про закриття провадження в справі
м. Вінниця
24 квітня 2025 р. Справа № 826/24708/15
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, третя особа ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з адміністративним позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, третя особа ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 09.12.2015 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно якого вказану справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року, вказану справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк А.Ю.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 дану справу прийнято до свого провадження та надано учасникам справи строк для надання письмових пояснень.
На виконання вказаної ухвали представником Державного підприємства "Національні інформаційні системи"подано додаткові пояснення, в яких він вказує про відсутність предмету позову, у зв'язку з тим, що за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна записом за №15182443 від 27.02.2015 щодо рухомого майна позивача було вилучено з реєстру реєстратором, а саме: Приватним нотаріусом Кондра Л.В., документ підстава: рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/14617/16.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з наступних мотивів.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).
При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи слідує, що предметом даного позову є скасування записів у відповідних державних реєстрах щодо обтяження рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк".
Як зазначає сам позивач, підставою для внесення таких записів стало укладення між позивачем та третьою особою нікчемних договорів забезпечення (застави, іпотеки).
Отже, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідачів, як суб'єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки питання законності обтяжень предмета іпотеки та відповідні записи про це.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 серпня 2018 року у справі 813/1159/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/15172/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК).
Підвідомчість господарських справ установлена у статті 20 ГПК, згідно з пунктом 1 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі №820/4146/17, від 18 вересня 2018 року у справі №823/235/16, від 29 серпня 2018 року у справі №807/719/15 звертає увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Крім іншого, суд виходить з того, що заявлені позовні вимоги є похідними від права іпотекодержателя на рухоме та нерухоме майно, а тому заявлений спір не підлягає розгляду адміністративним судом.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену, зокрема, в її постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 20.12.2018 року у справі № 826/6720/17, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб'єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Окрім вказаного, позивач, обираючи спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, просить суд, зокрема зобов'язати ДП «НАІС» здійснити державну реєстрацію відомостей про припинення обтяжень шляхом внесення запису про припинення обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером запису 15177497 від 25.02.2015.
В той же час, як слідує з наданих представником відповідача доказів, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/14617/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта банк"
Кадирова В.В. до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору застави цінних паперів від 26.02.2015 № 1/ЦП, вирішено зокрема: «Застосувати наслідки недійсності договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 року, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за №15182443 від 27.02.2015 на рухоме майно (цінні папери) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код - 34047020), передане в заставу Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул.
Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код - 00032129) на підставі договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 року та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.» При цьому, за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис за №15182443 від 27.02.2015 щодо рухомого майна позивача було вилучено з реєстру реєстратором, а саме: Приватним нотаріусом Кондра Л.В., документ підстава: рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/14617/16.
Вищезазначене свідчить про відсутність предмету позову в частині позовних вимог, заявлених до Державного підприємства "Національні інформаційні системи".
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов'язкові умови: 1) виправлення суб'єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
За результатами розгляду цієї справи по суті, суд доходить висновку, що вказані умови повністю дотримано.
Відтак, за встановлених обставин існують достатні фактичні та правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із таких мотивів.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
Закрити провадження в адміністративній справі № 826/24708/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, третя особа ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна