24 квітня 2025 року м. Житомир справа № 806/992/16
категорія 6773
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Житомирської обласної прокуратури, третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 02.07.2015 по 13.04.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з прокуратури Житомирської області заборгованість по виплаті заробітній платі у розмірі 147208 (сто сорок сім тисяч двісті вісім) гривень (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень 2016 року), за період з 02.07.2015 по 13.04.2016 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2010 року працював на різних посадах в органах прокуратури. Однак, на момент звільнення з органів прокуратури відповідачем не виплачена в повному обсязі заробітна плата, яка передбачена ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, які беруть участь у справі на 16:30 13 липня 2016 року.
13.07.2016 через відділ документального забезпечення суду представником Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області подано заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що в діяльності ГУ ДКСУ у Житомирській області відсутні будь-які неправомірні дії або бездіяльність щодо позивача та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями ГУ ДКСУ у Житомирській області та невиплатою коштів позивачу.
Ухвалою судді від 13.07.2016, за клопотанням Житомирської обласної прокуратури, зупинено провадження у справі №806/992/16 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/5985/16 за позовом Профспілки працівників державних установ м. Києва до Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, третьої особи на стороні позивача - Первинної профспілкової організації працівників Генеральної прокуратури України про визнання незаконними та нечинними п.1, абз.2 пп.1 пп.2, п.4-1, Додатків 1, 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" в редакції від 30 вересня 2015 року.
Ухвалою судді від 13.11.2024 поновлено провадження в адміністративній справі №806/992/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та призначено справу до судового розгляду на 03.12.2024 об 11 год. 00 хв.
Судове засідання призначене на 03.12.2024 не проводилось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги в Житомирській області. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2024 об 12 год. 00 хв.
10.12.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 24.12.2024 та надано час представнику Житомирської обласної прокуратури для з'ясування обставин вирішення справи №826/5985/16.
Протокольною ухвалою суду від 24.12.2024 оголошено перерву до 20.01.2025 та надано час представнику Житомирської обласної прокуратури для з'ясування обставин вирішення справи №826/5985/16.
20.01.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 18.02.2025 для отримання відповіді на запит Житомирської обласної прокуратури щодо адміністративної справи №826/5985/16.
Судове засідання призначене на 18.02.2025 по справі не проводилось у зв'язку з перебуванням судді Попової О.Г. у щорічній відпустці. Наступне судове засідання призначено на 04.03.2025 об 11 год. 00 хв.
04.03.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 01.04.2025 для отримання відповіді на запит Житомирської обласної прокуратури щодо адміністративної справи №826/5985/16.
Протокольною ухвалою від 01.04.2025 суд, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку сторін, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) починаючи з 01.02.2010 працював на різних посадах в органах прокуратури Полтавської та Житомирської областей, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом Житомирської обласної прокуратури від 13.04.2016 за №152к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області й органів прокуратури Житомирської області за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) з 14.04.2016.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно у спірний період заробітна плата виплачувалась у меншому розмірі, ніж визначено ст.81 Законом України "Про прокуратуру", тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку (ч.1 ст.89 Закону № 1697-VII).
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.1 ст.13 Закону №108/95-ВР).
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі Постанова №505).
У пунктах 1, 2, 6 Постанова №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
За приписами частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За змістом пункту 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII), які набрали чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що за загальновизнаними прийомами тлумачення правових норм, надається перевага нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо.
Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII прийнятий пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII, а тому у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а, від 19.03.2020 у справі №806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16.
Частиною 5 статті 242 КАС України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII у розмірі, встановленому законом.
Між тим, у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №420/11227/20 Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України №505, приписами пунктів 2, 6 якої надано право керівникам органів прокуратури, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Абзацом 2 підпункту 1 пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність до цього Закону.
Водночас, на виконання наведених приписів Закону України «Про прокуратуру», Кабінетом Міністрів України до Постанови №505 не було внесено змін щодо розмірів окладів працівників прокуратури, що свідчить про невиконання уповноваженим органом обов'язків, покладених на нього пунктом 13 розділу ХІІІ указаного Закону.
Також, Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 у справі №640/14430/21 сформував правовий висновок про те, що дії органів прокуратури стосовно нарахування й виплати прокурорам заробітної плати на основі окладів прокурорів, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», у період з 01 липня 2015 року до 25 березня 2020 року, не можуть бути визнані протиправними, адже вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними на той час.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, оскільки Житомирська обласна прокуратура, яку позивач вважає відповідачем у даному спорі, в силу положень статей 89, 90 Закону України "Про прокуратуру", не є розпорядником бюджетних коштів, а безпосередньо залежить від ухвалених Верховною Радою України законів щодо бюджету на відповідний рік, рішень Уряду та від кошторисів і видатків, затверджених Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату йому заробітної плати у відповідному підвищеному розмірі.
Суд приходить до висновку, що реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" у цьому випадку не була можливою без/до внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Однак, оскільки такі зміни з незалежних від відповідача причин внесені не були, його вина у нездійсненні зазначеного позивачем перерахунку, відсутня.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період з 02.07.2015 по 13.04.2016, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратура Житомирської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
24 квітня 2025 р.
24.04.25