24 квітня 2025 року справа №640/8285/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2020 №0000240501, №0000250501 та №0000260501.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, позов задоволено повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 відмовлено підприємству у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98 000,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 скасовано, заяву ТОВ «Хольц Рітейл Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Хольц Рітейл Україна» витрати на правничу допомогу у сумі 98 000, 00 грн та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2 270, 00 грн.
Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково:
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 №0000250501 та №0000240501, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;
- в решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 залишено без змін;
- постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, якою вирішено питання про судові витрати у справі, скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» витрат на правничу допомогу у сумі 34 496, 00 грн.
Таким чином, розгляд даної справи триває лише в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 №0000250501 та №0000240501.
Крім того, під час розгляду касаційної скарги судом було задоволено клопотання відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559), та здійснено його заміну на правонаступника - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області із кодом ЄДРПОУ 43968084.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
11.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.05.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я. В.
Ухвалою суду від 03.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказує, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документа (статуту), в якому саме й містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані поповненням статутного капіталу.
Заслухавши у судовому засіданні позиції присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Хольц Рітейл Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої 25 листопада 2019 року складено акт №298/09-19-05-05/39975389.
Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року за №397/3690, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 354486 грн, за 2017 рік в сумі 4169200 грн, за І квартал 2018 року в сумі 4119000 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 4050300 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 39536000 грн, за 2018 рік в сумі 6731600 грн, за І квартал 2019 року в сумі 6629400 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 6493200 грн; заниження податку на прибуток всього в сумі 2344296 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 1409928 грн, за І квартал 2018 року в сумі 94824 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 181558 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 453957 грн, за 2018 рік в сумі 504532 грн, за І квартал 2019 року в сумі 239103 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 429836 грн.
За наслідками поданих підприємством заперечень на акт перевірки відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань, наведених у них.
Окрім того, за результатами розгляду заперечення на первинний акт перевірки, висновки щодо встановлених порушень відповідачем викладено в наступній редакції, зокрема: підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39, в результаті чого встановлено: завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 20075 грн., за 2017 рік в сумі 4169200 грн., за 2018 рік в сумі 4169200 грн., за І півріччя 2019 року в сумі 4169200 грн.; заниження податку на прибуток всього в сумі 814314 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 814314 грн.
11.01.2020 позивачем подано заперечення на акт перевірки від 3 січня 2020 року №6/09-19-05-05/39975389.
Тією ж датою, на підставі акта перевірки від 25 листопада 2019 року №298/09-19-05-05/39975389, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000250501, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1017893,00 грн, з яких: 814314,00 грн за основним платежем та 203579,00 грн за штрафними санкціями; №0000240501, яким Товариству визначено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4169200,00 грн.
Відповідно до змісту листа від 17.01.2020 №213/10/09-19-05-05 «Про надання відповіді» висновки акта перевірки від 03.01.2020 №6/09-19-05-05/39975389 є законними та не містять порушень вимог чинного законодавства.
За результатами оскарження в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 11.01.2020 №0000240501, №0000250501 рішенням Державної податкової служби України від 26.03.2020 №11095/6/99-00-08-05-01 залишено без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до наданих до перевірки (як планової, так і позапланової) документів контролюючим органом встановлено, що згідно з протоколом від 27 серпня 2015 року №1/2015 загальних зборів учасників (засновників) створюється статутний капітал товариства за рахунок внесків (вкладів) учасників товариства в розмірі 6 000 000,00 грн.
Внески учасників (засновників) розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 4800000,00 грн, що складає 80% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1200000,00 грн, що складає 20% статутного капіталу.
Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Хольц Рітейл Україна» є учасник товариства ОСОБА_1 .
Державну реєстрацію проведено 28 серпня 2015 року, номер запису 11201020000002474.
Станом на 1 січня 2016 року засновником ТОВ «Хольц Рітейл Україна» ОСОБА_1 внесено (сформовано) до статутного капіталу 663000,00 грн., ОСОБА_3 - 324275,00 грн.
Різниця між задекларованим статутним капіталом та сформованим на 1 січня 2016 року: 1) в сумі 4137000,00 грн. (4800000,00 - 663000,00) вносилась ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років; 2) в сумі 875725,00 грн. (1200000,00 - 324275,00) вносилась ОСОБА_3 протягом 2016 року.
Згідно з протоколом загальних зборів учасників (засновників) від 29 серпня 2016 року №3 збільшено розмір статутного капіталу товариства за рахунок внесків (вкладів) учасників в сумі 20000000,00 грн. Внески учасників (засновників) розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 16000000,00 грн., що складає 80% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 400000,00 грн., що складає 20% статутного капіталу. У зв'язку із чим, протягом 2017 року ОСОБА_1 внесено 8673090,00 грн., протягом 2016 року ОСОБА_3 внесено 20 075,00 грн.
Державна реєстрація наведених змін до установчих документів юридичної особи проведена 30 січня 2018 року.
Оскільки внесення коштів у розмірі 8673090,00 грн ( ОСОБА_1 ) та 20075,00 грн ( ОСОБА_2 ) передувало затвердженню нової редакції статуту товариства (29 січня 2018 року), відповідні обставини слугували висновкам відповідача про внесення 8693165,00 грн (8673090,00 + 20075,00) поза межами заявленого статутного капіталу, тобто, без підтвердження статутними документами, та, як наслідок, зазначені висновки були покладені в основу нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1017893,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року №0000250501, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4169200,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року № 0000240501.
Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав на те, що судами попередніх інстанцій, у світлі доводів контролюючого органу з цього приводу та наявних у справі матеріалів, не з'ясовано обставин, які зумовили необхідність збільшення розміру статутного капіталу Товариства й безпосередньо передували такій події (укладення відповідних правочинів); не надано жодної правової оцінки доводам контролюючого органу про те, що при отриманні грошових коштів ТОВ «Хольц Рітейл Україна» у повній сумі спрямовувало означені кошти на повернення поворотної фінансової допомоги та на оплату товарів, отриманих від постачальника. Не з'ясованими залишились обставини, чи використовувались кошти, унесені до статутного капіталу підприємства як внески, у господарській діяльності такого платника податків. Від сукупності зазначених обставин залежить висновок про релевантність спірних правовідносин практиці Верховного Суду. Не перевірено судами й того, яким чином товариство відображало в бухгалтерському обліку збільшення розміру статутного капіталу підприємства, а тому посилання на рішення КАС ВС від 11 червня 2020 року у справі №816/403/17, в якому відповідні фактичні обставини з'ясовані й відображені в судовому рішенні, є також передчасним.
У контексті такої аргументації Верховного Суду, суд звертає увагу на таке.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - План рахунків) та Інструкція про його застосування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція №291).
Інструкцією № 291 передбачено, що на субрахунку 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу» відображаються внески, які надходять для формування статутного капіталу після його оголошення і до реєстрації відповідних змін до установчих документів. Сальдо субрахунку 404 після реєстрації статутного капіталу в установленому порядку списується у кореспонденції із кредитом субрахунку 401 «Статутний капітал».
Тобто, при прийнятті рішення Загальними зборами учасників товариства про збільшення розміру статутного капіталу записів в бухгалтерському обліку не здійснюється. Крім того, при отриманні коштів від учасників як додаткових внесків згідно з прийнятим рішенням в обліку здійснюється запис Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Кт 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу». Також, при державній реєстрації змін до статутного капіталу в частині зроблених внесків в обліку здійснюється запис Дт 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу», Кт 401 «Статутний капітал».
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, внески ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поза межами зареєстрованого статутного капіталу не відносились (не обліковувались) на субрахунку 404 та в подальшому не списувались на субрахунок 401.
При отриманні грошових коштів, ТОВ «Хольц Рітейл Україна» у той же день та у повній сумі спрямовувало їх на повернення поворотної фінансової допомоги та на оплату отриманих від постачальника ТОВ «Вітолюкс Дистрибуція» товарів.
Тобто, у ТОВ «Хольц Рітейл Україна» внаслідок вказаних проведень відбулось зменшення зобов'язань позивача перед його кредитором - ТОВ «Вітолюкс Дистрибуція» (погашення кредиторської заборгованості, що є ознакою доходу).
Водночас, у ТОВ «Хольц Рітейл Україна» виникла кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В подальшому, 30.12.2016 та 30.12.2017 відображено погашення кредиторської заборгованості (перед ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) шляхом наступного проведення: Дебет 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» Кредит 46 «Неоплачений капітал».
Так, згідно з Інструкцією № 291 рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.
Тобто, рахунок 46 використовується у тих випадках, коли державна реєстрація змін щодо статутного капіталу передує отриманню внесків від учасників - виникає неоплачений капітал.
У даному ж випадку спочатку мало місце отримання внесків на банківський рахунок товариства, а вже потім здійснення реєстрації статутних змін (30.01.2018). У такому випадку, на дату реєстрації змін до статутних документів не виникає неоплаченого капіталу (невнесених внесків), а тому використання рахунку 46 є безпідставним.
Крім того вказані проведення по бухгалтерському обліку суперечать вимогам ч. 2 статті 144 Цивільного кодексу України - не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.
Відповідно до пункту.5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, у статті «Інші доходи» відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.
Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.
Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського кодексу України товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.
У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60-Закону України «Про господарські товариства», в редакції, чинній на дату спірних правовідносин, які узгоджуються з положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Статтею 7 зазначеного Закону визначено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про господарські товариства» рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положення частини 3 статті 87 Господарського кодексу України, з якими кореспондуються і положення статті 16 Закону України «Про господарські товариства», встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня їх внесення до державного реєстру.
Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.
Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.
Системний аналіз вищенаведених положень дає суду підстави для висновку про те, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані поповненням статутного капіталу, оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.
Враховуючи те, що перерахування коштів поза межами заявленого статутного капіталу відбулось у період з 01.09.2016 по 12.12.2017, вказані кошти використані в той же день у господарській діяльності, висновки акту перевірки в цій частині викладені у відповідності до норм законодавства, чинного на момент існування таких спірних правовідносин.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень, які ґрунтуються на таких висновках акту перевірки.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 2А; код ЄДРПОУ 39975389) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок, 20; код ЄДРПОУ ВП 43968084) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 11.01.2020 № 0000250501 та № 0000240501 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.