ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" квітня 2025 р. справа № 300/4379/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10.07.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 5543-5243/П-02/8-0900/23 від 20.06.2023 та зобов'язання призначити з 23.05.2023 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020- 2022 роки, з урахуванням виплачених сум.
17.07.2023 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Заявлені позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що з 18.04.2011 їй призначено пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 23.05.2023 вперше звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в України з якої сплачено страхові внески за 2020- 2022 роки, як за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 23.03.2023. Однак, у задоволенні заяви відмовлено, у зв'язку з цим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що позивачу з 18.04.2011 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсія на пільгових умовах за Списком №2 призначається, зокрема робітниками текстильного виробництва і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком. Це є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. Оскільки позивач просить про призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), то показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, який він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 18.04.2011 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунком пенсії позивача від 26.02.2023, долученим позивачем до даної справи. Призначення позивачу такого виду пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
23.05.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в України з якої сплачено страхові внески за 2020- 2022 роки, а саме 12 236, 71 гривень.
Відповідач повідомив позивача про те, що вона перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, як жінка-текстильниця, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при страховому стажі робот 31 рік 28 днів, коефіцієнт страхового стажу становить 0,31000. Оскільки позивач отримує пенсію за віком, підстав для переведення на будь-який інший вид пенсії немає.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, для працівників, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
У справі, яка розглядається, ключовим є питання наявності у позивача, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1788-XII, як це вважає позивача, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
Суд зауважує, що порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону №1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
Аналізуючи аналогічні до тих, що виникли у цій справі, правовідносини, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23, відступивши від висновку, що викладений у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №336/7438/16-а, від 13 лютого 2019 року у справі №334/917/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 528/196/17 та інших про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону 1788-XII, вказала, що призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
Суд у цій справі виходив з того, що статтею 13 Закону № 1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
У зв'язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала такі висновки:
« 1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
Подібні висновки були викладені також у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі №185/860/17 та від 27 березня 2020 року у справі №335/8983/17, де зазначено, що у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Як стверджує позивач, їй з 18.04.2011 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2. 23.05.2023 вона звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV з проханням при обчисленні пенсії застосувати показник середньомісячного заробітку по Україні за попередні три роки (2020-2022 рр).
Тому, з урахуванням наведених вище правових висновків, суд зауважує, що позивач як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону № 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, у цій справі суд виходить з того, що особа, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не має права на повторне призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення нею загального пенсійного віку, з огляду на те, що стаття 13 Закону № 1788-ХІІ передбачає не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Тобто, пенсія за віком на пільгових умовах і пенсія за віком, що призначається на загальних підставах, є різновидами одного виду пенсійного забезпечення - пенсії за віком.
При вирішенні питання щодо наявності в особи права на повторне призначення пенсії за віком на загальних підставах після призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах суди повинні керуватися тим, що таке право у особи відсутнє, оскільки звернення особи, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах, із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах після досягнення загального пенсійного віку, не є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, тому останні не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач під час відмови позивачу здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2 роки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Більше того, як встановив суд, позивачу з 18.04.2011 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доказів про призначення їй такої пенсії відповідно до Закон України «Про пенсійне забезпечення» суду не надано.
Відтак є необґрунтованими доводи позивача про те, що пенсія їй призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується, що з позивач отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, з врахуванням встановленого вище, заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення позивача з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, а саме 12 236,71 гривень, стосувались призначення того самого виду пенсії - пенсії за віком, та призначення пенсії на підставі того самого Закону - № 1058-ІV, тому відсутні підстави для призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, оскільки такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову потрібно відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, то судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.