Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2025 року Справа №640/15077/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення уповноважених осіб Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 11.08.2022 щодо відмови у прийнятті документів, поданих громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;
- зобов'язати уповноважених осіб Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути, у відповідності до чинного законодавства, заяву та документи від громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2022 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 звернувся до відділу централізованого оформлення документів №3 Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області з відповідним пакетом документів, щодо обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видане відповідачем 15.09.2021 і дійсне по 14.09.2022, через закінчення строку дії такої та продовження здійснення канонічної діяльності у релігійній громаді, погодженої у порядку, передбаченому Законом.
Як вказує представник позивач, у той же день (11.08.2022) уповноваженими представниками відповідача відмовлено позивачу у прийнятті документів, мотивуючи таку відмову наступним: “Ні у кого з громадян РФ документи не приймаємо. Чекаємо спеціального розпорядження.».
На переконання представника позивача, відповідачем відмовлено у прийнятті документів з порушенням норм чинного законодавства України, є безпідставним та з перевищенням наданих законом повноважень. У зв'язку з чим, задля захисту прав, свобод та інтересів позивача, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідка.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2022 передано адміністративну справу №640/15077/22 за позовом за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянській Я.І. для вирішення питання про об'єднання з адміністративною справою №640/15076/22.
05.02.2025 адміністративна справа № 640/15077/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.
Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшла заява представника позивача про виклик та допит у якості свідків позивача та його дружини, а також головних спеціалістів відділу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства № 3 управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вказаного вище клопотання представника позивача, суд виходить з наступного.
На підставі частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд вказаного клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком переліку справ, визначених ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частинами п'ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, згідно частин чотири, п'ять статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті.
Однак, як слідує з матеріалів справи, предмет даного позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частинами четвертою, п'ятою статті 257 КАС України, згідно яким дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
За частинами першою-третьою статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, та інші права.
Вказані у статті 44 КАС України права сторін є змагальними.
На підставі частини четвертої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Ці права, за своєю правовою природою, є диспозитивними.
Окрім цього, згідно частини першої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Таким чином, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, що здійснюється без виклику сторін, зважаючи на його особливості, не обмежує відповідача у його змагальних та диспозитивних правах, не порушує змагальності адміністративного процесу, оскільки сторони не обмежені у поданні до суду письмових доказів, заяв, пояснень та заперечень. В тому числі, у даному випадку - відповідач, не обмежений у праві надавати письмові пояснення з приводу як самостійно наданих доказів, так і доказів, що надані позивачем.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною дев'ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань, не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно частини другої статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, як зазначалося судом вище, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідач не обмежений у поданні доказів, а також в отриманні судового захисту, а предмет заявленого позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частинами четвертою, п'ятою статті 257 КАС України, згідно яким дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає заявлене клопотання представника позивача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Разом з цим, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25.04.2002 у справі "VarelaAssalino v. Portugal" ("ВарелаАссаліно проти Португалії"), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи №640/15077/22 шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2020 року у справі № 9901/491/19 (11-1189заі19).
Крім того, застосування судом принципу офіційного з'ясування усіх обставин справи має здійснюватись судом виключно щодо з'ясування обставин за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки заявлене клопотання не стосується обставин, за яких на думку позивача відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, то відповідно у суду немає правових підстав для його задоволення та визнання явку позивача до суду обов'язковою.
Отже, виходячи з вищезазначеного та керуючись положеннями ст. ст. 12 та 257 КАС України, приймаючи до уваги, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, зважаючи на предмет доказування, обставини справи та обсяг доказів, у суду відсутні правові підстави для розгляду цієї адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та визнання явки позивача до суду обов'язковою.
Щодо виклику та допиту свідків.
Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право, у тому числі, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Статтею 92 КАС України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
Тобто, процесуальними вимогами встановлені чіткі вимоги до заяви про виклик свідків, які є обов'язковими для врахування сторонами.
При цьому, з аналізу наведеного вбачається, що така заява може бути подана у випадку розгляду справи з викликом сторін за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, розгляд справи призначений без повідомлення (виклику) сторін за правилами спрощеного позовного провадження, що виключає можливість виклику свідків, вказаних представником позивача у заяві.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків, слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4, 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та визнання явки позивача до суду обов'язковою - відмовити.
У задоволенні клопотання про виклик та допит у якості свідків позивача його дружини, а також головних спеціалістів відділу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства № 3 управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення оскарженню не підлягає.
Ухвалу постановлено та підписано 24.04.2025.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов