25 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1547/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача, адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним протокольного рішення №55 від 12 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на весь період дії обставини, що дає підстави для такої відстрочки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 одружений з громадянкою Чеської Республіки, яка з 08.12.2023 отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю відповідно до рішення про інвалідність № №LPS/2023/3062-KO_CSSZ, видане в Чеській Республіці, згідно з яким вона є інвалідом відповідно до статті 39 абзац 1 Закону №155/1995 Збірки законів, зі змінами та доповненнями. Вона все ще є інвалідом першої групи (примітка перекладача - перша група інвалідності в Чеській Республіці відповідає третій групі в Україні) відповідно до статті 39 абзац 2 літера а) вищезгаданого закону.
Термін дії рішення про інвалідність до 30 вересня 2026 року. Статичне позначення діагнозу F60.3 (Емоційно нестабільний розлад особистості).
Вказує, що 07.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має дружину з інвалідністю на строк до 07.12.2024.
Після закінчення строку відстрочки, позивач повторно звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих самих підстав, однак 12.12.2024 протоколом №55 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з тим, що надані документи не підтверджують право на відстрочку згідно заявленого пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Уважаючи, що відповідно до п пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, так як його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок психічного розладу, просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-3).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві від 07.03.2025 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у відповідності до абзацу 5 частини 9 статті першої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» являється військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач 03.12.2024 було особисто подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 з копіями документів, у якій він просив розглянути, а також надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку було отримано та зареєстровано за вхідним №1857 від 03.12.2024.
Так комісією було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з громадянкою Чеської Республіки ОСОБА_3 , шлюб було укладено 08.12.2023. Як убачається з долучених до заяви документів дружина позивача була визнана особою з інвалідністю І групи.
Позивач у своїй заяві про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зазначив, що являється особою , яка на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленою внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Отже, позивач помилково зазначив підставу отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у його дружини наявна І група інвалідності, а тому підстави на відстрочку із даної обставини підпадають під пункт 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У повідомлені про відмову у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 13.12.2024 №2/4447 у розділі причини відмови чітко зазначено аналогічні причини, а саме надані документи не підтверджують право на відстрочку згідно заявленого пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому просить у задоволені позову відмовити (арк. спр. 27-29).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 24).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Як убачається із витягу з наказу командира Військової частин НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2024 №50, солдата ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення Військової частин НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частин НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.10.2024 №18-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи), з 16.05.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення (арк. спр. 7).
Довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 07.06.2024 №2/28 підтверджується, що позивачу до 07.12.2024 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (арк. спр. 8).
Повідомленням від 13.12.2024 №2/4447 підтверджується, що 12.12.2024 протоколом №55 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з тим, що надані документи не підтверджують право на відстрочку згідно заявленого пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зворот арк. спр. 8).
Позивач уважає таке рішення відповідача, щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, протиправним, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абзацу 10 частини третьої цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права (на відстрочку) вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Предметом спору у цій справі є рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 12.12.2024 №55 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Вказаним пунктом передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ у зв'язку із наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи встановленої внаслідок психічного розладу.
Як підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є громадянкою Чеською Республіки, 08.12.2023 зареєстровано шлюб, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 (арк. спр. 20).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю відповідно до рішення про інвалідність №LPS/2023/3062-KO_CSSZ, видане в Чеській Республіці, згідно з яким вона є інвалідом відповідно до статті 39 абзац 1 Закону №155/1995 Збірки законів, зі змінами та доповненнями. Вона все ще є інвалідом першої групи (примітка перекладача - перша група інвалідності в Чеській Республіці відповідає третій групі в Україні) відповідно до статті 39 абзац 2 літера а) вищезгаданого закону. Термін дії рішення про інвалідність до 30.09.2026. Статичне позначення діагнозу F60.3 (Емоційно нестабільний розлад особистості) (арк. спр. 9-10).
Свідченням про інвалідність передбачено, що це потужний нестійкий розлад особистості, помірно важка депресивна фаза Вертеброгенний алгічний синдром С, Th patere, без корінців. Симптоматика, ЕМГ в нормі.
Тривалий несприятливий стан здоров'я відповідав інвалідності, зазначені у розділі V, п. 5, лист. з присл. в. 2 прокл. с. 284/1995 Coll., зі змінами, внесеними пізнішими постановами, зі зниженням на 35% здатності постійно заробляти гроші. Відсутня швидкість та зниження здатності постійно заробляти гроші, в розумінні параграфів (4) і (5) статті 6 цитованого указу не змінюється (арк. спр. 11-13).
Міністерством охорони здоров'я України 08.10.1998 прийнято наказ № 297 «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду», згідно пунктом 1.1 якого здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01.01.1999.
У свою чергу відповідно до МКХ-10 «Клас V. Розлади психіки та поведінки» включає перелік захворювань за кодами F00-F99, зокрема, F60-F69 - Розлади особистості та поведінки у дорослому віці (зворот арк. спр. 13-14).
Між Україною та Чеською Республікою 28.05.2001 укладено Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано Законом України №2927-ІІІ від 10.01.2002, статтею 18 якого передбачено, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом. Документи, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, мають однакову доказову силу на територіях обох Договірних Сторін.
Отже суд погоджується із представником позивача, що відповідач, під час розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов'язаний враховувати рішення про інвалідність дружини позивача ОСОБА_4 , незважаючи на те, що воно видане на території Чеської Республіки.
Наведене також кореспондується із уже раніше наданою 07.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, яка була дійсна до 07.12.2024 (арк. спр. 8).
При вирішенні даного спору суд також враховує, що додатком 5 до Порядку № 560 визначено Перелік документів, який повинен подати військовозобов'язаний для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-XII одним із таких документів є документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.
Зважаючи на вище викладене та враховуючи зміст повідомлення відповідача від 13.12.2024 №2/4447, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не досліджувала належним чином отримані від позивача підтвердні документи, зокрема, рішення про інвалідність №LPS/2023/3062-KO_CSSZ.
Суд відхиляє посиланням представника відповідача, що ОСОБА_1 помилково зазначив підставу отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у його дружини наявна І група інвалідності, а тому підстави на відстрочку із даної обставини підпадають під пункт 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, у зв'язку із наступним.
Як убачається із примітки перекладача в рішенні про інвалідність ОСОБА_4 , перша група інвалідності в Чеській Республіці відповідача третій групі в Україні, що вказує на іншу класифікацію груп інвалідності. Тобто в Чеській Республіці існує 3 ступені інвалідності, де I ступінь - найменший, III - найтяжчий, а в Україні - 3 групи, де 1 група - найтяжча, 3 - найменша.
Наведе свідчить про правильність встановлення позивачем підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме пункт 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
У свою чергу, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Комісія готувала такі запити до відповідних органів державної влади.
Аналізуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вивчавши належним чином отримані від позивача заяву та підтвердні документи та не здійснивши жодних дій для отримання додаткової інформації, що підтверджує захворювання дружини позивача, прийняла рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У спірному випадку Комісія відповідача поверхнево й неповно з'ясувала питання наявності підстав надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за наявності у його дружини з інвалідністю III групи захворювання «емоційно нестабільний розлад особистості».
Суд наголошує, що за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Отже, рішення відповідача, оформлене протоколом Комісії від 12.12.2024 №55, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, критерію добросовісності та урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному контексті суд зауважує, що відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву та не навів жодних мотивів та аргументів для доведення правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо зобов'язальної частини позовних вимог суд зазначає, що питання призначення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є повноваженнями комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням відповідача у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові ВАС України від 28.07.2015 справа № К/800/34016/14 відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд уважає за належне частково задовольнити позов ОСОБА_1 , шляхом визнавання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.12.2024 №55, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ та зобов'язати відповідача на повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу на особливий період та додані до неї документів, відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХII, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 грудня 2024 року №55, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХII, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович