24 квітня 2025 року Справа № 160/8564/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 періодів роботи: з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356) та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес» (ЄДРПОУ 34544998);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи: з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес» (ЄДРПОУ 34544998), та здійснити відповідний перерахунок пенсії з дати її призначення 24.12.2024 року і провести відповідну виплату, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач надав до суду витребувані докази, проте, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.12.2024.
Не погодившись із незарахуванням при призначенні пенсії до пільгового стажу періодів роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356) та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-ІV).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом», що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Майстрів України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах.
Згідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення до суду стало неправомірне, на думку позивача, незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356) та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес».
Разом з цим, суд зазначає, що жодних пояснень стосовно незарахування до пільгового стажу матеріали справи не містять, а відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу (Форма РС-право), наявного в матеріалах справи, до пільгового стажу за Списком №1 спірні періоди трудової діяльності зараховано до страхового стажу та не зараховано до пільгового.
Відтак, встановленню в цій справі підлягає правомірність незарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , в якій наявні, зокрема, записи щодо спірних періодів роботи позивача:
- 23.04.2012 - прийнятий електрогазозварником 3 розряду на виробничій дільниці по капітальним ремонтам збагачувального устаткування РЗФ-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (наказ №11 від 07.12.2009);
- 01.10.2012 - переведений слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду на виробничу дільницю по капітальним ремонтам збагачувального устаткування РЗФ-2;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (наказ №1/132/10 від 08.12.2014);
- 28.08.2015 - переведений слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар'єрі 4 розряду на дільницю по сервісному обслуговуванню устаткування кар'єру;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (наказ №1/132/10 від 08.12.2014);
- 05.01.2016 - звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України;
- 02.10.2023 - прийнятий слюсарем черговим з ремонту устаткування в Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес»;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (наказ №102 від 27.05.2019);
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (наказ №124 від 10.06.2024);
- 18.06.2024 - звільнений за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Окрім того, факт роботи позивача на пільгових умовах у спірні періоди підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача (Форма ОК-5) згідно розділу «Відомості по спеціальному стажу».
Суд зазначає, що посада слюсаря чергового та з ремонту устаткування відповідає Списку № 1 Виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах та відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію на пільгових умовах та, відповідно до записів у трудовій книжці та матеріалів справи, підтверджена результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Таким чином, робота позивача у періоди з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес», підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №1.
Суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка в повній мірі надає пенсійному органу можливість встановити наявність пільгового стажу роботи позивача і вирішити питання про його зарахування до пільгового стажу.
Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в архівних довідках, наданих позивачем, та у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні.
Суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано причин такого незарахування.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно з правововим висновком Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Окрім цього, суд зазначає, що системний аналіз законодавства дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Суд наголошує, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про безпідставне неврахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу з 23.04.2013 по 05.01.2016, з 02.10.2023 по 18.06.2024, відтак, вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суд наголошує, що в даному випадку мала місце бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень, оскільки він своєю пасивною поведінкою порушив право на реалізацію позивачем своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги позовної заяви, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 періодів роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес» та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення 24.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 періодів роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» та з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи з 23.04.2012 року по 05.01.2016 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», з 02.10.2023 року по 18.06.2024 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Універсал Бізнес» та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення 24.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24 квітня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна