24 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/9951/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 (Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_2 через оперативне командування Північ, Військової частини НОМЕР_3 :
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити йому перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 87 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в даній адміністративній справі.
16.04.2025 від представника Військової частини НОМЕР_1 (Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") надійшло до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху. Обґрунтовуючи подане клопотання представник вказав, що позовна заява не відповідає встановленій форми, а саме не зазначено місцезнаходження Військової частини НОМЕР_2 , поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи. Крім цього, матеріали справи не містять даних про спроби представника позивача встановити такі дані Військової частини НОМЕР_2 .
Розглянувши подане клопотання суд зважає на наступне.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Представниця позивача на вимогу п.2 ч.5 ст.160 КАС України вказала про можливість листування з Військовою частиною НОМЕР_2 через Військову частину НОМЕР_4 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), як оперативного об'єднання Сухопутних військ Збройних Сил України у північній частині України на території 6 областей та міста Києва, у зв'язку із відсутністю будь-якої інформації про Військову частину НОМЕР_2 , в якій проходив позивач військову службу по мобілізації.
При цьому, суд враховує, що із адвокатським запитом представниця позивача зверталася до Військової частини НОМЕР_2 , через Міністерство оборони України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період на який отримала відповідь від Військової частини НОМЕР_3 , як органу на фінансовому забезпеченні якого перебуває Військова частина НОМЕР_2 . При цьому, засоби зв'язку (адреса для листування, електронна пошта тощо) із Військовою частиною НОМЕР_2 або уповноваженим її представником представниці позивача Військовою частиною НОМЕР_3 не надані. Крім того, будь-якого письмового реагування на запит від Військової частини НОМЕР_2 вона не отримала.
З огляду на викладене, твердження представника Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") щодо невідповідності позовної заяви встановленій положеннями КАС України формі є безпідставними та такими, що не можуть слугувати підставою для залишення її без руху після відкриття провадження у даній справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Незазначення в позовній заяві безпосередньо адреси Військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку із відсутністю такої інформації, суд вважає не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та може свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог. Суд не повинен тлумачити положення КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя, адже наведене неодноразово було предметом розгляду в Європейському суді з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах правовладдя (верховенства права) з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, суд враховує, що представником Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", як оперативного об'єднання Сухопутних військ Збройних Сил України у північній частині України на території 6 областей та міста Києва у поданому клопотанні зазначені засоби зв'язку із Військовою частиною НОМЕР_2 (адреса та ЄДРПОУ), які будуть судом використані з метою належного повідомлення про наявність адміністративної справи та результати її розгляду.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що доводи представника Військової частини НОМЕР_1 викладені у клопотанні про залишення позовної заяви без руху є помилковими та безпідставними, оскільки їх врахування може свідчити про порушення права звільненого з військової служби військовослужбовця, який призваний за мобілізацією, на справедливий судовий розгляд і доступу до суду, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко