24 квітня 2025 року м. Київ № 320/41955/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що загальна вислуга років згідно з наказом Голови Національної поліції України від 10.01.2022 №21 о/с на день його звільнення з Національної поліції складала 25 років 3 місяці 04 дні (календарна 22 роки 03 місяці 15 днів + пільгова 2 роки 11 місяців 20 днів), що дає йому право на пенсію за вислугою років.
06 липня 2022 року, на повторну заяву позивача щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років, Сектором з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України надано відповідь (від 24.06.2022 за №Б-310/48-2022) позивачу відмовлено у оформленні пенсії та подачі документів до органів Пенсійного фонду, у зв'язку з відсутністю законних підстав, а саме тому, що вислуга років у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 04 дні. Просить суд задовольнити позов.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 позовну заяву було залишено без руху.
У строк, визначений судом позивач усунув недоліки позовної заяви та подав до суду квитанцію про сплату судового збору та уточнений позов.
В уточненому адміністративному позові, позивач, зокрема визначив у якості відповідача Національну поліцію України (далі - відповідач) та уточнив позовні вимоги до нього. Просить суд:
визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у підготовці та поданні до органів Пенсійного фонду документів, необхідних для призначення пенсії;
зобов'язати Національну поліцію України врахувати до календарної вислуги років вислугу років в податковій міліції Державної фіскальної служби (04 місяці 11 днів), вислугу років на пільгових у мовах (02 роки 11 місяців 20 днів), а також, час навчання у Київському військовому ліцеї (2 роки 9 місяців 24 календарні дні);
зобов'язати Національну поліцію України здійснити оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років та направити їх до відповідно органу Пенсійного фонду України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції, яка була чинною до 30.09.2011), пенсія за вислугу років призначалась особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б», «д» статті 12 цього Закону, незалежно від віку у разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (набрав чинності з 01.10.2011) пункт «а» статті 12 Закону № 2262-XII викладено у новій редакції: «Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам імічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б», «д» статті 1-2 цього Закону № 2262-ХІІ, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6місяців і більше; …. з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше».
З системного аналізу наведених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у їх взаємному взаємозв'язку, прямо висновується,що для призначення пенсії за вислугу років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга років має становити 25 календарних років і більше, а вже для визначення розміру пенсії обчислюється (за наявності) вислуга років на пільгових умовах.
Зазначене спростовує наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання включити до календарної вислуги років для призначення пенсії (набуття права на пенсію) наявну пільгову вислугу років, яка фактично на даний час створює юридичні наслідки лише для визначення розміру пенсії.
Київський військовий ліцей імені Івана Богуна є видом загальноосвітнього навчально-виховного закладу у системі військової освіти Міністерства оборони України, в якому ліцеїсти проходять підготовку до вступу у військові навчальні заклади, а тому ліцей, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом у розумінні закону, у зв'язку з чим період його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання у такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, від 16.04.2013 у справі № 21-107а13, від 01.10.2013 у справі № 21-330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 490 «Про реформу системи військової освіти» військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Вказаною постановою затверджено перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів.
Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якому навчався позивач, відсутній у вказаному переліку. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що Київський військовий ліцей був утворений та діяв у відповідності до Рішення ради оборони України від 04.06.1992, Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХII від 25.03.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №490 та наказу Міністра оборони України від 25.07.1992 №133.Норми законодавства, які регламентували навчання позивача у Київському військовому ліцеї, у період з 21.08.1995 по 13.06.1998, прямо свідчать що Київський військовий ліцей був військовим навчальним закладом, час навчання в якому є військовою службою. Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
З 12 березня 2019 року по 10 січня 2022 року позивач проходив службу в Національній поліції України.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 10.01.2022 №21 о/с звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 за пунктом 4 (через скорочення штатів або проведення організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». У наказі зазначено, що стаж служби для виплати надбавки за вислугу років у поліції - 21 рік 11 місяців 04 дні; вислуга років у податковій міліції Державної фіскальної служби - 00 років 04 місяці 11 днів; вислуга років на пільгових умовах - 02 роки 11 місяців 20 днів;стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції 02 роки 09 місяців 29 днів.
29 січня 2022 року позивач звернувся із заявою про здійснення оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років та їх подальшу передачу до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області.
Не отримавши відповіді на своє звернення, позивач повторно звернувся із відповідною заявою до відповідача.
Листом Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України від 24.06.2022 за № Б-310/48-2022позивачу відмовлено у оформленні пенсії та подачі документів до органів Пенсійного фонду, у зв'язку з відсутністю законних підстав, а саме тому, що вислуга років у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 04 дні.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до стажу пільгової вислуги років, періоду навчання у військовому ліцеї та відмови у підготовці та поданні до органів Пенсійного фонду документів, необхідних для призначення пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону №2262-XIIвстановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону №2262-XIIвизначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок вислуги років (далі - Постанова №383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Спірним між сторонами цієї справи є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.
Посилаючись на приписи статті 12 Закону №2262-XII, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
Позивач же у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції також дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 року по справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 383 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону №2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Втім, суд зауважує, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Відтак, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Отже, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: календарна 21 років 11 місяців 04 дні.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової в календарну й, відповідно, щодо підготовки пакету документів для подачі до органу ПФУ для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Щодо зарахування до календарної вислуги років періоду навчання у Київському військовому ліцеї.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІвід 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ), у редакції станом на час навчання позивача у військовому ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
У новій редакції цього Закону, який набрав чинності 31.07.1999 з відповідними змінами та діє на цей час, стаття 24 не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).
Зазначена норма Закону № 2232-ХІІ передбачає, що початком проходження військової служби є, зокрема, день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних, день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Видами такої служби згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ є, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено також у статті 25 цього Закону.
Громадяни України, які виявили бажання вступити до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, можуть проходити попередню підготовку в закладах загальної середньої освіти III ступеня, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, у військових оркестрах, закладах освіти громадських організацій, на підготовчих курсах при вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 19.08.1992 «Про реформу системи військової освіти», Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, у якому з 21.08.1995 року по 13.06.1998 рік навчався позивач, не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до цієї постанови з метою підготовки кандидатів для вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що визначений у частині четвертій статті 2 Закону № 2232-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.03.2012 по справі № 21-7а12 та у постанові від 16.04.2013 по справі № 21-107а13.
Відтак, відповідач зробив правильний висновок щодо відсутності підстав для зарахування до строку військової служби позивача період навчання у Київському військовому ліцеї
На переконання суду, відповідач у спірних відносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно змісту частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої, третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідач довів правомірність оскаржуваних дій. А тому позов не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.