Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 квітня 2025 року Справа№200/805/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії, в якому просить суд:
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію видати позивачу довідку про проходження ним ВЛК 28.11.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2013 року, у позивача з'явилося хронічне захворювання лівого колінного суглоба, а саме артроз II стадії з ознаками сіновіту, варікоз. Позивач зауважив, що з цього приводу він проходив відповідне медичне обстеження, за медичним висновком якого йому показана хірургічна операція. Позивач вважає, що за станом свого здоров'я він не може проходити військову службу у відповідності до п.а ст. 61 Наказу № 490 МО України. 28 листопада 2024 року по направленню ІНФОРМАЦІЯ_2 він пройшов ВЛК у Міській лікарні № 2 м. Краматорська. Позивач закцентував свою увагу на тому, що йому відмовились видати довідку ВЛК, чим позбавили можливості переконатися у правильності вказаного діагнозу та висновку про непридатність до військової служби. З метою отримати довідку ВЛК ним 29.11.2024 року була надіслана заява до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі відповідач), в якій він просив відповідача зобов'язати Краматорську ВЛК видати йому довідку про проходження ВЛК 28.11.2024 року, але до нинішнього часу ніяких відповідей від відповідача він не отримав. Позивач вважає, що своєю бездіяльністю відповідач порушує його права та законні інтереси військовозобов'язаного.
Центральною військово-лікарською комісією (далі відповідач) було надано відзив на позовну заяву, в якому ним було зазначено, що посадовими особами ЦВЛК ЗС України було розглянуто заяву позивача та надано відповідь листом від 16.12.2024 № 598/9/28428, про що позивача було поінформовано за адресою, зазначеною в заяві. Відповідач наголосив на тому, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває у підпорядкуванні ЦВЛК ЗС України, тому ЦВЛК ЗС України не уповноважена наказувати, доручати, надавати вказівки ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вчинення певних дій (у тому числі видачі довідки ВЛК). Пунктом 3.3. глави 3 розділу І Положення № 402 встановлено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. З урахуванням вищезазначеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; надати належним чином завірену копію наданої відповіді на звернення позивача від 29.11.2024 року надісланого засобами АТ «Укрпошта» накладна №8430100075290 від 29.11.2024 року та отриманого відповідачем від 03.12.2024 року (відповідно до трекінгу за зазначеним номером накладної).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, продовжений строк відповідачу: Центральної військово-лікарської комісії для виконання вимог ухвали суду від 10.02.2025 року. Витребувано у відповідача: відзив на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; надати належним чином завірену копію наданої відповіді на звернення позивача від 29.11.2024 року надісланого засобами АТ «Укрпошта» накладна №8430100075290 від 29.11.2024 року та отриманого відповідачем від 03.12.2024 року (відповідно до трекінгу за зазначеним номером накладної).
Відповідач про відкриття провадження по справі був належним чином повідомлений, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду, де в графі «доставлено» зазначено - 11.02.2025 року.
Позивач про відкриття провадження по справі був повідомлений належним чином шляхом розміщення повідомлення про наявність процесуального документу по справі на сайті Донецького окружного адміністративного суду, враховуючи, що позивачем не надано даних стосовно його електронної скриньки.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявної копії в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_2 виданого Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області від 02.10.1995 року є громадянином України.
Відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 08356179) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом та підтверджується копією направлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.02.2022 року №150 рядовий запасу ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби був направлений до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначив позивач у своїй позовній заяві: - «28 листопада 2024 року по направленню ІНФОРМАЦІЯ_2 я пройшов ВЛК у Міськлікарні № 2 м. Краматорська. Але мені відмовились видати довідку ВЛК, чим позбавили мене можливість переконатися у правильності вказаного діагнозу та висновку про непридатність до військової служби. З метою отримати довідку ВЛК мною 29.11.2024 р. була надіслана заява до ЦВЛК, у якій я просив відповідача зобов'язати Краматорську ВЛК видати мені довідку про проходження ВЛК 28.11.2024 р.».
Судом встановлено, що позивач на адресу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України надіслав заяву від 29.11.2024 року, в якій зазначив, що 28.11.2024 року по направленню РТЦК він пройшов ВЛК у Міськлікарні №2 м. Краматорська. Але йому відмовились видати довідку ВЛК, чим позбавили його можливості переконатися у правильності вказаного діагнозу та висновку про непридатність до військової служби та просив зобов'язати Краматорську ВЛК видати йому довідку про проходження ним ВЛК.
Дану заяву було отримано відповідачем від 03.12.2024 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошти» за поштовим відправленням №8430100075290.
Як встановлено судом, відповідачем на заяву позивача було надіслано відповідь від 16.12.2024 року №598/9/28428 на поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), в якій зазначив наступне: - «У Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України розглянуто Ваше звернення щодо отримання копії довідки військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою подальшого перегляду постанови ВЛК. За результатами розгляду повідомляється наступне. Згідно вимог пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Постанова № 560) у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_8 . Порядок оскарження постанов ВЛК, а також дій (бездіяльності) посадових осіб ВЛК передбачено главою 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800, зі змінами від 14.10.2024. Згідно вищезазначеного порядку, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_9 . Ураховуючи вищевикладене, з метою перегляду постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 (а також з питань отримання копії довідки ВЛК) пропонується звернутися особисто або письмово до визначеного ТЦК та СП з метою направлення на проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно вимог Постанови № 560 та Положення.».
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо не отримання ним відповіді та самої довідки про проходження ВЛК від 28.11.2024 року у Міській лікарні №2 м. Краматорська при ІНФОРМАЦІЯ_11 , звернувся за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі -Закон №3543) та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення №402).
За приписами ч.ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Абзацом 4 статті 1 Закону № 3543 визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543, особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Визначення придатності за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям врегульовано Положенням № 402 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до п. 1.2, розділу І Положення № 402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до п 2.1 Розділу І Положення № 402, Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
У відповідності до п. п. 2.3.1 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Підпунктом 2.3.4 розділу І Положення № 402 визначено, зокрема, що ЦВЛК має право:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
Відповідно д.о п.п.2.3.5 розділу І Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з п.п. 2.4.3 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
Начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону (п.п.2.4.2 розділу І Положення № 402).
Пунктом 2.4.5, розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п.п.2.4.6. п. 2.4 розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.п.2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення № 402).
Відповідно до п.п.2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення № 402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до п.п.2.5.4 п. 2.5 розділу І Положення № 402, штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються п.п.2.5.4 п. 2.5 розділу ІІ Положення № 402вищим штатним ВЛК.
Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров'я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені (п.п.2.5.11 п. 2.5 розділу ІІ Положення № 402).
Відповідно до п. п. 2.8.1, 2.8.3 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Відповідно до п.3.3 розділу І Положення № 402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Аналіз вказаних приписів Положення № 402 вказує на існування чіткої ієрархічної структури закладів, що здійснюють військово-лікарську експертизу, де ЦВЛК та ВЛК регіонів є штатними ВЛК та військово-медичними установами. При цьому, Положення №402 встановлює чіткий алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи постанови позаштатних ВЛК, відповідно до якого, такі постанови оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.
В свою чергу, в судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
Таким чином, Положення № 402 визначає позасудовий порядок оскарження дій (бездіяльності) чи постанови позаштатних ВЛК.
Суд зазначає, що звернення із цим позовом до суду не відповідає порядку оскарження, встановленому Положенням №402, яким передбачено, що у судовому порядку оскаржуються постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
В свою чергу, будь-які дії, бездіяльність чи рішення штатних ВЛК позивачем не оскаржується.
Слід також зауважити, що у відповіді Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на заяву позивача від 29.11.2024 року зазначено, що: - «Ураховуючи вищевикладене, з метою перегляду постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 (а також з питань отримання копії довідки ВЛК) пропонується звернутися особисто або письмово до визначеного ТЦК та СП з метою направлення на проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно вимог Постанови № 560 та Положення.».
Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, відповідачем по справі було надано відповідь, в якій зазначено, що для отримання копії довідки ВЛК позивачу слід звернутися до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець