислугу - 20 років 09 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - 28 років 07 місяців 17 днів.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою від 05.09.2023 б/н (а.с. 22), в якій просив зарахувати до календарної вислуги років час навчання у закладі освіти, вислугу на пільгових умовах (проходження служби на посадах у підрозділах державної служби боротьби з економічною злочинністю та боротьби з організованою злочинністю); здійснити відповідні перерахунки, а також підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України матеріали для призначення пенсії.
Листом від 02.10.2023 № 386 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомило, що наказом ГУМВС України в Донецькій області від 28.11.2014 №413 о/с (з урахуванням змісту наказу від 07.12.2015 № 7 о/с лк) ОСОБА_2 з 28.11.2014 звільнений з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 “ж» (за власним бажанням) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оголошено вислугу років станом на 28.11.2014 у календарному обчисленні для виплати грошової допомоги - 20 років 08 місяців 25 днів.
Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Донецькій області з посиланням на приписи ст.ст. 12, 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повідомлено, що згідно з наявної на день звільнення календарної вислуги років (20 років 09 місяців 02 дні), підстав для призначення пенсії відповідно до наведеного вище Закону України відсутні.
Уповноважений орган вказав, що право на пенсійне забезпечення згідно з приписами чинного законодавства України позивачем не набуто, вищевказані відомості відносно ОСОБА_1 не відповідають умовам призначення пенсії за вислугу років, які визначені у ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а для розгляду умов призначення пенсії по інвалідності, що визначені ст. 18 названого Закону України, відсутні документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Донецькій області не має законних підстав виконати повноваження по організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідно подати їх до територіального органу Пенсійного фонду України.
Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту порушеного права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/41710/23: визнано противоправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо підготовки та подання до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, викладену в листі від 02 жовтня 2023 року №386 лк; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32, код ЄДРПОУ 08592158) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 05.09.2023, з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення, 04.10.2024 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області підготувало та направило до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розглянувши надані документи, пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності його заяви та встановлені розбіжності у календарній вислузі з раніше поданим розрахунком. Також, відповідач зазначив, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не є уповноваженим органом, що має право подавати документи для призначення пенсії.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею цього Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393, Постанова № 393).
Порядок № 393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Положеннями статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу передбачені статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З урахуванням викладеного суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення зі служби.
Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, відповідач виходив з того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час його роботи становила 18 років 10 місяців 05днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
При цьому суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови № 393".
З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскарженого рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Оскільки вислуга років позивача, з урахуванням пільгового обчислення стажу його роботи, на день звільнення становила 28 років 07 місяців 17 днів, то у відповідності до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20.
Крім того, право на призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII - встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/41710/23 (рішення набрало законної сили), вказана обставина повторно не доказується, у відповідності до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
В рішенні Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/41710/23 зазначено: "Матеріалами справи підтверджується, зокрема, копією витягу з наказу від 30.06.2020 №15 о/с лк (а.с.27), що календарна вислуга років становить - 20 років 09 місяців 02 дні; у пільговому обчислені 28 років 07 місяців 17 днів. Отже, вислуга років позивача, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 22 років, що відповідає п. "а" статті 12 Закону № 2262.
Таким чином, неправомірне застосування відповідачем наведених положень законодавства призвело до порушення права позивача на призначення пенсії за вислугу років."
Ураховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням наявної календарної вислуги років для призначення пенсії у розмірі 28 років 07 місяців 17 днів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.