24 квітня 2025 року Справа № 160/8248/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.02.2025 року № 047050030683 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп: НОМЕР_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп: НОМЕР_1 , до страхового стажу період строкової служби в Радянській армії - з 12.12.1988 по 10.12.1990;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп: НОМЕР_1 , до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років період роботи на посаді «помічник машиніста тепловозу» на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат з 12.10.1992 по 01.06.2005; з врахуванням вимог ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - зарахувати до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, періоди: навчання в СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська 01.09.1985 по 18.07.1988; роботи за Списком № 2 на посаді «помічник машиністу тепловозу» ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 19.07.1988 по 01.11.1988 та з 21.02.1991 по 01.10.1991, а також строкової служби з 12.12.1988 - 10.12.1990.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп: НОМЕР_1 пенсію за вислугу років - з 08.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).
Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, проте, не надав доказів направлення примірника відзиву позивачу, що підтверджується актом №366 від 15.04.2025, відтак, наявні підстави для повернення відзиву без розгляду.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач-2 на виконання ухвали суду надав витребувані судом докази, проте, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 11.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За територіальним принципом заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким прийнято рішення № 047050030683 від 18.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. "а" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Зокрема, в рішенні зазначено: «Гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до управління 11.02.2025р. із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівник локомотивної бригади, надавши наступні документи: паспорт, код, трудову книжку, військовий квиток, диплом, постанову про атестацію робочих місць, довідки про роботу та заробітну плату. Аналіз наданих документів показує, що відсутні документи підтверджуючі право на пенсію за вислугу років, а саме відсутня уточнююча довідка.
До страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 08.12.1988р., оскільки в даті призову на військову службу не зазначено рік.
Аналіз наданих документів показує, що спеціальний стаж роботи для призначення пенсії вислугу років відсутній.
Загальний страховий стаж роботи становить 36 років 11 місяців 05 днів.
Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_2 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України про пенсійне забезпечення", у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи та визначення права на пенсію.».
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Спірні правовідносини регулюються у тому числі Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту б частини першої статті 13 цього Закону.
Право дострокового виходу на пенсію мають чоловіки, після досягнення 55 років, за наявності на 11.10.2017 страхового стажу - 26 років 6 місяців, враховуючи не менш ніж 12 років 6 місяців за спеціальністю. Список цих професій і посад затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджується відповідно до списку виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок. Довідки видаються підприємствами або їх правонаступниками на підставі первинних документів про характер дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992 затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді машиністів і помічників машиністів тепловозів.
У додатку до Класифікатора професій ДК003:2005 Національного класифікатора професій, передбаченого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375, який розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 №326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.
Це означає, що назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови фактичного дотримання лаконічності викладення та якщо інше не передбачено у самому Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.
Згідно із роз'ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25 Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 25.07.1988 містить, зокрема, такі записи:
- 01.09.1985 - 18.07.1988 - навчання в СПТУ №22 м. Дніпродзержинська;
- 19.07.1988 - прийнято помічником машиніста локомотиву залізничного цеху №2 до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 01.11.1988 - звільнений у зв'язку з призовом на військову службу;
- 12.12.1988 - 10.12.1990 - служба в радянській армії;
- 21.02.1991 - прийнятий помічником машиніста локомотиву залізничного цеху №2 до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 01.07.1991 - переведений помічником машиніста локомотиву залізничного цеху №1;
- 01.10.1991 - звільнений за власним бажанням;
- 19.01.1992 - прийнятий помічником машиніста локомотиву залізничного цеху №1 до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 28.06.1993 - переведений помічником машиніста локомотиву дільниці технічного обслуговування та обміну локомотивів залізничного цеху №1;
- 01.08.2001 - переведений помічником машиніста тепловозу дільниці технічного обслуговування та обміну локомотивів залізничного цеху №1;
- 01.06.2005 - переведений слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду залізничного цеху №1;
- 01.12.2012 - переведений слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду управління залізничного транспорту;
- 08.02.2021 - звільнений у зв'язку з переведенням до ПрАТ «ДКХЗ».
Судом встановлено, що у трудовій книжці є відомості про прийняття на роботу, звільнення позивача, найменування роботи, професії та відомості щодо документу, на підставі чого зроблений кожний запис, записи також скріплені печатками підприємств.
У трудовій книжці містяться і записи про навчання позивача, а також проходження ним військової служби.
Записи в трудовій книжці не містять неточностей або описок, містять посилання на відповідний наказ. Відповідачі правильність внесення записів щодо вказаного періоду не заперечують.
Якщо трудова книжка, як основний документ про трудову діяльність робітника містить всі необхідні записи періодів роботи особи, від останнього законодавством не вимагається надання уточнюючих довідок.
Вказані періоди також підтверджуються копією архівної довідки №К-21/2-09/58 від 16.01.2025, виданою Архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області.
Згідно з алгоритмом розрахунку стажу (форма РС-право), періоди роботи позивача з 19.07.1988 по 01.11.1988, з 12.10.1992 по 01.06.2005, з 21.02.1991 по 01.10.1991, навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 зараховані до страхового стажу, проте, не зараховані до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Крім цього, до страхового та спеціального стажу відповідачем не зараховано до страхового стажу період проходження служби у лавах радянської армії з 12.12.1988 по 10.12.1990.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що відсутні документи, які підтверджують право на пенсію за вислугу років, а саме відсутня уточнююча довідка.
Натомість суд зазначає, що професії, за якими в тому числі працював ОСОБА_2 , а саме помічник машиніста тепловозу, помічник машиніста локомотиву відносяться до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, відтак користуються правом на пенсію за вислугу років. Це означає, що вказані періоди роботи за цими процесіями/посадами мають бути включені до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, передбачену ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, входять машиністи і помічники машиністів тепловозів.
Записи трудової книжки, якими посвідчено спірні періоди, містять найменування професій за якими працював позивач, та які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 у №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Відтак, оскільки матеріалами справи (трудова книжка, довідка від 16.01.2025) підтверджується те, що позивач з 19.07.1988 по 01.11.1988, з 21.02.1991 по 01.10.1991 та з 12.10.1992 по 01.06.2005 був зайнятий повний робочий день на роботах, які мають пільговий характер відповідно до ст. 55 Закону України від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 № 583, що відповідачами не спростовано, ці періоди слід зарахувати йому для призначення пенсії.
Щодо зарахування до спеціального стажу періоду навчання в СПТУ №22 м. Дніпродзержинська, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, чинного на момент проходження позивачем навчання, крім роботи як робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищ) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Згідно копії диплома серії НОМЕР_4 від 18.07.1988, в якому зазначено, що ОСОБА_2 з 01.09.1985 по 18.07.1988 навчався у середньому професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська по спеціальності помічник машиніста тепловозу.
19.07.1988 позивач був прийнятий помічником машиніста локомотиву залізничного цеху №2 до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського.
Оскільки позивач працював за спеціальністю, за якою він і навчався, беручи до уваги, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, то період його навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 у середньому професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська має бути зарахований до пільгового трудового стажу.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а та постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №127/1762/17.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 у середньому професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська.
Щодо зарахування до спеціального стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби з 12.12.1988 по 10.12.1990, суд наголошує таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №348/2384/16-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Зазначеному положенню статті 48 КЗпП України кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено та записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , дата заповнення 25.07.1988 підтверджено, що станом на дату призову позивача на строкову військову службу у грудні 1988 року він працював на посаді «помічника машиніста локомотиву», робота на якій дає йому право на призначення пенсії за вислугою років. Запис №3 трудової книжки свідчить, що з 01.11.1988 його звільнено з роботи у зв'язку з призовом на службу в ряди армії.
Абзацами 1, 2 пункту 6 Порядку №637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Відповідно до записів військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , дата видачі 08 грудня 1988 року, позивач проходив строкову військову службу з 12.12.1988 по 10.12.1990.
Суд дійшов висновку, що до страхового та спеціального стажу позивача є підстави для зарахування також і періоду проходження строкової військової служби з 12.12.1988 по 10.12.1990.
Разом з цим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних інших причин неможливості зарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача на посадах, зайнятість на яких, дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Окрім того, відповідач не надав заперечень та аргументів, будь-якого аналізу щодо віднесення професії позивача до таких, зайнятість на яких, дає право на призначення пільгової пенсії, відповідно до ст. 55 Закону №1788.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Щодо вимог зобов'язального характеру в частині призначення пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Позивач із заявою про призначення йому пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 11.02.2025. Відтак, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону №1788 з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 11.02.2025, а не з 08.02.2025, як просить позивач.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.02.2025.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.02.2025 року № 047050030683 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період строкової військової служби в радянській армії - з 12.12.1988 по 10.12.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років період роботи на посаді «помічник машиніста тепловозу» на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 12.10.1992 по 01.06.2005, з 19.07.1988 по 01.11.1988 та з 21.02.1991 по 01.10.1991; період навчання в СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська 01.09.1985 по 18.07.1988, з врахуванням вимог ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; строкової військової служби з 12.12.1988 по 10.12.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 11.02.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24.04.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна