24 квітня 2025 року № 320/26846/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 щодо обчислення та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.03.2021, грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 01.03.2021 включно, грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням розрахованих відповідно п. 4 ПКМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла в оновленій редакції, з 29.01 2020р., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, відповідно, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений згідно додатку 1 та 14 ПКМ України № 704, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків (%) грошового забезпечення розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання майор, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений згідно додатку 1 та 14 ПКМ України № 704.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 29.01.2020 по 01.03.2021 включно, а саме з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 щодо видачі грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії з грошового забезпечення, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 р. у розмірі 1762 грн.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат та нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи у розмірі грошового забезпечення новий розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані відповідно до п. 4 ПКМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла в оновленій редакції з 29.01.2020 р., шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Разом з відзивом представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що на момент видачі позивачу грошового атестата при виключенні його із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (01.03.2021), який містить нараховані та виплачені йому суми, діяла редакція КЗпП України чинна до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, а отже позивач не був обмежений строком звернення до суду. Водночас, на момент набрання чинності змінами до статті 233 КЗпП (з 19.07.2022) на території України діяв карантин, який відмінений з 30.06.2023. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022), розпочав свій перебіг для звернення позивача до суду з цим позовом з 01.07.2023 та закінчив свою дію 02.10.2023, а позивач звернувся до суду 30.05.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Таким чином, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин на момент звільнення позивача з військової служби та виплати спірних сум грошового забезпечення не застосовувалися.
Втім, Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Згідно нової редакції ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Водночас, суд зазначає, що закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування змін, внесених згідно Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 до приписів ст. 233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022, до позовних вимог позивача про виплату грошового забезпечення за період до 19.07.2022.
З огляду на викладене, на думку суду, клопотання представника відповідача про залишення даного позову без розгляду, є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить залучити до розгляду справи Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, мотивуючи це тим, що участь Кабміну в цій справі дозволила б суду повною мірою реалізувати закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Дослідивши доводи поданого відповідачем клопотання, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до розгляду справи в якості третьої особи Кабінету Міністрів України, оскільки відповідачем не наведено будь-яких обґрунтувань щодо заявленого клопотання та не вказано, як рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки.
Керуючись ст.ст. 122, 248, 256 КАС України, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення до розгляду справи Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.