24 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/20050/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» (далі - ТзОВ «Перша газопромислова компанія», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення №1362615147 від 08.04.2019 про донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 242707,00 грн та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку у сумі 121354,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Вказує, що Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, а також не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що ТзОВ «Перша газопромислова компанія» не фігурує в жодному кримінальному провадженні. Укладаючи договори поставки з контрагентами ТзОВ «Брок-Інвестмен», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Селінкс» та ТзОВ «Статус Альянс» підприємство переслідувало мету реального настання правових наслідків, що обумовлені угодами. Належне виконання укладених договорів підтверджується актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними. Отримання вказаних послуг (товарів) також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності товариства. Позивач звертає увагу, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти повноваження контрагента на предмет дієздатності та дотримання контрагентом законодавства, зокрема податкового.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначив, що воно винесене на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Також відповідач звернув увагу щодо неможливості здійснення господарських відносин позивача з ТзОВ «Брок-Інвестмен», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Селінкс» та ТзОВ «Статус Альянс» у зв'язку із відсутністю у зазначених суб'єктів господарювання економічних можливостей, а саме відсутність в підприємств приміщень, виробничих потужностей та трудових для здійснення задекларованих операцій, та відповідно можливості здійснювати поставку та виконання вказаних господарських операцій. Крім того, зазначає, що допитані в ході досудового розслідування засновники та керівники вказаних підприємств надали покази, що жодного відношення до даних підприємств не мають, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій. Просить в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/20050/19 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Лозовському О.А.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 адміністративну справу №640/20050/19 прийнято до провадження судді Лозовського О.А.; замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що в період з 06.02.2019 по 12.02.2019 співробітниками Головного управління ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Перша газопромислова компанія» з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
За результатами вказаної перевірки складено акт №40/26-15-14-7-02-10/39832909 від 19.02.2019, яким встановлено порушення позивачем, зокрема:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 242707 грн за 2016 рік;
- пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 254228 грн, у тому числі по періодам: за квітень 2016 року на суму 25879 грн; за травень 2016 року на суму 37567 грн; за червень 2016 року на суму 80082 грн; за липень 2016 року на суму 6667 грн; за серпень 2016 на суму 68872 грн; за вересень 2016 року на суму 35161 грн (а. с. 11-30).
За наслідками перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.04.2019 №1362615147 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 364601,00 грн, з яких 242707,00 грн - збільшення податкового зобов'язання, 121354,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а. с. 31).
Позивачем податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.04.2019 №1362615147 оскаржувалось в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 26.09.2019 №3289/6/99-00-08-05-02 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а. с. 35-41, 42-47).
Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)
Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансову звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах:
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий);
Відповідно до пункту 3 розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).
Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 (далі - П(С)БО 15 «Дохід») передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка ) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Б) інші операційні доходи; фінансові доходи; Г) інші доходи.
Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 (справи №826/15653, №805/2316/16-а), від 19.09.2018 (справа №2а-2104/12/1370) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток стало заниження ТзОВ «Перша газопромислова компанія» доходів на суму безоплатно отриманих товарів в розмірі 1 348 377,00 грн.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2016 між ТзОВ «Перша газопромислова компанія» (Покупець) та ТзОВ «Брокс Інвестмент» (Продавець), було укладено договір постачання товару №1/04/05-15.
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину (а. с. 64-68).
13.04.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Флокулянт Zetag 8180» у кількості 537,12 кг на загальну суму 70899,97 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 13.04.2016 №84 (а. с. 69).
18.04.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Флокулянт Zetag 8127» у кількості 675 кг на загальну суму 84377,70 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 28.04.2016 №102 (а. с. 70).
26.04.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Аніоніт АВ-17-8» у кількості 90 кг на загальну суму 5400,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 26.04.2016 №113 (а. с. 71).
На кожну партію товару були Постачальником були сформовані податкові накладні від 13.04.2016 №4, від 18.04.2016 №9, від 26.04.2016 №15.
ТзОВ «Перша газопромислова компанія» перерахувала на поточний рахунок ТзОВ «Брокс Інвестмен» суму в розмірі 160677,67 грн, в т. ч. ПДВ - 26779,61 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Брокс Інвестмен» відсутня.
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту (а. с. 21).
Крім того, 04.05.2016 між ТзОВ «Перша газопромислова компанія» (покупець) та ТзОВ «Дженерал-Спейс» (постачальник) було укладено Договір №1/04/05-16 (а. с. 72-76).
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину.
06.06.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Сульфовугілля» у кількості 4500 кг на загальну суму 76518,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 06.06.2016 №203 (а. с. 78).
13.06.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Флокулянт Zetag 8110» у кількості 100 кг та Катіоніт Ку-2-8 у кількості 1000 кг на загальну суму 44000 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 13.06.2016 №299 (а. с. 79).
На кожну партію товару були Постачальником були сформовані податкові накладні від 06.06.2016 №6, від 13.06.2016 №52.
Крім того, 04.05.2016 сторонами було підписано Специфікацію до Договору №1/04/05-16 від 04.05.2016, за умовами якої ТзОВ «Дженерал-Спейс» (Виконавець) зобов'язується виконати ремонтні роботи в офісному приміщенні, яке належить ТзОВ «Перша газопромислова компанія» (а. с. 77).
За результатом проведених ремонтних робіт Сторонами були підписані Акти надання послуг від 16.05.2016 №116 на суму 120000 грн, від 19.05.2016 №117 на суму 60000,00 грн, від 25.05.2016 №134 на суму 40000,00 грн, від 30.05.2016 №163 на суму 40000,00 грн, від 01.06.2016 №174 на суму 50000,00 грн (а. с. 80-84) та сформовані податкові накладні №2 від 01.06.2016, №65 від 30.05.2016, №37 від 25.05.2016, №19 від 19.05.2016, №18 від 16.05.2016.
ТзОВ «Перша газопромислова компанія» перерахувала на поточний рахунок ТзОВ «Дженерал-Спейс» суму в розмірі 430518,40 грн, в т. ч. ПДВ - 71753,07 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Дженерал-Спейс» відсутня (а. с. 19-20).
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту (а. с. 19-20).
06.06.2016 між ТзОВ «Перша газопромислова компанія» (покупець) та ТзОВ «Cелінкс-Україна» (постачальник) було укладено Договір №6/07/16/2 (а. с. 85-89).
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину.
28.06.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Сульфовугілля» у кількості 1000 кг та Катіон Ку-2-8 у кількості 2880 кг на загальну суму 86988,48 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 28.06.2016 №5 (а. с. 92).
22.08.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Вапно для флюсування» у кількості 1 тони та Катіоніт Ку-2-8 у кількості 2280 кг на загальну суму 52609,12 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 22.08.2016 №209 (а. с. 93).
31.08.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Углеродомісткий матеріал марки А (навуглерожувач А 0,5-3,0) у кількості 5,99 т на загальну суму 38815,20 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 31.08.2016 №263 (а. с. 94).
31.08.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару «Сульфовугілля» у кількості 9000 кг та Катіоніт Ку-2-8 у кількості 7000 кг на загальну суму 277800,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 31.08.2016 №292 (а. с. 95).
01.09.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» було здійснено поставку товару Катіоніт Ку-2-8 у кількості 7340 кг на загальну суму 183470,64 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 01.09.2016 №260 (а. с. 96).
На кожну партію товару були Постачальником були сформовані податкові накладні від 01.09.2016 №2, від 31.08.2016 №105, від 31.08.2016 №127, від 22.08.2016 №50, від 12.08.2016 №52 (сума накладної від 12.08.2016 №52 відредагована згідно Додатку до декларації з ПДВ за серпень 2016 року), від 28.06.2016 №22.
Крім того, сторонами було узгоджено Кошторис виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м.Київ, вул.Гоголівська, 22/24 (а. с. 90, 91).
За результатом проведених ремонтних робіт Сторонами були підписані Акт надання послуг від 30.06.2016 №33 на суму 90000 грн (а. с. 97) та сформовано податкову накладну №23 від 30.06.2016.
ТзОВ «Перша газопромислова компанія» перерахувала на поточний рахунок ТзОВ «Селінкс-Україна» суму в розмірі 729683,44 грн, в т. ч. ПДВ - 121613,91 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Селінкс-Україна» відсутня (а. с. 18).
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту (а. с. 18).
Крім того, 14.09.2016 на адресу ТзОВ «Перша газопромислова компанія» ТзОВ «Статус Альянс» було здійснено поставку товару Катіоніт Ку-2-8 у кількості 1120 кг на загальну суму 27498,24 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 14.09.2016 №115 (а. с. 98) та сформовано податкову накладну №72 від 14.09.2016 на суму 27498,24 грн (а. с. 21).
ТзОВ «Перша газопромислова компанія» перерахувала на поточний рахунок ТзОВ «Статус Альянс» суму в розмірі 27498,24 грн, в т. ч. ПДВ - 4583,04 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Статус Альянс» відсутня (а. с. 22).
У той же час, податковим органом за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Перша Газопромислова компанія» та дослідження вказаних вище первинних документів встановлено неможливість ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Cелінкс-Україна», ТзОВ «Статус Альянс» реалізовувати товари на адресу ТзОВ «Перша Газопромислова компанія», оскільки надані первинні документи підписані від імені Постачальників - директором ТзОВ «Брокс Інвестмент» - Тимощуком О.В., директором ТзОВ «Дженерал-Спейс» - Куцаком Р.Г., директором ТзОВ «Cелінкс-Україна» - Романчиком В.В., від імені ТзОВ «Статус Альянс» - директором Цимбалом О.М..
Крім того, згідно протоколів допиту свідків від 24.10.2017 (а. с. 137-142), від 15.12.2017 (а. с. 150-153), проведених ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, громадяни Романчик В.В. (директор ТзОВ «Cелінкс-Україна»), Цимбал О.М. (директор ТзОВ «Статус Альянс») заперечують свою причетність до діяльності даних Товариства.
Таким чином, відповідач вважає, що від імені підприємств ТзОВ «Cелінкс-Україна» та ТзОВ «Статус Альянс» діяли особи, які не мали законних повноважень на їх представництво, на вчинення від їх імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які, крім того, не мали ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємств.
Також контролюючий орган, приходячи до висновку в акті перевірки про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на 1348377 грн виходив з того, що згідно до баз даних ДФС, ТзОВ «Селінкс Україна» останню декларацію з ПДВ подало за жовтень 2016 року, фінансові звіти за 2016 рік не подані, декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана, згідно ЄРПН не встановлено придбання товару, що в подальшому реалізовувався ТзОВ «Перша газопромислова компанія», що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві, в зв'язку з чим ТзОВ «Селінкс Україна» не мало можливості реалізовувати товари. На думку податкового органу, неподання до органів ДФС звіту суб'єкта малого підприємництва, декларації з податку на прибуток з додатками за 2016 рік також свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей на ТзОВ «Селінкс Україна».
Аналогічно не подання податкової звітності стосується ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс», про що зазначені в акті перевірки від 19.02.2019.
Враховуючи викладене вище, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного.
Податковий орган, як на підставу нереальності господарських операцій ТзОВ «Перша газопромислова компанія» з контрагентами ТзОВ «Селінкс Україна», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс» посилається на протоколи допиту свідків від 24.10.2017, від 15.12.2017, де Романчик В.В. (директор ТзОВ «Cелінкс-Україна»), ОСОБА_1 (директор ТзОВ «Статус Альянс») заперечують свою причетність до діяльності даних Товариства.
Відповідачем, на підтвердження своїх доводів та обґрунтувань надано суду копії відповідних протоколів від 24.10.2017, від 15.12.2017.
У той же час, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом (актуальної на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів суду не повідомлено відповідачем та всупереч вимог частині другій статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.
Суд зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Одночасно, оцінюючи доводи контролюючого органу, викладені а акті перевірки позивача на підставі податкової інформації щодо нього суд враховує правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №2а-15124/11/2670 (К/9901/612/18), зазначає, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
У той же час, належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини відповідачем суду не надано.
Таким чином, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано, а акт перевірки не містить жодних відомостей щодо дослідження контролюючим органом засад формування у бухгалтерському обліку інформації щодо «Балансу» та облікових записів позивача за фактом придбання товару та надання послуг та наявності у нього таких товарно-матеріальних цінностей.
Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 72 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.
Суд констатує, що таких обставин в даній справі встановлено не було.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТзОВ «Селінкс Україна», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта.
З огляду на викладене, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТзОВ «Селінкс Україна», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс».
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Така правова позиція була визначена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а (актуальна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, порушення платником податку-постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань.
Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17).
Таким чином, суд зазначає, що незалежно від того чи мали чи ні місце порушення законодавства з боку ТзОВ «Селінкс Україна», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс», податковий орган не має права стверджувати про порушення ТзОВ «Перша Газопромислова компанія» вимог податкового законодавства, оскільки в акті перевірки не наведено жодного доказу наявності порушень в діях саме позивача - ТзОВ «Перша Газопромислова компанія».
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: « Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень .
Як встановлено нормами податкового законодавства, податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.
Суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ТзОВ «Перша газопромислова компанія» та ТзОВ «Селінкс Україна», ТзОВ «Дженерал-Спейс», ТзОВ «Брокс Інвестмент», ТзОВ «Статус Альянс», по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача.
При вирішенні даного спору суд не бере до уваги посилання відповідача на витяги з податкової інформації щодо контрагентів позивача. Суд зазначає, що факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань.
Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.
Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 77 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, надані позивачем первинні документи є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, що свідчить реальність правових наслідків за такими господарськими операціями.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Зважаючи на викладене, суд вважає, що доводи позивача, викладені в позові, підтверджуються встановленими в ході розгляду обставинами та нормами законодавства.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1362615147 від 08.04.2019.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5460,91 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №1066 від 20.11.2019.
Керуючись статтями 243-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 21, офіс 604, код ЄДРПОУ 39832909) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 №1362615147.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» судові витрати в розмірі 5460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) гривень 91 копійку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський