про відмову в забезпеченні позову до пред'явлення позову
25 квітня 2025 року місто Київ №320/20728/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мошуманської Олесі Орестівни про забезпечення позову до пред'явлення позову,
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Мошуманська О.О. подала заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову, відповідно до якої просила:
- зупинити дію рішення в формі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити ОСОБА_1 з території ІНФОРМАЦІЯ_3 (ДВРЗ) за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника посилалася на очевидну протиправність дій відповідача щодо мобілізації ОСОБА_1 . Указала, що заявник має намір подати позов про оскарження висновку ВЛК про його придатність до військової служби. Зазначено, що 22.04.2025 з метою уточнення облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де останній протиправно утримувався. Того ж дня заявника направлено на проведення ВЛК та мобілізовано до ЗСУ, та доставлено до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_5 , де заявник перебуває по теперішній час. Жодних даних щодо стану здоров'я і придатності до військової служби заявнику не надано, результати ВЛК йому невідомі. Лише зі слів працівників ТЦК військовозобов'язаного було повідомлено, що він здоровий.
Представник заявника вказує, що наявні підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної постанови є достатнім та співмірним із заявленим позовом у цій справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали до пред'явлення позову, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом наведеної норми для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися в разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Отже, на переконання суду ймовірна можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що забезпечення позову в спосіб, який просить заявник, шляхом зупинення дії рішення у формі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 не є співмірним із предметом позову, який може бути заявлений у майбутній позовній заяві, оскільки в заяві про забезпечення позову представником заявника зазначено про намір подавати позов щодо оскарження висновку ВЛК про придатність заявника до військової служби.
Крім того, надані до заяви про забезпечення позову докази не містять ані наказу про мобілізацію заявника, ані запитів щодо отримання наказу, ані висновку (довідки) військово-лікарської комісії.
Представник заявника в заяві посилається на незаконне затримання ОСОБА_1 , однак незаконне затримання особи оскаржується в порядку КПК до правоохоронних органів, адміністративний суд не може підміняти компетентні органи.
У той же час, суд зауважує, що оцінка правомірності дій відповідачів може бути надана судом саме за наслідком розгляду справи по суті, якщо відповідні позовні вимоги будуть заявлені позивачем.
Більше того, обставини, які зазначені представником заявника в поданій заяві про забезпечення позову не підтверджені жодними доказами.
Щодо вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_6 звільнити ОСОБА_1 з території ІНФОРМАЦІЯ_3 (ДВРЗ) за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає, що статтею 151 КАС України не передбачено такого виду забезпечення позову.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мошуманської Олесі Орестівни про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоус А.Ю.