про повернення позовної заяви
23 квітня 2025 року м. Київ № 320/8661/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення - рішення, встановлення факту та стягнення матеріальних збитків,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:
та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №4726793-2410-1016 від 30.04.2021;
встановити факт відсутності у ОСОБА_1 податкового боргу станом на 30.05.2022;
визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у реєстрацій платником єдиного податку ІІІ групи зі ставкою оподаткування 5% з 30.05.2022, яка оформлена листом від 31.05.2022 № 15701/АП/26-15-24-17-14 та зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві зареєструвати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5% з 30.05.2022;
визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві з переведення з 01.08.2023 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі спрощеної системи оподаткування - сплати єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 2% на загальну систему оподаткування та зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 01.08.2023 як платника єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%;
стягнути солідарно з ГУ ДПС у м. Києві та ГУ ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 1 557 298,87 грн.
Частиною 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях. Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметами позову у даній справі є, визнання протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо відмови у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи, скасування рішення про визнання податкового зобов'язання ГУ ДПС у Київській області, а також стягнення матеріальної шкоди.
Крім того, як додаткову вимогу позивачем вказано - встановити факт відсутності у нього податкового боргу станом на 30.05.2022.
Зазначена вимога є самостійною вимогою та немає розглядатись за правилами адміністративного судочинства, також не є похідною та незалежною від попередньої заявленої позивачем вимог.
Суд звертає увагу, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкту владних повноважень. Цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).
Суд зазначає, що позивачем не надано належним чином обґрунтованих пояснень з належним обґрунтування, що заявлені позовні вимоги, пов'язані між собою.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, не залежать одна від одної, стосуються різних підстав та обставин, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
При цьому, суд звертає увагу, що ст. 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог. Враховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.
Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
родинних відносин між фізичними особами;
перебування фізичної особи на утриманні;
каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Водночас ч. 6 ст. 21 КАС України зазначає, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom); і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom).
В рішенні у справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Відповідно до ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Натомість, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами до місцевого загального суду як адміністративного в частині скасування постанови, протоколу і рішення та до окружного адміністративного суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Керуючись ст. 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення - рішення, встановлення факту та стягнення матеріальних збитків - повернути позивачеві.
2.Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.