24 квітня 2025 року м. Київ № 320/50598/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» 17.10.2024 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову від 10.10.2024 старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни про накладення штрафу на ОСОБА_1 у сумі 3400,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 10.10.2024 постановою старшого державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві Пономаренко Анни Сергіївни, керуючись статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 3400 грн. Вказана постанова, яка винесена при примусовому виконанні ухвали Святошинського районного в місті Києві суду від 07.12.2023 у справі №759/11905/23, є такою, що прийнята не у спосіб і не в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до ухвали від 07 листопада 2024 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку із зазначеним, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у справі №759/11905/23 заяву представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Заглади Олександра Миколайовича про забезпечення позову у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.
05 січня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023№ 759/11905/23, якою зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.
18 січня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 20.01.2024 та 21.01.2024 об 11 год 00 хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
20 та 21 січня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 18.01.2024.
22 січня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Миколи Якименка на адресу відповідача надійшла заява, в якій повідомлено про причини неможливості 20.01.2024 та 21.01.2024 об 11:00 привести малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 для спілкування з матір'ю, та просив відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73743774 з виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2022 №759/11905/23 на строк 10 робочих днів.
Листом від 22.01.2024 за вих. № 93270 старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.М. повідомлено представника позивача, що перебування боржника з дитиною за межами міста Києва не є поважною причиною для відкладення проведення виконавчих дій без фактичного підтвердження цієї обставини.
23 січня 2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1 700грн.
01 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 03.02.2024 та 04.02.2024 об 11 год 00 хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
03 та 04 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 01.02.2024.
07 лютого 2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 3 400 грн.
27 лютого 2024 року Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу Святошинського управління поліції ГУНП України у м. Києві направлено подання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності.
Листом від 21.03.2024 року №2809/125/54/04-2024 Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві повідомило, що ним не встановлено ознак, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.
25 березня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Миколи Якименка надійшла заява про закриття виконавчого провадження.
Листом від 26.03.2024 за вих. № 93259 старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.М. повідомлено представника позивача про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження.
13 червня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 22.06.2024 та 23.06.2024 об 11 год 00 хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
24 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Миколи Якименка на адресу відповідача надійшла заява про скасування вимоги державного виконавця від 13.06.2024 з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року по справі №759/11905/23.
Постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2024, повний текст якої складений 25.06.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року про забезпечення позову змінено, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності батька - ОСОБА_1 за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня ухвалення цієї постанови апеляційної інстанції в публічних місцях (місцях загального користування, таких як, але не виключно, парки, сквери, площі, розважальні заклади, торгівельні центри, тощо) за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після спливу вказаного строку здійснення вищевказаного безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу зазначених осіб здійснювати за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року про забезпечення позову порядком.
25 червня 2024 року державний виконавець направила виклик, яким зобов'язано сторін з'явитися 26.06.2024 о 15:00 год на прийом до державного виконавця з метою з'ясування місця вчинення виконавчих дій, запланованих на 29.06.2024 та 30.06.2024 об 11год 00 хв.
26 червня 2024 року державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складено акт про неявку боржника на виклик державного виконавця.
26 червня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 29.06.2024 та 30.06.2024 об 11 год 00хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_3 (ТРЦ Ретровіль, ігроленд Papashakids) для спілкування з матір'ю.
26 червня 2024 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, згідно з якими донька ОСОБА_4 безперешкодно спілкується з матір'ю телефоном, проте відмовляється від зустрічей з нею, з наданням відповідних записів, а також надав висновок експерта № СЕ-19-24/3069-ПС від 24 травня 2024 року.
29 та 30 червня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 26.06.2024.
28 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Миколи Якименка на адресу відповідача надійшла заява про проведення перевірки виконавчого провадження ВП№73743774.
Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 10.07.2024 №0600940577168 повідомив представника позивача - адвоката Якименка М.М. про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження.
Постановою заступника начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А. від 17 липня 2024 року зобов'язано старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. вжити заходів щодо усунення порушень Закону України «Про виконавче провадження» у строк до 19 липня 2024 року.
22 липня 2024 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 .
22 липня 2024 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року по справі № 759/11905/23 у задоволенні подання старшого державного виконавця Святошинського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року по справі №759/11905/23 скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни при винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023у справі № 759/11905/23, задоволено частково. Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023у справі № 759/11905/23.Зобов'язано старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анну Сергіївну, а у разі нездійснення нею повноважень старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - уповноважену особу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), скасувати постанову від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023у справі № 759/11905/23.
25 липня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 27.07.2024 та 28.07.2024 об 11 год 00хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 (ТРЦ Ретровіль, ігроленд Papashakids) для спілкування з матір'ю.
26 липня 2024 року ОСОБА_1 надав відповідачу заяву про скасування вимоги державного виконавця від 25.07.2024.
27 та 28 липня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 26.07.2024.
04 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 07.09.2024 та 08.09.2024 об 11 год 00хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
08 та 09 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 04.09.2024.
09 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Миколи Якименка на адресу відповідача надійшла заява про проведення перевірки виконавчого провадження.
17 вересня 2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 3400грн.
17 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 21.09.2024 та 22.09.2024 об 11 год 00хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
21 та 22 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 17.09.2024.
02 жовтня 2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 3 400грн.
02 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо приведення 05.10.2024 та 06.10.2024 об 11 год 00 хв малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для спілкування з матір'ю.
05 та 06 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти про невиконання вимоги державного виконавця від 02.10.2024.
10 жовтня 2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 3 400 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу від 10 жовтня 2024 року, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22 викладений правовий висновок щодо накладення штрафу державним виконавцем:
« 55. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
56. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
57. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення».
Аналогічна позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 761/17501/21.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19 звернув увагу на те, що «від дослідження дотримання процедури складення вказаних актів та процедури складення постанов про накладення штрафу на підставі вказаних актів, залежить вирішення питання відповідності дій державного виконавця, під час складання оскаржуваних постанов, вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що державний виконавець у актах та постанові обмежилась лише фіксацією факту невиконання судового рішення 05.10.2024 та 06.10.2024. Так, згідно з актами «виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога державного виконавця не виконано»; згідно з постановою «За невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця накласти на боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн».
Вказане свідчить про те, що державний виконавець не з'ясовувала причини невиконання судового рішення 05.10.2024 та 06.10.2024, не пересвідчилась у відсутності поважних причин невиконання судового рішення, не врахувала подані боржником докази і заяву про відкладення виконавчих дій.
Статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Згідно з пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувана з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.
Відповідно до пункту 8 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень (пункт 8 розділу І) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання. Виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
У постановах від 08.07.2021 у справі №640/11833/19, від 18.07.2023 у справі №380/16763/22, від 13.09.2023 у справі № 761/17501/21 Верховний Суд прийшов до таких висновків:
«Конституцією України визначено, що сім 'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).
40. Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-111 від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
41. Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
42. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
43. Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
44. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконання даного рішення не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
45. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №824/308/20-а».
Так, 16.06.2023 було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 , за результатами якого:
встановлено, що дитина піддавалась стресогінному впливу з боку матері, тому при визначенні графіку спілкування ОСОБА_3 з матір'ю необхідно враховувати бажання або небажання дитини йти на контакт із матір'ю;
рекомендовано не допускати повторне травмування дитини через недбале ставлення, ігнорування її життєвоважливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примушування до спілкування з матір'ю без бажання на те дитини, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою.
19.06.2023 було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 , за результатами якого встановлено, що ОСОБА_3 стикалася з порушенням почуття її базової безпеки через непередбачувану, агресивну поведінку її матері, що призвело до підвищеної тривожності та формуванні страхів у ОСОБА_3
28.07.2023 за заявою ОСОБА_1 була проведена судова психологічна експертиза Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (головним експертом сектору психологічних досліджень відділу мистецтвознавчих та психологічних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій ОСОБА_5 , яка має вищу психологічну освіту, доктора філософії у галузі психології, експертом четвертого класу та має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової психологічної експертизи, зі стажем роботи з 2020 року, та судовим експертом відділу фототехнічних та портретних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій ДНЕКЦ МВС України Волошиній О.О., яка має вищу психологічну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової психологічної експертизи).
Вказані експерти прийшли до висновків, що:
- ставлення ОСОБА_3 до матері ОСОБА_2 амбівалентне: дитина з одного боку визнає матір, проте, з іншого боку, наявні ознаки психологічного та фізичного насильства матері над дитиною, дитина боїться матір та не виявляє бажання з нею спілкуватися, наявна порушена прив'язаність;
- здійснювати примус до ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю, зміни місця проживання є недопустимим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства. Примусове спілкування та зміна місця проживання є психотравмувальним фактором для дитини.
18.10.2023 був підготовлений висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС №СЕ-19/111-23/42178-ПС за результатами проведеної судової психологічної експертизи щодо ОСОБА_3 .
За результатами проведеної бесіди виявлено, що у ОСОБА_3 наявні ознаки пережитого психотравмуючого досвіду, який пов'язаний з умовами спільного проживання з матір'ю; матір сприймається дитиною менш турботливою, брак уваги матері до дитини в період проживання за кордоном; на момент дослідження у дитини відсутнє бажання спілкуватися та взаємодіяти зі свою матір'ю, наявне порушення довіри, втрата позитивного психоемоційного зв'язку дитини з матір'ю: негативне вербальне ставлення до матері, яка на момент проведення дослідження проживає окремо та окреслення її образу у сприйнятті дитини як «погана та зла мама»; страх позбавлення контактів ОСОБА_3 з батьком; наявність ознак фізичного та психологічного насильства з боку матері; у ОСОБА_3 з батьком налагоджений сприятливий психоемоційний контакт; дитина отримує із сім'ї батька необхідну турботу щодо її розвитку, виховання та актуальних потреб; дитина бажає проживати з батьком; у дитини наявний страх непередбачуваних, небажаних подій (що мати може несподівано її забрати від батька), що провокує виникнення відчуття внутрішньої напруги у дитини.
Також, як свідчать матеріали справи, 12.01.2024 державному виконавцю були надані на флеш носії 3 відео - та 3 аудіо записи, на яких ОСОБА_3 висловлює своє небажання щодо зустрічей з матір'ю.
Між тим, як вже зазначалось, оскаржувана постанова була прийнята без надання будь-якої оцінки вказаним вище обставинам, які в сукупності можуть свідчити про наявність поважних причин невиконання судового рішення.
Вказане свідчить, що постанова державного виконавця від 10.10.2024 про накладення штрафу у розмірі 3 400, 00 грн винесена без достатніх правових підстав, а саме без встановлення поважності/неповажності причин невиконання судового рішення та передчасно, оскільки державним виконавцем не розглянута заява позивача про відкладення виконавчий дій.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги.
Беручи до уваги зазначене, враховуючи ігнорування відповідачем наданого йому права на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1 212 грн (з переплатою у 80 копійок), згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 10.10.2024 старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни про накладення штрафу на ОСОБА_1 у сумі 3400,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Шевченко А.В.