25 квітня 2025 рокуСправа №160/6399/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: виконавчого комітету Самарівської міської ради, відповідача-2: Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 26.02.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: виконавчого комітету Самарівської міської ради, відповідача-2: Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради у ненаданні достовірної, точної та несуперечливої інформації щодо наявності/відсутності системи електронного документообігу в установі;
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Самарівської міської ради у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України “Про адміністративну процедуру»;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надати чітку, достовірну та несуперечливу відповідь щодо наявності чи відсутності системи електронного документообігу в установі протягом 10 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду;
- зобов'язати виконавчий комітет Самарівської міської ради розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» протягом 10 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 27.12.2024 року позивач, ОСОБА_1 , подав запит на доступ до публічної інформації до начальника Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради (далі - УСЗН СМР) Горбач Галини Миколаївни. У запиті позивач просив надати інформацію про систему електронного документообігу, яка використовується в управлінні, зокрема про її наявність, технічні характеристики та порядок використання. 25.01.2025 року позивач отримав відповідь від УСЗН СМР, в якій зазначено, що в управлінні електронний документообіг відсутній через «відсутність технічної можливості» та «відсутність прямої норми щодо обов'язкового впровадження». 13.02.2025 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач подав скаргу до виконавчого комітету Самарівської міської ради, в якій просив розглянути питання відсутності електронного документообігу в УСЗН СМР та забезпечити виконання моїх прав на доступ до публічної інформації. 26.02.2025 року позивач отримав відповідь від виконкому СМР, в якій зазначено, що в УСЗН СМР «впроваджена та активно використовується в роботі система електронного документообігу». Позивач вважає, що отримання суперечливої інформації від УСЗН СМР та виконкому СМР позбавило його можливості зрозуміти реальний стан справ щодо наявності системи електронного документообігу, унеможливило ефективний захист моїх прав на доступ до публічної інформації та спричинило моральні страждання. Крім того, клопотання позивача про розгляд скарги відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» було проігноровано виконкомом СМР, що також є порушенням його прав.
25.03.2025 року від представника Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача-2 зазначено наступне. В Управлінні встановлено та налагоджено програмне забезпечення системи електронного документообігу “ДОК ПРОФ», у якому здійснюється реєстрація документів, забезпечується їх облік, а також контроль за їх виконанням. Отже, система електронного документообігу в Управлінні за ознаками та технічними можливостями відповідає внутрішньому документообігу, а саме руху документів всередині установи, тобто організовано роботу з е-документами та обмін ними всередині установи. Організація документообігу органів державної влади здійснюється за допомогою системи електронного документообігу, що інтегрується із системою взаємодії. Завдяки цій системі забезпечується проходження електронних документів і їх електронних копій та взаємозв'язок із системами електронного документообігу інших установ. У зверненні ОСОБА_1 вих. № ГОРГМ-057 від 27.12.2024 до Управління, було прохання надати інформацію щодо системи електронного документообігу управління соціального захисту населення Самарівської міської ради. У відповіді № 588/0/22-24 від 31.12.2024 на звернення ОСОБА_1 , Управлінням було роз'яснено, що чинне законодавство не містить прямої норми про обов'язкову наявність погодженої умови для використання електронного документообігу. Таким чином, в Управлінні система електронного документообігу, що інтегрується із системою взаємодії, завдяки якій забезпечується проходження електронних документів і їх електронних копій, а також взаємозв'язок із системами електронного документообігу інших установ, тобто система електронного документообігу, в розумінні зовнішнього документообігу, відсутня, в зв'язку з відсутністю технічної можливості. Як вбачається з матеріалів наданих позивачем до позовної заяви, вони не містять належних і допустимих доказів про те, що Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради вчинила відносно ОСОБА_1 неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із спричиненням йому негативного впливу та завдання моральної шкоди. Відповідач, звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода. Також позивач не надав доказів спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100 000 грн., як і не обґрунтував розмір моральної шкоди. Отже, позивач не надав доказів наявності перешкоди в реалізації ним прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, як і не конкретизовано з зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено діями суб'єкта владних повноважень. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. Відтак, крім власних тверджень про протиправність дій Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради відносно ОСОБА_1 та спричинення вказаними діями йому сильних душевних страждань, позивачем не надано будь-яких передбачених ЦПК України доказів заподіяння позивачеві моральної шкоди. Разом з тим, позивач не обґрунтував існування причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправним, на його думку, діянням, не надавши документального підтвердження погіршення стану здоров'я та інших негативних наслідків, викликаних саме неправомірними діями відповідача. а тому позовні вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
28.03.2025 року від представника виконавчого комітету Самарівської міської ради, відповідача-1: Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача-1 зазначено наступне. 14.02.2025 року на адресу виконавчого комітету Самарівської міської ради надійшла скарга гр. ОСОБА_1 (вих. № РЄЗСО - 093 від 13.02.2025 р.), зареєстрована за вх. № М-242. В своїй скарзі гр. ОСОБА_1 просив, в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру» провести розгляд вказаної скарги; вказати на неприпустимість зволікання службою діловодства канцелярії УСЗН СМР, в частині відсутності впровадження системи електронного документообігу ЕДО; роз'яснити працівникам служби діловодства канцелярії УСЗН СМР, що відсутність системи електронного документообігу ЕДО порушує право на цифрову доступність та бар'єрність та може в майбутньому бути підставою для звернення до суду; провести повторне ознайомлення працівників служби діловодства УСЗН СМР з їхніми посадовим обов'язками та необхідністю діяти виключно в межах Конституції та законів України та також зобов'язати працівників служби діловодства канцелярії зробити впровадження системи електронного документообігу ЕДО. У відповідь на означену скаргу виконавчим комітетом Самарівської міської ради було на адресу гр. ОСОБА_1 направлено листа вих. ЗВГ № 165/0/12-25 від 26.02.2025 р. Даним листом скаржника повідомлялось про те, що «питання документування управлінської діяльності в Управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради здійснюється відповідно до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та Інструкції з діловодства в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради, затвердженої наказом управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради від 15.01.2023 р. № 38-ОД. Ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської діяльності та організації роботи з документами незалежно від способу фіксації та відтворення інформації в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради, його структурних підрозділах, включаючи їх підготовку , реєстрацію, облік і контроль за виконанням. Відповідно до п. 147 Інструкції реєстрація документів в Управлінні здійснюється у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ», за допомогою якої формується єдина централізована база реєстраційних даних Управління, що забезпечує посадових осіб інформацією про всі документи Управління та їх місцезнаходження. Система електронного документообігу «ДОК ПРОФ» автоматизує весь комплекс потоків документообігу: введення у систему документів, їх реєстрацію, розподіл і розсилання, редагування, оперативне збереження, пошук і перегляд, відтворення, контроль виконання, розмежування доступу до документів, прискорення термінів опрацювання документів, удосконалення механізмів зберігання та виконання документів, тощо. В управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради впроваджена та активно використовується в роботі система електронного документообігу». Окрім того, означеним вище листом виконавчий комітет Самарівської міської ради повідомляв скаржника ОСОБА_1 про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, відповідальних за ведення діловодства в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 жодним чином не зазначає та не обґрунтовує які ж саме права позивача порушено і безпосередньо якими активними діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яким є виконавчий комітет Самарівської міської ради. Поданням даного позову позивач не ставить на меті відновлення свого порушеного права, а навпаки, сприяє не лише перевантаженню судової системи, а і блокуванню роботи як УСЗН СМР, так і виконавчого комітету СМР. Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина. Розділом ІV ЗУ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон) чітко визначено порядок адміністративного оскарження. Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси. В спірній ситуації, яка склалася, взагалі відсутній спір, який має бути вирішено саме в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру». По - перше, в скарзі № РЄЗСО-093 від 13.02.2025 р. відсутні будь-які посилання на адміністративний акт (номер, дата прийняття, зміст), при прийнятті чи виконанні якого було порушено права, свободи чи законні інтереси гр. ОСОБА_1 ; по - друге, не зазначено саме в чому проявляється негативний вплив на права, свободи чи інтереси гр. ОСОБА_1 з боку процедурного рішення, дії чи бездіяльності адміністративного органу. Для того, щоб розглянути скаргу в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру» адміністративним органом має бути прийнято певний адміністративний акт. Адміністративним актом, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про адміністративну процедуру» є - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб). В спірній ситуації жодного адміністративного акту в розумінні ЗУ «Про адміністративну процедуру» адміністративним органом, яким є виконавчий комітет Самарівської міської ради, прийнято не було, а тому вирішувати скаргу № РЄЗСО - 093 від 13.02.2025 року виконавчий комітет Самарівської міської ради саме в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру» не мав правових підстав. Дане звернення мало бути вирішено в порядку ЗУ «Про звернення громадян». Що стосується процедурного рішення, то під ним, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про адміністративну процедуру» визначається рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті. Так, в своїй скарзі № РЄЗСО-093 від 13.02.2025 р. гр. ОСОБА_1 не зазначає жодного процедурного рішення, яке було прийнято УСЗН СМР та яким порушено права та законні інтереси скаржника. Більш того, навіть в своїй позовній заяві позивач жодним чином не зазначає про наявність чи відсутність такого процедурного рішення. Права ОСОБА_1 виконавчий комітет Самарівської міської ради не порушував і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Окрім того, Управління соціального захисту населення є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за свою дію чи бездіяльність. А тому всі питання щодо організації діяльності служби діловодства канцелярії вирішуються безпосередньо самостійно Управлінням соціального захисту населення. Відшкодування моральної шкоди являється немайновим правом особи, а отже розглядати даний вид спору слід не в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді, а в порядку
цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції. Окрім того, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження негативних наслідків у вигляді страждань або принижень позивача від так званої протиправної бездіяльності виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо не розгляду скарги № РЄЗСО-093 від 13.02.2025 р. в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру». Твердження позивача про наявність у нього моральних страждань нічим не доведено та доказово не обґрунтовано. Тим більше, відсутнє обґрунтування моральних страждань саме на суму 100 000 грн. Також, в своїй позовній заяві гр. ОСОБА_1 зазначає про наявність у нього психологічного стресу, що проявлявся у додаткових трудношах в доступі до інформації та взаємодії з органами влади, що (на думку позивача) спричинило йому як інвалідові відчуття дискримінації та безпорадності. В той час, жодних документів, які б свідчили про ігнорування численних звернень гр. ОСОБА_1 як в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації», так і в порядку ЗУ «Про звернення громадян» Позивач не надає. Всі його твердження та розрахунки моральної шкоди нічим документально не підтверджені та не обґрунтовані. Навпаки, гр. ОСОБА_1 постійно контролює роботу виконавчого комітету Самарівської міської ради, Самарівської міської ради. В період з 01.01.2025 р. по 25.03.2025 р. на адресу виконавчого комітету Самарівської міської ради від гр. ОСОБА_1 з різних питань надійшло 11 звернень в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та 22 звернення в порядку ЗУ «Про звернення громадян» Окрім того, в 2024 році неодноразово, на прохання позивача за його особистої присутності та шляхом онлайн онференції було проведено особисті прийоми міського голови, на яких вирішувалися питання гр. ОСОБА_1 . Отже, вбачається відкритість як виконавчого комітету Самарівської міської ради, так і власне Самарівської міської ради до питань та проблем позивача. Жодного посихологічного стресу, відчуття безпорадності, порушення особистої гідності, фізичних та емоційних витрат позивачу з боку відповідача завдано не було. А тому наданий суду розрахунок моральної шкоди є необґрунтованим та спрямованим не на відновлення, начебто, моральних страждань позивача, а на наживу на незаконне збагачення за рахунок коштів Державного бюджету. Більш того, даний позов взагалі не містить на меті відновлення «уявно поушених прав» позивача, а було ініційовано позивачем задля власних корисливих мотивів. Відтак, що виконавчим комітетом Самарівської міської ради вірно та в повному обсязі надано відповідь на запит ОСОБА_1 № РЄЗСО-093 від 13.02.2025 р. Виконавчий комітет Самарівської міської ради жодним чином не порушував права та законні інтереси позивача, жодної моральної шкоди та моральних страждань гр. ОСОБА_1 з боку виконавчого комітету Самарівської міської ради завдано не було.
28.03.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій зазначено про те, що Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради не подало будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 04.03.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
10.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2024 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради Горбач Г.М. із зверненням на підставі ст.34 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції з прав людини, Закону України “Про інформацію“, Закону України “Про доступ до публічної інформації», Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», в якому просив: надати у встановлений Законом України 5-ти денний термін, наступну інформацію: надати інформацію про систему електронного документообігу управління соціального захисту населення у місті Самар.
Листом від 31.12.2024 року за вих. №588/0/22-24 Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради розглянуло звернення позивача від 27.12.2024 року стосовно системи електронного документообігу управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради та в обґрунтування відповіді зазначило наступне. Відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Створення електронного документа завершується накладанням електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа. Стаття 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Перевірка цілісності електронного документа здійснюється за допомогою перевірки електронного цифрового підпису. Щодо наявності погодженої умови для використання електронного документообігу, то чинне законодавство не містить прямої норми про обов'язкову наявність цієї умови. Таким чином, в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради відсутній електронний документообіг у зв'язку з відсутністю технічної можливості та прямої норми обов'язкового впровадження останнього в установах, організаціях закладах.
13.02.2025 року позивач звернувся із зверненням до міського голови міста Самар Рєзніка С.О., в якому на виконання положень частини 4, статті 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», Положення статті 19 Конституції України зобов'язують посадових осіб органів місцевого самоврядування, до яких належить і УСЗН СМР, дотримуватись вимог законодавства України, у тому рахунку і Постанови Кабінету Міністрів України №55 від 17.01.2018 р. «Деякі питання документообігу в органах виконавчої влади», просив: 1. Належним чином зареєструвати цю заяву та повідомити йому реєстраційний номер.2. Провести розгляд цієї скарги згідно закону про адміністративну процедуру. 3. Вказати на неприпустимість зволікання службою діловодства канцелярії УСЗН СМР, в частині відсутності впровадження системи електронного документообігу ЕДО. 4. Роз'яснити працівникам службі діловодства канцелярії УСЗН СМР, що відсутність системи електронного документообігу ЕДО порушує право не цифрову доступність та бар'єрність та може в майбутньому бути підставою для звернення до суду, та як наслідок - зайвого перевантаження судової системи України. 5. Провести повторне ознайомлення працівників службі діловодства УСЗН СМР з їхніми посадовими обов'язками та необхідністю діяти виключно в межах Конституції та законів України, як передбачено статтею 19 конституції України, та також зобов'язати працівників службі діловодства канцелярії зробити впровадження системи електронного документообігу ЕДО. 6. Провести за його особистої участі розгляд цієї скарги.7. Повідомити його про причини правопорушення та дисциплінарну відповідальність до якою притягнуто винуватців в порушенні моїх прав та через дії яких я був вимушений особисто звертатись з цією скаргою.
Листом від 26.02.2025 року за вих. ЗВГ №1650/12-25 виконавчий комітет Самарівської міської ради розглянув звернення позивача від 13.02.2025 вих. №РЄЗСО-093, зареєстрований за № М-242 від 14.02.2025 щодо положень статті 19 Конституції України, які зобов'язують посадових осіб органів місцевого самоврядування, до яких належить і УСЗН СМР, дотримуватись вимог законодавства України, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018 р. «Деякі питання документування управлінської діяльності». У даному листі відповідач-1 в обґрунтування зазначив, що Система електронного документообігу «ДОК ПРОФ» автоматизує весь комплекс потоків документообігу: введення у систему документів, їх реєстрацію, розподіл і розсилання, редагування, оперативне збереження, пошук і перегляд, відтворення, контроль виконання, розмежування доступу до документів, прискорення термінів опрацювання документів, удосконалення механізмів зберігання та виконання документів, тощо. Отже, в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради впроваджена та активно використовується в роботі система електронного документообігу, таким чином Управління діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відтак, виконавчий комітет Самарівської міської ради не вбачає підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, відповідальних за ведення діловодства в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
Стаття 5 Закону України Про доступ до публічної інформації гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно статті 3 Закону України Про доступ до публічної інформації право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно із п.1 ч.3 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частина 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що закон зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У силу ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Частиною 6 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із частиною 7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону № 393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 42 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлені вимоги до реєстрації заяви, зокрема, заява реєструється адміністративним органом в день її надходження, відмова в реєстрації заяви не допускається.
Відповідно до ч.3 ст. 42 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
Також, слід вказати, що Інструкція з діловодства в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради, затвердженої наказом управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради від 15.01.2023р. № 38-ОД (далі - Інструкція) встановлює вимоги щодо документування управлінської діяльності та організації роботи з документами незалежно від способу фіксації та відтворення інформації в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради (далі - Управління), його структурних підрозділах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.
Відповідно до п.127 Інструкції доставка документів до Управління здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв'язку та електронною поштою, а також кур'єрською службою.
Відповідно до п.142 Інструкції реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою в Управлінні реєстраційно-контрольною карткою, якою фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних реквізитів про документ.
Відповідно до п.147 Інструкції реєстрація документів в Управлінні здійснюється у СЕДО ДОК ПРОФ, за допомогою якої формується єдина централізована база реєстраційних даних Управління, що забезпечує посадових осіб інформацією про всі документи Управління та їх місцезнаходження.
Реєстрація звернень громадян, запитів на інформацію, тощо ведеться окремо тією ж єдиною централізованою базою реєстраційних даних Управління СЕДО ДОК ПРОФ. Допускається ведення реєстрації запитів на інформацію у журналах.
Отже, встановлено, що розгляд звернень громадян в Управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради здійснюється у тому числі, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Інструкції з діловодства в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради, затвердженої наказом управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради від 15.01.2023р. №38-ОД (далі - Інструкція).
Як зазначено судом вище, 27.12.2024 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради Горбач Г.М. із зверненням на підставі ст.34 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції з прав людини, Закону України “Про інформацію“, Закону України “Про доступ до публічної інформації», Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», в якому просив: надати у встановлений Законом України 5-ти денний термін, наступну інформацію: надати інформацію про систему електронного документообігу управління соціального захисту населення у місті Самар.
Листом від 31.12.2024 року за вих. №588/0/22-24 Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради розглянуло звернення позивача від 27.12.2024 року стосовно системи електронного документообігу управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради та в обґрунтування відповіді зазначило наступне. Відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Створення електронного документа завершується накладанням електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа. Стаття 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Перевірка цілісності електронного документа здійснюється за допомогою перевірки електронного цифрового підпису. Щодо наявності погодженої умови для використання електронного документообігу, то чинне законодавство не містить прямої норми про обов'язкову наявність цієї умови. Таким чином, в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради відсутній електронний документообіг у зв'язку з відсутністю технічної можливості та прямої норми обов'язкового впровадження останнього в установах, організаціях закладах.
У зверненні ОСОБА_1 вих .№ ГОРГМ-057 від 27.12.2024 року до Управління, було прохання надати інформацію щодо системи електронного документообігу управління соціального захисту населення Самарівської міської ради. У відповіді № 588/0/22-24 від 31.12.2024 року на звернення ОСОБА_1 , Управлінням було роз'яснено, що чинне законодавство не містить прямої норми про обов'язкову наявність погодженої умови для використання електронного документообігу.
Таким чином, в Управлінні система електронного документообігу, що інтегрується із системою взаємодії, завдяки якій забезпечується проходження електронних документів і їх електронних копій, а також взаємозв'язок із системами електронного документообігу інших установ, тобто система електронного документообігу, в розумінні зовнішнього документообігу, відсутня, в зв'язку з відсутністю технічної можливості.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради у ненаданні достовірної, точної та несуперечливої інформації щодо наявності/відсутності системи електронного документообігу в установі та зобов'язати Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надати чітку, достовірну та несуперечливу відповідь щодо наявності чи відсутності системи електронного документообігу в установі протягом 10 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду
Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем-2 розглянуто запит позивача та надано відповідь по суті спірного питання.
Як вже зазначено судом вище, 13.02.2025 року позивач звернувся із зверненням до міського голови міста Самар Рєзніка С.О., в якому на виконання положень частини 4, статті 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», Положення статті 19 Конституції України зобов'язують посадових осіб органів місцевого самоврядування, до яких належить і УСЗН СМР, дотримуватись вимог законодавства України, у тому рахунку і Постанови Кабінету Міністрів України №55 від 17.01.2018 р. «Деякі питання документообігу в органах виконавчої влади», просив: 1. Належним чином зареєструвати цю заяву та повідомити йому реєстраційний номер.2. Провести розгляд цієї скарги згідно закону про адміністративну процедуру. 3. Вказати на неприпустимість зволікання службою діловодства канцелярії УСЗН СМР, в частині відсутності впровадження системи електронного документообігу ЕДО. 4. Роз'яснити працівникам службі діловодства канцелярії УСЗН СМР, що відсутність системи електронного документообігу ЕДО порушує право не цифрову доступність та бар'єрність та може в майбутньому бути підставою для звернення до суду, та як наслідок - зайвого перевантаження судової системи України. 5. Провести повторне ознайомлення працівників службі діловодства УСЗН СМР з їхніми посадовими обов'язками та необхідністю діяти виключно в межах Конституції та законів України, як передбачено статтею 19 конституції України, та також зобов'язати працівників службі діловодства канцелярії зробити впровадження системи електронного документообігу ЕДО. 6. Провести за його особистої участі розгляд цієї скарги.7. Повідомити його про причини правопорушення та дисциплінарну відповідальність до якою притягнуто винуватців в порушенні моїх прав та через дії яких я був вимушений особисто звертатись з цією скаргою.
Листом від 26.02.2025 року за вих. ЗВГ №1650/12-25 виконавчий комітет Самарівської міської ради розглянув звернення позивача від 13.02.2025 вих. №РЄЗСО-093, зареєстрований за № М-242 від 14.02.2025 щодо положень статті 19 Конституції України, які зобов'язують посадових осіб органів місцевого самоврядування, до яких належить і УСЗН СМР, дотримуватись вимог законодавства України, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018 р. «Деякі питання документування управлінської діяльності». У даному листі відповідач-1 в обґрунтування зазначив, що Система електронного документообігу «ДОК ПРОФ» автоматизує весь комплекс потоків документообігу: введення у систему документів, їх реєстрацію, розподіл і розсилання, редагування, оперативне збереження, пошук і перегляд, відтворення, контроль виконання, розмежування доступу до документів, прискорення термінів опрацювання документів, удосконалення механізмів зберігання та виконання документів, тощо. Отже, в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради впроваджена та активно використовується в роботі система електронного документообігу, таким чином Управління діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відтак, виконавчий комітет Самарівської міської ради не вбачає підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, відповідальних за ведення діловодства в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради.
В поданій до суду позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Самарівської міської ради у неналежному розгляді скарги зобов'язати виконавчий комітет Самарівської міської ради розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» протягом 10 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Тобто, ключовим в даному визначенні є саме факт порушення прав, свобод та законних інтересів особи, яка звертається до суду.
В своїй позовній заяві ОСОБА_1 жодним чином не зазначає та не обґрунтовує які ж саме права позивача порушено і безпосередньо якими активними діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яким є виконавчий комітет Самарівської міської ради.
Що стосується зобов'язання відповідача-1 належним чином розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.02.2025 року у відповідності до ЗУ «Про адміністративну процедуру», то суд ввжає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.
Розділом ІV ЗУ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон) чітко визначено порядок адміністративного оскарження. Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси.
Так, з огляду на вищезазначене, в спірній ситуації, яка склалася, суд вважає, що взагалі відсутній спір, який має бути вирішено саме в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру». Так, в зверненні №РЄЗСО-093 від 13.02.2025 року відсутні будь-які посилання на адміністративний акт (номер, дата прийняття, зміст), при прийнятті чи виконанні якого було порушено права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_1 ; не зазначено саме в чому проявляється негативний вплив на права, свободи чи інтереси гр. ОСОБА_1 з боку процедурного рішення, дії чи бездіяльності адміністративного органу.
Відповідно до ст. 85 ЗУ «Про адміністративну процедуру» суб'єкт розгляду скарги відповідно до своєї компетенції за результатами перегляду справи може прийняти одне з таких рішень:
1) скасувати повністю або частково адміністративний акт та зобов'язати адміністративний орган видати новий адміністративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках - самостійно прийняти адміністративний акт;
2) скасувати повністю або частково процедурне рішення, самостійно прийняти процедурне рішення;
3) залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу - без задоволення;
4) визнати дію адміністративного органу протиправною та зобов'язати його:
а) припинити вчинення відповідної дії;
б) усунути наслідки такої дії;
в) виконати іншу дію на вимогу особи;
5) зобов'язати адміністративний орган усунути негативні наслідки, відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну протиправним адміністративним актом, дією або бездіяльністю адміністративного органу, у порядку, визначеному законом;
6) визнати повністю або частково виконаний адміністративний акт протиправним, якщо його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків.
Як видно із вищевикладеного, для того, щоб розглянути скаргу в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру» адміністративним органом має бути прийнято певний адміністративний акт. Адміністративним актом, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про адміністративну процедуру» є - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
В спірній ситуації жодного адміністративного акту в розумінні ЗУ «Про адміністративну процедуру» адміністративним органом, яким є виконавчий комітет Самарівської міської ради, прийнято не було, а тому вирішувати звернення №РЄЗСО - 093 від 13.02.2025 року виконавчий комітет Самарівської міської ради саме в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру» не мав правових підстав. Дане звернення мало бути вирішено в порядку ЗУ «Про звернення громадян».
Що стосується процедурного рішення, то під ним, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про адміністративну процедуру» визначається рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.
Так, в своєму зверненні № РЄЗСО-093 від 13.02.2025 року позивач не зазначає жодного процедурного рішення, яке було прийнято УСЗН СМР та яким порушено права та законні інтереси скаржника. Більш того, навіть в своїй позовній заяві позивач жодним чином не зазначає про наявність чи відсутність такого процедурного рішення.
Тому у даному випдку суд вважає, що права ОСОБА_1 виконавчий комітет Самарівської міської ради не порушував і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Окрім того, слід зауважити, що Управління соціального захисту населення є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за свою дію чи бездіяльність. А тому всі питання щодо організації діяльності служби діловодства канцелярії вирішуються безпосередньо самостійно Управлінням соціального захисту населення.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд має зазначити наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статі 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім'ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.
Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У контексті спірних правовідносин саме на позивача законодавець покладає обов'язок доведення факту завдання йому моральної шкоди, а також надання доказів на підтвердження того, що саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвело до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Однак, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 100 000 грн., що не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: виконавчого комітету Самарівської міської ради, відповідача-2: Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник