25 квітня 2025 рокуСправа №160/2529/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/2529/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26;ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2024 року за №912090157627 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2021 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку 80% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 року за № Б-с-1283, виходячи з розміру 138924,00 грн., без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2022 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку 80% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 року за №Б-с-1284, виходячи з розміру 151837,20 грн. без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2023 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку 80% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області від 18.09.2024 року за №Б-с-1285, виходячи з розміру 164260,80 грн. без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку 80% від суддівської винагороди, Територіального визначеної у довідці управління Державної Дніпропетровській області судової адміністрації України в від 18.09.2024 року за №Б-с-1285, виходячи з розміру 185313,60 грн. без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII. 18.09.2024 позивач отримала в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області довідки №Б-с-1283, №Б-с-1284, №Б-с-1285 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. 17.12.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок. Рішенням №912090157627 від 25.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Позивач зазначає, що відмовляючи у проведенні такого перерахунку відповідач діяв всупереч Конституції та законам України, чим порушив гарантії незалежності суддів, що встановлені нормами національного законодавства та міжнародного права, а тому з метою захисту своїх прав останній звернувся до суду.
21.02.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
20.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8740/25).
В обґрунтування відзиву відповідачем-1 зазначено, що заяву позивача розглянуто та винесено рішення №912090157627 від 25.12.2024 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 №Б-с-1283, №Б-с-1284, №Б-с-1285. Відповідачем зазначено, що розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2023 рік визначається Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX. Статтею 7 Закону №2710 встановлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн. Розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2022 рік визначається Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX. Статтею 7 Закону №1928 встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн. Розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2021 рік визначається Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX. Статтею 7 Закону №1082-IX встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн. Таким чином, законодавством визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується при визначенні базового розміру посадового окладу судді, як окремий розмір, який не співпадає з прожитковим мінімумом працездатних осіб. Положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024, 2023, 2022 рік» є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу розраховано згідно до вимог чинного законодавства. На підставі наведеного, відповідач-1 просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
10.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17389/25), в які позивачем заперечувалися доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві просив позов задовольнити повністю.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються вимоги позову і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.11.2002 по 17.10.2016 працювала на посаді судді Дзержинського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області, що підтверджується довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 №Б-с-1283, №Б-с-1284, №Б-с-1285.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як одержувач щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів».
18.09.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області отримано довідку-розрахунок №Б-с-1283 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно якої суддівська винагорода станом на 01.01.2021 складає 138924,00 грн., у тому числі:
- Посадовий оклад - 81720,00 грн.;
- Доплата за вислугу років (70%) - 57204,00 грн.,
- Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.,
- Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.,
- Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.
- Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - 0,00 грн.
18.09.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області отримано довідку-розрахунок № Б-с-1284 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно якої суддівська винагорода станом на 01.01.2022 складає 151837,20 грн., у тому числі:
- Посадовий оклад - 89316,00 грн.;
- Доплата за вислугу років (70%) - 62521,20 грн.,
- Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.,
- Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.,
- Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.
- Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - 0,00 грн.
18.09.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області отримано довідку-розрахунок № Б-с-1285 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно якої суддівська винагорода станом на 01.01.2023 складає 164260,80 грн., у тому числі:
- Посадовий оклад - 96624,00 грн.;
- Доплата за вислугу років (70%) - 67636,80 грн.,
- Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.,
- Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.,
- Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.
- Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - 0,00 грн.
18.09.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області отримано довідку-розрахунок № Б-с-1285 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно якої суддівська винагорода станом на 01.01.2024 складає 185313,60 грн., у тому числі:
- Посадовий оклад - 109008,00 грн.;
- Доплата за вислугу років (70%) - 76305,60 грн.,
- Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.,
- Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.,
- Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.
- Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - 0,00 грн.
17.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 №Б-с-1283, №Б-с-1284, №Б-с-1285.
Рішенням №912090157627 від 25.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки у 2021, 2022, 2023 та 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року.
Позивач, не погодившись з діями відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Так, судом встановлено, що згідно рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №912090157627 від 25.12.2024, як підставу для відмови у перерахунку пенсії відповідачем-1 визначено нормативно-правове регулювання, передбачене ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Суд зауважує, що виплата суддівської винагороди регулюється вищезгаданими ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватись не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Конституція України у редакції Закону № 1402-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Згідно ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV унормовано, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відтак, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
При цьому, до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Слід зауважити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (2024 рік), а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.
Окрім того, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 по справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому, судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм Закону України Про Державний бюджет України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена також у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є неправомірним.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вимог ч. ч. 1-2 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. За змістом цієї норми закону органи Пенсійного фонду України уповноважені виключно на виплату щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Таким чином, Конституційний Суд України у Рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлено ст. 135 Закону України № 1402-VIII, а тому суддівська винагорода судді за 2021, 2022, 2023 та 2024 рік повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначений на 01 січня відповідного року.
Отже, довідки свідчать про зміну розміру складових суддівської винагороди, право позивача на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із складових, визначених у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № Б-с-1283 від 18.09.2024, № Б-с-1284 від 18.09.2024, № Б-с-1285 від 18.09.2024 та № Б-с-1285 від 18.09.2024 є беззаперечним, а рішення про відмову у здійсненні перерахунку на підставі зазначеної довідки є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 2 Порядку № 3-1, заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктом 1 розділу IV («Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання») визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з п. 6-8 Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (п. 9 Розділу IV Порядку № 3-1).
Відтак, у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму, право позивача на перерахунок пенсії виникло з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та з 01.01.2024 року.
У зв'язку з наведеним, з метою відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (як орган, який розглядав заяву позивача та приймав оскаржене рішення) здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1283, виходячи з розміру 138924,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2022 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1284, виходячи з розміру 151837,20 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 в за №Б-с-1285, виходячи з розміру 164260,80 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; та з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1285, виходячи з розміру 185313,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% суддівської винагороди, суд зазначає таке.
02.06.2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII), які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ч.1, 2 ст.142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж Рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч.3, 4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (далі по тексту - Закон №2453-VI).
Відповідно до п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIIIвстановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.5, 6 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону №1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.09.2021 року у справі №620/5437/20, від 29.09.2021 року у справі №160/9739/20, від 11.10.2021 року у справі №160/10640/20, від 22.10.2021 року у справі №300/530/21, від 15.02.2022 року у справі №340/161/21, від 02.08.2022 року у справі №620/6361/20, від 26.01.2023 року у справі №500/6626/21 та від 09.05.2023 року у справі №580/112/21.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №2862-ХІІ.
Тому, суд доходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру, суд зазначає таке.
Матеріали справи не містять доказів, що під час перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі рішення суду по даній справі, відповідачем буде обмежено будь-яким чином розмір такого утримання.
Убезпечення в майбутньому обмеження виплати пенсії не узгоджуються із завданнями адміністративного судочинства.
У зв'язку з чим, в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26;ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2024 року за №912090157627 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023, 2024 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1283, виходячи з розміру 138924,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2022 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1284, виходячи з розміру 151837,20 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області від 18.09.2024 за №Б-с-1285, виходячи з розміру 164260,80 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної Дніпропетровській області судової адміністрації України від 18.09.2024 за №Б-с-1285, виходячи з розміру 185313,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 25.04.2025.
Суддя О.В. Царікова