23 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/6310/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Онисько Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
за участі представника позивача - адвоката Сідун Олесі Степанівни;
відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - представник - Секерня Євгеній Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
01 жовтня 2024 до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 350454559), яким просить: "1. Якщо Шановний Суд дійде висновку, що строк звернення до суду з даним позовом мною пропущений, то прошу мені поновити, як такий, що пропущений з поважних причин, описаних у даному адміністративному позові; 2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 49809249 від 16.11.2023 р. суму у розмірі 182543,31 грн., виданої відділом ДМС у м. Ужгород про стягнення суми з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 182543,31 грн; 3. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року дану позовну заяву було повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17 лютого 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року даний позов було залишено без руху.
03 березня 2025 року позивачем було усунені недоліки вказані в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження № 49809249 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/648/15 виданого 03 вересня 2015 року зі стягнення із позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 1825433,10 грн. Згідно із повідомлення про прощення суми боргу за кредитним договором № 155/КВ-06 на відкриття невідновлюваної кредитної лінії від 16 серпня 2006 року у розмірі 2127179,66 грн, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. У зв'язку із чим, 16 листопада 2023 року виконавче провадження було завершено на підставі статті 37 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження". Проте, позивач вказує, що державним виконавцем було протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки жодної суми з позивача у виконавчому провадженні не було стягнуто. Зазначає, що стягнення суми виконавчого збору, є протиправним, оскільки при стягненні виконавчого збору відповідно до статті 40 частини 3 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Відповідач у відзиві заперечив проти позову, зазначив про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки у поведінці державного виконавця, а також в ухваленій спірній постанові відсутні ознаки протиправності.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що на виконанні ВДВС у місті Ужгороді перебувало виконавче провадження № 49809249 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/648/15 виданого 03 вересня 2015 року про стягнення із позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 1825433,10 грн (Т. 1 а.с.а.с. 133-136).
Згідно із повідомлення про прощення суми боргу за кредитним договором № 155/КВ-06 на відкриття невідновлюваної кредитної лінії від 16 серпня 2006 року у розмірі 2127179,66 грн, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
16 листопада 2023 року державним виконавцем ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 37 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви стягувача (Т. 1 а.с. 203).
16 листопада 2023 року державним виконавцем ухвалено постанову про стягнення виконавчого збору № 49809249 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/648/15 виданого 03 вересня 2015 року в розмірі 182543,31 грн (Т. 1 а.с. 13).
У зв'язку із чим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII. У редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та нормами КАС України.
Відповідно до положень статей 1, 3, 5, статті 18 частин 1, 2 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону України № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно із статтею 26 частиною 1 пунктом 1 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 27 частин 1, 2, 7, 8 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
Згідно із пунктом 8 Розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до статті 37 частини 1 пункту 1, статті 39 частини 1 пункту 5 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із статтею 40 частиною 3 Закону України № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З урахуванням зазначеного, у зв'язку з поверненням стягувачу виконавчого документу на підставі статті 37 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець на підставі статті 40 частини 3 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 8 Розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень" ухвалив постанову про стягнення виконавчого збору, яка в подальшому була зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та на цей час перебуває на примусовому виконанні.
Суд зазначає, що законодавець у Законі України № 1404-VIII чітко виділяє дві форми завершення виконавчого провадження: повернення виконавчого документа без виконання та закінчення виконавчого провадження, які в свою чергу, в залежності від підстав, тягнуть за собою виникнення різних процесуальних наслідків, зокрема і щодо можливості продовження стягнення виконавчого збору поза межами завершеного виконавчого провадження.
Так, положення статті 40 частини 3 Закону України № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, статтею 37 частиною 1 пунктом 1 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому, згідно із статтею 37 частиною 5 Закону України № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 27 частини 6 Закону України № 1404-VIII у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що на виконанні ВДВС у місті Ужгороді перебувало виконавче провадження № 49809249 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/648/15 виданого 03 вересня 2015 року про стягнення із позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 1825433,10 грн.
16 листопада 2023 року державним виконавцем ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 37 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви стягувача (Т. 1 а.с. 203).
16 листопада 2023 року державним виконавцем ухвалено постанову про стягнення виконавчого збору № 49809249 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/648/15 виданого 03 вересня 2015 року в розмірі 182543,31 грн (Т. 1 а.с. 13).
Тобто, у виконавчому провадженні ВП № 49809249 стягувачем реалізовано процесуальне право на повернення виконавчого документа без виконання за власною заявою, що стало підставою для правомірних дій державного виконавця щодо застосування ним статті 40 частини 3 Закону України № 1404-VIII у вигляді ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору та подальшого її виконання у встановленому Законом порядку.
З огляду на це, а також на те, що державним виконавцем чітко дотримано алгоритм законодавчо визначених дій.
Обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права у цій справі суперечить правовому регулюванню спірних правовідносин.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 480/3069/19 та від 06 квітня 2023 року у справі № 320/8585/20.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заявленого позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 350454559) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 23 квітня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 25 квітня 2025 року.
СуддяС.Є. Гаврилко