Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2025 року Справа№640/16867/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту соціальної політики Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту соціальної політики Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідачів при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року позовну заяву відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли відзиви на позовну заяву від відповідачів, а також відповіді на відзиви від позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що має статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. Зазначив, що у 2022 році відповідач 2 виплатив йому разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906 грн. Зазначив, що звернувся до відповідача 1 з вимогою нарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги, проте останній запропонував звернутися до органів Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку. Крім того, зазначив, що звернувся до відповідача 2 з тою ж самою вимогою, проте останній відмовив у задоволенні заяви. Бездіяльність відповідачів при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік проводилася відповідачем 2, а тому відповідачем 1 не порушено прав позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.
Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутні правові підстави та фінансова спроможність для виплати разової грошової допомоги в розмірах, що суперечать нормам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №540.
Крім того, позивачем подано до суду відповіді на відзиви відповідачів, зміст яких аналогічний викладеному у позовній заяві.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві 02 червня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), є особою з інвалідністю 2 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_3 від 31 липня 2018 року).
Відповідач 1 - Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.
На звернення позивача із заявою про виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком Київським міським Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надано відповідь листом від 04.08.2022 року №051/044/К-808-02, відповідно до якої запропоновано звернутися до органів Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку як особи, якій призначено пенсію.
На звернення позивача із заявою про виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надано відповідь листом від 26.08.2022 року, відповідно до якої разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується згідно з постановою КМУ №540 особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 3906 грн.
Обставина виплати позивачу у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 3906,00 грн не є спірною між сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідачами станом на дату розгляду справи не надано доказів донарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік позивачу.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірним питанням у справі є правомірність виплати відповідачем 2 разової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент звернення заявника із заявою в 2022 році діяли положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р., яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, що регламентує ті самі відносини - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
27.02.2020 року рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи зазначене, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України №3-р/2020 положення п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та приписи ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, починаючи з 27.02.2020 року ані положення п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ані приписи ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не можуть застосовуватися при призначенні та виплаті допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.05.2022 №540 Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі Постанова №540), де передбачено, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році.
Постановою №540 встановлено, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Додатком до Постанови №540 встановлені розміри виплат у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, так, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи 4421 гривня; - II групи 3906 гривень; - III групи 3391 гривня.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №540.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Постанову №540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-ІХ від 02 грудня 2021 року встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2022 року - 1934 грн.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у 2022 році становить 15 472,00 грн (1 934 грн х 8). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 11 566,00 грн.
Таким чином, виплата позивачу в 2022 році разової грошової допомоги у сумі 3906,00 грн не відповідає нормам статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Стосовно позовних вимог, заявлених до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови КМУ №540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється:
органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;
структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.
Судом встановлено з матеріалів адміністративної справи, що позивач перебуває на обліку відповідача 2 як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи та у зв'язку з цим виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік здійснював саме відповідач 2.
Отже, відповідачем 1 не допущено порушення прав позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у належному розмірі, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5-го травня за 2022 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю 2 групи.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту соціальної політики Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5-го травня за 2022 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 24 квітня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова