24 квітня 2025 рокуСправа №160/24828/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» до Львівської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA209000/2024/900326/2 від 23.04.2024 року;
-визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2024/001355 від 23.04.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до митного контролю та оформлення було подано митну декларацію №24UA209170033286U0 з метою розмитнення партії товару (фотоелектричних модулів - сонячні панелі), імпортованого за контрактом №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024, укладеного з компанією Ningbo Ulica Solar Co.Ltd (Китай). При поданні декларації на підтвердження митної вартості декларантом надано всі необхідні документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України з визначенням митної вартості товарів за ціною договору. Однак, митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900326/2 від 23.04.2024, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001355 від 23.04.2024. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та зазначає про те, що митну вартість товарів, пред'явлених до митного оформлення, було визначено відповідно до вимог статті 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості в повному обсязі не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24828/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: поставка товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року за №ULPI-UAED-240311, укладеного між компанією NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD (Продавець). У Договорі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD. Проте, відповідно п. 12 Договору будь-які зміни повинні узгоджуватись обома сторонами у письмовій формі; відповідно п.3 зазначеного Договору умовою термінів оплати є передоплата, однак платіжні документи, що засвідчують факт оплати отриманої партії товару відсутні; відповідно до Договору транспортно-експедиторського обслуговування №347 ЕЛПІ від 28.03.2024 Експедитором виставлено рахунок на оплату послуг за №ELP 4073-1 від 12.04.2024, який передбачає кінцевий термін сплати, а саме 19.04.2024, однак платіжний документ на оплату вказаних послуг декларантом до митного оформлення не надано; у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR №ELP4073/1 від 12.04.2024, наявні штампи перевізника PE HUTSOL NINA, однак документи, що визначають договірні відносини з PE HUTSOL NINA відсутні. Отже, подані на підтвердження витрат (складових митної вартості) документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не піддаються обчисленню, чим порушено вимоги положень частини 21 статті 58 МКУ. Декларанту запропоновано надати додаткові документи. Однак, позивачем не надано документів згідно із сформованим переліком. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ), методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA 209170/2024/20660 від 12.03.2024, рівень митної вартості становить 4,34 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням UA209000/2024/900326/2 становить 231256,00 грн. За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством, та є цілком обґрунтованими та правомірним, посадові особи митниці при їх прийнятті діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.
Позивачем у відповіді на відзив зазначено про не погодження з доводами відповідача, наведеними у відзиві, вважає, що відповідач не спростував твердження та аргументи щодо суті позовних вимог. Позивач акцентує увагу, що зауваження митного органу містять характер припущень та не підтверджені, оскаржуване рішення про коригування необґрунтоване. З огляду на викладене, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» зареєстроване 26.09.2019, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 43251110; адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Григорія Омельченка, буд.36.
Основним видом економічної діяльності товариства за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, серед інших: Електромонтажні роботи, Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, Оптова торгівля металами та металевими рудами, Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури, Виробництво електромонтажних пристроїв, Складське господарство.
11.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт», Україна (покупець) та компанією Ningbo Ulica Solar Co., Ltd (Китай) (продавець) укладено договір купівлі - продажу №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024, відповідно до умов якого (п.1.1. Договору) продавець поставляє покупцю фотоелектричні модулі (далі «Товар») згідно з Додатками та Специфікацією до Контракту. Додатки та Специфікація є невід'ємною частиною цього Контракту.
Кількість, найменування, вартість товару визначається відповідно до умов, визначених в Додатку №2 - Специфікація №2 (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.3.1.Договору продавець поставляє товар покупцю в термін, визначений у Додатку №2 - Специфікація до цього Контракту, після надходження на банківський рахунок продавця передплати, в розмірі, зазначеному в Додатку №2 - Специфікація до цього Контракту, за товар відповідно до умов оплати, визначених у Розділі 5 Цього Контракту.
У цьому Контракті використовуються Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року. Поставка товару здійснюється на умовах FCA - склад продавця, Нідерланди, відповідно до правил Інкотермс 2020. Разом із товаром продавець повинен надіслати покупцю наступні оригінали або скан-копії наступних документів електронною поштою: сертифікат якості (копія); комерційний рахунок-фактуру (оригінал) - 3 шт.; пакувальний лист (оригінал) - 3 шт.; експортну декларацію (скан-копію). В комерційному інвойсі продавець повинен додатково зазначити країну походження товару та дані щодо заводу-виробника (п.3.2.-3.3. Договору).
Згідно з п.4.1.-п.4.6. Договору ціни на товар вказуються в Додатку №2 - Специфікація до цього Контракту, яка є його невід'ємною частиною. Ціни на товар можуть не можуть бути змінені. Загальна вартість Контракту визначається загальною вартістю Товару, поставленого продавцем покупцю згідно з Додатком №2 - Специфікація до цього Контракту. Додаток №2 - Специфікація є невід'ємною частиною цього Контракту. Асортимент товару і його ціна вказані в Додатку №2 - Специфікація до цього Контракту і рахунку-фактурі, який надходить разом з товаром. Всі податки, що виникають у Продавця у зв'язку з виконанням цього Договору на території Продавця, сплачує Продавець. Всі податки, що виникають у Покупця у зв'язку з виконанням цього Договору на території України, сплачує Покупець.
Умови оплати та порядок розрахунків за кожну партію товару вказуються в Додатку №2 (Специфікації до цього Контракту). Оплата за Контрактом здійснюється в доларах США згідно з Додатком №2 (Специфікація до цього Контракту) (п. 5.1. - п. 5.2. Договору).
Відповідно до п.15.2 Додаткових положень Договору документи, що додаються, включаючи Додаток №1, Додаток №2 Специфікація та Додаток №3, є невід'ємною частиною Контракту.
Додатком №2 (Специфікація) від 11.03.2024 до договору купівлі - продажу №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 сторонами погоджено поставку товару типу UL-455M-144HV потужністю 455Вт в загальній кількості - 2201 шт. по ціні 0,125дол.США, загальна вартість - 125181,875 дол.США.
Відповідно до п.3.1. Додатку №2 (Специфікація) сторонами також визначено, що покупець оплачує 100% загальної продажної ціни товару - передоплату шляхом банківського переказу протягом 10 днів з дати цього Договору купівлі-продажу.
21.03.2024 постачальником складено проформ-інвойс №ULPI-UAED-240311 на поставку товару (UL-455M-144HV) в загальній кількості - 2201 шт. по ціні 0,125дол.США на суму 125181,875 дол.США. на умовах FCA ROTTERDAM; термін сплати - 100% повна оплата після отримання даного інвойсу протягом 3 робочих днів та перед збором модулів зі складу в Роттердамі.
Через значну кількість товару сторонами Договору з метою зручності було вирішено розділити загальну партію на три. Одна партія (розділена на дві в процесі приймання від Продавця Товару в Порту призначення) - в кількості 744 штук на загальну суму 42315,00 доларів - відповідно до комерційних Інвойсів - (Commercial Invoice) за № ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024 та пакувальних листів - (Packing List) за №ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024.
22.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №24UA209170033286U0.
Так, згідно з МД №24UA209170033286U0 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:
1.Сонячні панелі фоточутливі напівпровідникові прилади, зібрані у модуль, вмонтовані в панель, вихідна потужність 455 Вт, призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнані елементами, що дають можливість надавати електроенергію безпосередньо споживачу: Solar Module UL-455M-144HV - 310,31 кВт. Solar Module UL-455M-144HV - 28,21 кВт. Торгова марка - Ulica Solar. Виробник - Ningbo Ulica Solar Co., Ltd. Країна виробництва - CN.
У графі 22 МД №24UA209170033286U0 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 42315,00 USD; умови поставки FCA NL Rotterdam Warehouse (гр.20).
За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №24UA209170033286U0 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» на підставі наступних товаросупровідних документів: рахунок-проформа №ULPI-UAED-240311 від 13.03.2024, договір №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024, додаток № 2 (Специфікація) від 11.03.2024, платіжне доручення від 19.03.2024, міжнародна товарно-транспортна накладна №ELP4073/1 від 12.04.2024, договір №347_ЕЛПІ від 28.03.2024, заявка №ELP4073-1 від 08.04.2024, пакувальний лист №ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, пакувальний лист №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024, рахунок №ELP4073-1 від 12.04.2024, інвойс №ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, інвойс №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024, довідка №ELP4073-1 від 12.03.2024, додаток №1 від 11.03.2024, додаток №3 від 11.03.2024, договір №БД-09012023 від 09.01.2023, перепустка №Е-231563 від 22.04.2024, декларація походження № №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024, декларація походження № №ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, інші некласифіковані документи (технічна документація від 21.03.2024).
Відповідачем після опрацювання МД №24UA209170033286U0 та наданих документів направлено позивачу електронне повідомлення, в якому повідомлено, що за результатом аналізу поданих документів встановлено наступні розбіжності та невідповідності:
1.поставка товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року за № ULPI-UAED-240311, укладеного між компанією NINGBO ULICA SOLAR CO.LTD (Продавець) та ТзОВ «Енерджі Бізнес Контракт» (Покупець). Слід відмітити, що у Договорі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD. Проте відповідно п. 12 Договору будь-які зміни повинні бути узгоджуватись обома сторонами у письмовій формі;
2.відповідно до п.3 вищезазначеного Договору умовою термінів оплати є передоплата, однак платіжні документи, що засвідчують факт оплати отриманої партії товару відсутні;
3.відповідно до Договору транспортно-експедиторського обслуговування №347 ЕЛПІ від 28.03.2024 року експедитором виставлено рахунок на оплату послуг №ELP 4073-2 від 12.04.2024, який передбачає кінцевий термін сплати, а саме: 19.04.2024, однак платіжний документ на оплату вищевказаних послуг декларантом до митного оформлення не надано;
4.у гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR № ELP4073/2 від 12.04.2024 наявні штампи перевізника PE HUTSOL NINA, однак документи, що визначають договірні відносини з PE HUTSOL NINA відсутні.
У зв'язку із викладеним, декларанта зобов'язано надати (такі додаткові документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на повідомлення відповідача декларантом у заяві від 22.04.2024 повідомлено про відсутність додаткових документів, у зв'язку з чим просить визначити митну вартість на основі поданих документів.
Враховуючи виявлені в ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, не надання документів на спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому здійснюється коригування митної вартості.
23.04.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900326/2 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-ґ (резервний метод), в якому зазначено, що митну вартість товарів визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами товарів з подібними характеристиками: МД від 12.03.2024 №UA209170/2024/20660 - 4,34 дол. США/кг.
У зв'язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №24UA209170033286U0 від 22.04.2024 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2024/001355 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Не погоджуючись із вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої - восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.
Наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем прийнято рішення №UA209000/2024/900326/2 від 23.04.2024 про коригування митної вартості товарів за МД №24UA209170033286U1 від 22.04.2024, заявлених позивачем за ціною договору.
Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.
Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що в Договорі купівлі-продажу від 11.03.2024 за № ULPI-UAED-240311 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD, неприйнятні, оскільки їх не можна віднести до таких, які впливають на визначення митної вартості.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, підпис є неодмінним елементом (реквізитом) письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до пункту 12 договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 цей Договір отримує юридичну силу з моменту його підписання належним чином обома сторонами, та має юридичну силу навіть при його передачі по електронній пошті або по факсу аж до моменту отримання оригіналу документа.
В преамбулі Договору, Сторони засвідчили власні реквізити та підтвердили волевиявлення на укладання даної Угоди шляхом проставляння оригіналів власних підписів.
Кожну сторінку Договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 завірено підписами Сторін, які є абсолютно ідентичними, задекларованим в Преамбулі.
Сторони за допомогою власноруч зроблених підписів погодили та затвердили його повний текст, при цьому Продавець уповноважив на підписання: директора з продажу регіону EMEA.
Відповідно до пункту 15.6 договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024, укладаючи дану Угоду Сторони підтверджують що ними узгоджені всі істотні умови Договору, а представники Сторін, що підписують Контракт мають належні повноваження для його укладання та підписання.
За таких обставин, зауваження відповідача щодо особи, уповноваженої на укладання та підписання зовнішньоекономічного договору, цілком безпідставні та необгрунтовані.
Щодо доводів митного органу про відсутність платіжних документів, що засвідчують факт оплати отриманої партії товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Отже, декларант має обов'язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.
За умовами договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 продавець поставляє товар покупцю в термін, визначений у Додатку №2 - Специфікація до цього Контракту, після надходження на банківський рахунок продавця передплати, в розмірі, зазначеному в Додатку №2 - Специфікація.
Додатком №2 (Специфікація) від 11.03.2024 до договору купівлі - продажу №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 сторонами погоджено поставку товару на загальна вартість 125181,875 дол.США, покупець оплачує 100% загальної продажної ціни товару - передоплату шляхом банківського переказу протягом 10 днів з дати цього Договору купівлі-продажу.
21.03.2024 постачальником складено проформ-інвойс № ULPI-UAED-240311 на поставку товару (UL-455M-144HV) на суму 125181,875 дол.США.; термін сплати - 100% повна оплата після отримання даного інвойсу протягом 3 робочих днів та перед збором модулів зі складу в Роттердамі.
Згідно з платіжним дорученням Swift №479583070 від 19.03.2024 позивач здійснив передплату відповідно до договору купівлі-продажу №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 на рахунок компанії Ningbo Ulica Solar Co., Ltd (Китай) у розмірі 125181,87 дол.США.
Через значну кількість Товару сторонами Договору з метою зручності було вирішено розділити загальну партію на три. Одна партія (розділена на дві в процесі приймання від Продавця Товару в Порту призначення) - в кількості 744 штук на загальну суму 42315,00 доларів - відповідно до комерційних Інвойсів - (Commercial Invoice) за № ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024,№ ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024; зазначена кількість партії товару знайшла своє відображення в пакувальних листів № ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024, ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024.
З митної декларації вбачається, що в ході митного оформлення декларантом на підтвердження оплати за товар був наданий вказаний банківський платіжний документ Swift від 19.03.2024, в якому в гр. 70 міститься посилання на договір № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024, як на підставу здійснення транзакції, зазначено дату операції - 19.03.2024, суму операції 125181,87 у валюті в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.
Окрім того, відповідно до 5.2 договору №ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 в платіжних реквізитах Сторін зазначено, що банком-кореспондентом є ProCredit Bank AG, Франкфурт-на Майні - Німеччина.
В платіжному дорученні SWIFT №479583070 в графі Receiver (банк-кореспондент) - вказано його SWIFT код: PRCBDEFFXXX.
Обґрунтувань причин не врахування вказаного платіжного документу під час митного оформлення відповідачем не зазначено, а оскаржуване рішення не містить.
При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на комерційний інвойс.
Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Поряд з цим, судом враховано, що суми в комерційних інвойсах № ULPI-UAED-240311-1 від 21.03.2024 та №ULPI-UAED-240311-1-1 від 21.03.2024 були узгоджені сторонами 21.03.2024, в той час як дата внесення оплати за товар - 19.03.2024, тобто фактично сторони після поділу поставки товару на три партії домовилися, що кожний окремий комплект товару буде супроводжувати конкретний комерційний інвойс, пакувальний лист та декларація про проходження, необхідні для обчислення числового значення митної вартості при перетині кордону. Крім того, сума переказу за товар згідно з умов договору в банківському платіжному документі обумовлена вимогами постачальника щодо внесення 100 % суми передоплати на його рахунок, як умову здійснення поставки, тобто сума в платіжному дорученні SWIFT № 479583070 коригуванню не піддається.
Щодо доводів відповідача про ненадання до митного оформлення платіжного документу про сплату за надані транспортні послуги відповідно до рахунку на оплату № ELP 4073-2 від 12.04.2024, суд зазначає наступне.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до положень частини 8 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою проходження процедури митного контролю та оформлення на підтвердження заявленої вартості транспортних витрат було надано відповідачу рахунок на оплату № ELP4073-2 від 12.04.2024 та довідку про транспортно-експедиційні витрати №ELP4073-2 від 12.04.2024.
Суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.
З огляду на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи, не підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляється судом.
Щодо зауважень митного органу щодо умов оплати ТЕО, суд наголошує, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.
Щодо висновків митного органу про відсутність документів, що визначають договірні відносини з PE HUTSOL NINA (ФОП ОСОБА_1 ), суд зазначає, що сам по собі договір із перевізником не є документом, надання якого в імперативному порядку вимагається законодавцем на підтвердження вказаного в митній декларації числового значення митної вартості.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Договір № 0504-24/13733 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.04.2024 укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на виконання умов Договору № 2212-23/88КД про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2023, який в свою чергу укладений на виконання умов договору 347_ЕЛПІ від 28.03.2024 з ТОВ «Ел Пі Україна» (експедитор). Зазначений договір не містить у своєму змісті даних, які могли б вплинути на кінцеве числове значення митної вартості товарів.
За таких обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об'єктивними та обґрунтованими.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.
Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію та не проведено детальне дослідження митної декларації з доданими до неї документами.
Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, умови поставки, найменування товару, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.
Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 23.04.2024 №UA209000/2024/900326/2 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA209170/2024/001355, яке є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови №UA209170/2024/001355 прийнята у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2024 №UA209000/2024/900326/2.
Оскільки судом скасоване рішення про коригування митної вартості від 23.04.2024 №UA209000/2024/900326/2 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209170/2024/001355 також підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 43251110, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Григорія Омельченка, буд.36) до Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд.1) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд.1) №UA209000/2024/900326/2 від 23.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд.1) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001355.
Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд.1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 43251110, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Григорія Омельченка, буд.36) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6496,84 грн. (шість тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 84 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова