про закриття провадження у справі
24 квітня 2025 року м. Київ № 320/33186/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, в якому просить суд:
визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича щодо списання коштів з рахунку ОСОБА_1 у розмірі 3202,62 грн;
стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 3202,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Добропільського міськрайонного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 227/1069/23 визнано виконавчий напис № 2810, вчинений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, таким, що не підлягає виконанню. 05 вересня 2023 року та повторного 13 вересня 2023 року адвокатом позивача на офіційну електронну адресу приватного виконавця Єфіменка Дениса Олеговича було направлено копію цього рішення та заяву про завершення виконавчого провадження № 65165254, яке було відкрито на підставі вказаного виконавчого напису. 13 вересня 2023 року о 12 год 46 хв приватним виконавцем було примусово списано з рахунку ОСОБА_1 суму 3 202,62 грн, призначення платежу: «стягнення за ВП №65165254 з виконання виконавчого документу: виконавчий напис №2810, виданий 30.03.2021», отримувач платежу - приватний виконавець Єфіменко Денис Олегович. Цієї ж дати приватним виконавцем виконавче провадження було закінчено, у зв'язку з отримання виконавцем відомостей про скасування виконавчого документа. 13 вересня 2023 року та повторно 15 вересня 2023 року представником позивача на адресу приватного виконавця було направлено заяву про повернення коштів, що були безпідставно списані приватним виконавцем. Станом на 25.09.2023 безпідставно списані кошти відповідачем не повернуто. Виконавець не відповідає на електронну пошту, телефон вимкнутий. Посилаючись на те, що після отримання відповідачем відомостей про рішення суду, яким було визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, приватний виконавець не мав права стягувати кошти, а тому відповідно до статті 1212 ЦК України вони підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що його діяльність як приватного виконавця припинено відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3363/5 від 20.09.2023. Запис про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною на підставі статі 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 2810, відповідно до якого звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором № 201022-28-175-1 від 22.10.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», заборгованості в сумі 21840,00 грн, яка складається з 4000 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 17840,00 грн - простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнення заборгованості проводилось за період з 21.11.2020 по 25.03.2021. Також з ОСОБА_1 за вчинення цього виконавчого напису стягнуто плату. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача визначено в розмірі 22790,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича від 15 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 65165254.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича від 02 грудня 2022 року повернуто виконавчий документ стягувачу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича від 24 травня 2023 року скасовано постанову від 02 грудня 2022 року про повернення виконавчого документу.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 03 серпня 2023 року по справі № 227/1069/23 визнано виконавчий напис № 2810, вчинений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 2810, таким, що не підлягає виконанню.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича від 13 вересня 2023 року закінчено виконавче провадження ВП № 65165254, припинено чинність арешту коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
13 вересня 2023 року о 12 год 46 хв приватним виконавцем Єфіменком Д.О. було примусово списано з рахунку ОСОБА_1 суму 3202,62 грн, призначення платежу: «стягнення за ВП № 65165254 з виконання виконавчого документу: виконавчий напис №2810, виданий 30.03.2021», отримувач платежу - приватний виконавець Єфіменко Денис Олегович.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача щодо безпідставного отримання ним грошових коштів у розмірі 3202,62,позивач звернулась із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, суд зазначає таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній редакції).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.
У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Стосовно терміна «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позивач обґрунтовував підстави позову тим, що грошові кошти у розмірі 3202,62 грн приватний виконавець Єфіменко Д.О. набув безпідставно, просив стягнути їх з останнього на підставі статті 1212 ЦК України.
За змістом позовної заяви предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб'єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, суд дійшов висновку, що фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.
Суд зазначає, що спір у цій справі не пов'язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця, вказаний позов не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції як такий, що підлягає розгляду адміністративними судами на підставі частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У цій справі спірні правовідносини пов'язані з безпідставним, на думку позивачки, неповерненням відповідачем (фізичною особою) їй грошових коштів, то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивачки на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом juranovit(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору (участь фізичної особи - приватного виконавця, діяльність якого припинено і відсутній правонаступник у таких відносинах), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватноправовий) суд вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У силу вимог пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі у разі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись статтями 189, 238, 239, 243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
закрити провадження в адміністративній справі №320/33186/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Шевченко А.В.