23 квітня 2025 року Київ №120/17121/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо скасування щомісячної доплати до пенсії позивача у розмірі 2000,00 грн., що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 та зобов'язати відповідача здійснити з 01.07.2021 та в подальшому доплату до пенсії позивача у розмірі 2000,00 грн., що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача при перерахунку пенсії з 01.04.2019 та зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 та в подальшому доплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ВСЗ/9305 від 04.11.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 та в подальшому, у разі проведення перерахунків пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо, перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ВСЗ/9305 від 04.11.2022, без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у разі ухвалення рішення на користь позивача.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
Згідно з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2023 цю справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Провадження у справі судом не відкривалось.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На обґрунтування позову зазначив, що відповідачем безпідставно обмежено виплату пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, під час чергового перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 120/3400/23, а також припинено доплату в розмірі 2000,00 грн. з 01.07.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, натомість надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У позові зазначив, що щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» фактично не проводилась із липня 2021 року.
Доказів того, що позивачу була встановлена доплата до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та припинена відповідачем, до позовної заяви не надано.
Позивач стверджує, що відповідач рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23 виконав частково, зокрема не сплатив заборгованість по пенсії з 01.01.2028, обмежив пенсію позивачу максимальним розміром, не нарахував щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн.
Судом установлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019 та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ВСЗ/9305, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 04.11.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок з 01.04.2019 та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ВСЗ/9305, що видана ІНФОРМАЦІЯ_2 04.11.2022, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Після перерахунку пенсії на виконання названого рішення суду, пенсію позивачу обмежено максимальним розміром.
У зв'язку з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність під час чергового перерахунку пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, а також із урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22.09.2023 № 32447-33892/Г-02/8-2600/23 повідомило, що у липні 2023 року Головним управлінням на виконання рішення суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23 проведено перерахунок пенсії позивача, у порядку встановленому рішенням суду, та здійснено нарахування коштів в сумі 240757,00 грн. Новий розмір пенсії позивачу нараховано на серпень 2023 року. Оскільки згаданим рішенням суду не покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку без обмеження пенсії максимальним розміром, тому після виконання рішення суду розмір пенсії до виплати визначається з урахуванням цього обмеження, оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та розмір на момент формування відповіді склав 20930,00 грн.
Щодо щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», повідомили таке.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23 не покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку з урахуванням доплати, яка передбачена постановою КМУ № 713, тому після виконання рішення суду розмір пенсії обчислено згідно з нормами чинного законодавства.
Уважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у запропонований ОСОБА_1 спосіб протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як видно з преамбули Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, згідно із частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі № 380/8024/21.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині обмеження пенсії маки сальним розміром.
Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов'язання відповідача здійснити з 01.07.2021 та в подальшому доплату до пенсії позивача у розмірі 2000,00 грн., що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», суд уважає їх безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
У позові позивач зазначав, що щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» фактично не проводилась із липня 2021 року.
При цьому, жодних доказів того, що позивачу була встановлена доплата до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та припинена відповідачем, позивачем не надано.
Позивач стверджував, що відповідач рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23 виконав частково, зокрема не нарахував щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн.
Судом установлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23, позов задоволено частково. При цьому не було предметом розгляду справи № 120/3400/23, щомісячна доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Кабінет Міністрів України 14.07.2021 ухвалив постанову № 713, пунктом 1 якої установив з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000, 00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000, 00 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000, 00 грн., щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Суд установив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідності до Закону № 2262-ХІІ.
Доказів того, що позивачу була встановлена доплата до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та припинена відповідачем, позивачем не надано. Такі обставини не встановлювались і в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 120/3400/23.
Натомість судом установлено та не заперечується учасниками справи, що розмір пенсії позивача відповідно до Закону № 2262-ХІІ станом на 01.03.2018 (до виконання рішення суду у справі № 120/3400/23) становив 11025,00 грн.
Розмір пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ станом на 01.07.2021 (до виконання рішення суду у справі № 120/3400/23) становив 13025,00 грн.
Розмір пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, обчислений на виконання рішення суду станом на 01.07.2021 склав 18540,00 грн.
Збільшення пенсії за період з березня 2018 року до липня 2021 року становить 7515,00 грн., тобто перевищує 2000,00 грн., тому щомісячна доплата передбачена постановою КМУ № 713 не встановлюється.
Позивачем не надано жодних доказів, що така доплата відповідно до постанови КМУ № 713 встановлювалась позивачу, починаючи з 01.07.2021.
Позивачем на обґрунтування позовних вимог надано розрахунки пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА 139584 станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.03.2023, з яких не встановлено, що позивачу нараховувалась щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМУ № 713, починаючи з 01.07.2021.
При цьому, розмір пенсії позивача відповідно до зазначених розрахунків складав, починаючи з 01.01.2020, із урахуванням максимального розміру пенсії - 16380,00 грн., з 01.01.2021 - 17690,00 грн., з 01.01.2022 - 19340,00 грн., з 01.03.2022 - 19340,00 грн., з 01.03.2023 - 20930,00 грн.
У матеріалах пенсійної справи також відсутня інформація, що позивачу призначалась щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМУ № 713 з липня 2021, та була припинена відповідачем, у т.ч. й після виконання рішення суду у справі № 120/3400/23.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а позивачем у цій частині позовних вимог не доведено порушення його прав з боку відповідача, тож у задоволенні позовних у частині щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. слід відмовити повністю.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 22.09.2023 № 32447-33892/Г-02/8-2600/23, щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За нормами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 та в подальшому, у разі проведення перерахунків пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо, перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ВСЗ/9305 від 04.11.2022, без обмеження максимальним розміром, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи із того, що ці вимоги спрямовані на майбутнє.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку. Із урахуванням викладеного, спір щодо здійснення подальших виплат перерахованої пенсії з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та щодо порядку здійснення такої виплати у цій справі відсутній.
У той же час, відповідачем не приймалось рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити повністю.
Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 № ВСЗ/9305, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1073,60 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
За нормами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Разом із тим, позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, письмової заяви не подав, та не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд не вбачає.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 22.09.2023 № 32447-33892/Г-02/8-2600/23 щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 № ВСЗ/9305, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.