м. Вінниця
24 квітня 2025 р. Справа № 120/12660/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №10650/02-32-09-01/30641728 від 12.07.2023 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 50000 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.06.2023 № 1727к відповідачем проведена фактична перевірка позивача з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2023 по 22.06.20233, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 10837/02-32-09-01/30641728 від 22.06.2023. За висновками перевірки відповідач вказав на порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення №10650/02-32-09-01/30641728 від 12.07.2023 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 50000 грн.
Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його незаконним та зазначає, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до фактичної перевірки, така перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок.
Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 13.06.2023 № 1727к, відповідно якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст.ст. 80, 81 ПК України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Позивач переконує суд, що в такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не свідчать про наявність в останньому інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки. Відповідно, незаконність проведення такої перевірки має наслідок протиправності усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.
Окрім іншого позивач вважає, що в порушення ст. 80 ПК України фактична перевірка поводилася за участі не уповноваженої особи позивача.
Щодо суті самого порушення, виявленого контролюючим органом, то представник позивача зазначає, що оскільки ТОВ «ВІКІТАН» у своїй господарській діяльності з 19.07.2019 не використовує резервуар № 2 (тип СУГ-5, заводський № 317, інвентарний № 4747), тому в його діях в будь-якому разі був відсутній склад правопорушення, передбачений пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України.
За таких обставин, на переконання представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з грубим порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 21.08.2023 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
05.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні на виконання власних повноважень відповідно до п. 19.1.1.14 ст. 19-1 ПК України. Зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, норма якого, з поміж іншого, дозволяє проведення фактичної перевірки у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Щодо доводів позивача про вручення копії наказу та направлення на перевірку неналежній особі, то з цього приводу відповідач наголошує, що перед початком перевірки оператору АГЗП ТОВ “ВІКІТАН» Бездітному В.І. було пред'явлено як копію наказу про проведення фактичної перевірки так і ознайомлено під розписку з направленнями на перевірку. Тому відповідач вважає, що ним в повній мірі дотримано вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України, які дозволяли йому розпочати фактичну перевірку.
Також відповідач вказує, що за результатами проведення фактичної перевірки було встановлено факти, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007598 у період з 01.05.2023 по 22.06.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.
Також в ході проведення вказаної фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» та відповідно до акта №6768/02-32-09-04/30641728 від 21.04.2023 року було встановлено порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007598 у період з 01.03.2021 року по 21.04.2023 року здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів кількості одна одиниця; застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 20000 грн (податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 року №8055/02-32-09-04/30641728).
Згідно з пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизи склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пальног повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуск пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.
Таким чином, повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі порушення, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень (стаття 128-1 Податкового кодексу України).
За таких обставин відповідач вважає заявлений адміністративний позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
11.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивач заперечує аргументи відповідача, викладені у відзиві, та наполягає на тому, що відповідачем було неправомірно проведено фактичну перевірку та незаконно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Заперечення від відповідача до суду не надходили.
Ухвалою від 28.12.2023 суд зупинив провадження у адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/9751/23.
Ухвалою суду від 23.04.2025 провадження у справі поновлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.06.2023 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Олег Мартинюк, посилаючись на виконання функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, затверджених наказом Голови ДПС України від 04.02.2022 № 92, в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками та з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального в Україна, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 928/03-32-09-01 від 12.06.2023, видав наказ № 1727к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Шевченка, 57, терміном 10 діб з 13.06.2023, період що перевіряється з 01.05.2023 по дату закінчення перевірки.
13.06.1012 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області Черватюк О.Г. та Регелюк О.В. видано направлення на перевірку за № 2809 та № 2810.
13.06.2023 зазначені посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІКІТАН» (розташування акцизного складу): Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Шевченка, 57, АГЗП. Направлення на проведення перевірки було пред'явлено, а копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1727к від 13.06.2023 вручено оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_1 .
Сама фактична перевірка ТОВ «ВІКІТАН» проводилась в період з 13.06.2023 по 22.06.2023, за результатами якої складено акт від 22.06.2023 № 10837/02-32-09-01/30641728.
У висновках цього акту зазначено про порушення позивачем вимог п.п 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Зокрема, виявлені порушення, на думку контролюючого органу, полягають у тому, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007598 у період з 01.05.2023 по 22.06.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки 12.07.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" за №10650/02-32-09-01/30641728 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 50000 грн. (1 рівнемір-лічильник/ повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі порушення).
Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а також за відсутності в діях товариства виявлених порушень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.
Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.06.2023 № 1727к є підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.
Оцінюючи відповідні доводи позивача суд першочергово враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 8 вересня 2021 року (справа № 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 року, справа №420/9909/23 (адміністративне провадження № К/990/67/24) сформував такий висновок щодо застосування права:
«… 56. Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».
Аналізуючи наведене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що законодавство та судова практика Верховного Суду розрізняє такі категорії, як «правова (юридична) підстава» проведення перевірки та «фактична підстава» проведення перевірки.
При цьому перелік правових підстав визначений у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Однак реалізація таких підстав має місце виключно за наявності фактичної підстави, яка є тією рушійною силою, що породжує перевірку.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 року, справа №420/9909/23 (адміністративне провадження № К/990/67/24), виснував наступне:
« 46. Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
47. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.»
В даному спірному випадку, досліджуючи зміст наказу відповідача від 13.06.2023 № 1727к про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» судом встановлено, що, по перше, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки - підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава, що має характер: на виконання контролюючим органом функцій в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками.
Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов'язана із наявною в контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 928/02-32-09-01 від 12.06.2023.
При цьому, ознайомившись в процесі судового розгляду зі змістом згаданої вище доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області судом встановлено, що ініціювання проведення фактичної перевірки позивача якраз і зумовлене наявністю обставин, що свідчать про ймовірне порушення ТОВ «ВІКІТАН» вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального.
Таким чином за даних обставин суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов'язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної податкової інформації щодо ймовірного порушення платником вимог податкового законодавства в частині адміністрування та реалізації пального. При цьому в процесі розгляду справи судом не встановлено та позивачем жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб'єкта владних повноважень об'єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 у справі № 816/228/17).
Ба більше, оцінюючи в цілому правомірність наказу від 13.06.2023 № 1727к про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» та коректність формулювання визначених у ньому підстав для проведення такої перевірки суд вважає, що зміст цього наказу в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені ПК України підстави для призначення фактичної перевірки так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки - дотримання вимог податкового законодавства щодо отримання, зберігання та реалізації пального.
При цьому посилання позивача на судові рішення Верховного Суду у справах щодо правовідносин, які склалися між ТОВ «ВІКІТАН» та ГУ ДПС у Вінницькій області в попередні періоди (зокрема справи № 120/7015/20-а, № 1205729/20-а, № 120/1431/20-а, № 120/3918/20-а та інші) суд не вважає аргументованим, позаяк спірні правовідносини у тих справах не є повністю релевантними до даних правовідносин. Позивачем не наведено аргументів та не надано доказів про те, що зміст наказів контролюючого органу про проведення фактичних перевірок, які досліджувалися в попередніх судових справах, є повністю ідентичними як за змістом так і за юридичними і фактичними підставами до наказу ГУ ДПС У Вінницькій області від 13.06.2023 № 1727к, що досліджується в даній судовій справі. А тому вести мову про тотожність обставин таких справ не можливо.
Щодо інших доводів позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ «ВІКІТАН».
Так, в силу згаданого вище пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Як свідчать обставини справи, згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 ПК України, 13.06.2023 о 12-52 годині оператору АЗС ТОВ «ВІКІТАН» Бездітному В.І., як оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» (особу встановлено на підставі паспорта НОМЕР_1 та наказу про прийняття на роботу ТОВ "ВІКІТАН" від 22.03.2021 №ВІТ00000016-БКАВ714306), було вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищевказана особа була ознайомлена під розписку у направленнях на перевірку.
Наведені обставини в своїй сукупності дають підстави для висновку, що вручення під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки Бездітному В.І. як особі - оператору АГЗП, є належним дотриманням контролюючим органом положень статті 81 ПК України, що надавало відповідачу можливість розпочати фактичну перевірку.
А отже доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно нього здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і незаконність самого наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та такими, що не знайшли свого належного підтвердження в процесі розгляду даної справи.
Що ж до, власне, суті виявлених порушень, як іншої підстави заявлених позовних вимог, то суд зважає на таке.
Так, з матеріалів фактичної перевірки слідує, що згідно з Реєстром платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового - відомості про акцизні склади, ТОВ «ВІКІТАН» являється розпорядником акцизного складу за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Шевченка, 57, АГЗП, уніфікований номер акцизного складу 1007598, дата реєстрації акцизного складу 26.06.2019, який на момент перевірки має статус діючого.
На даному акцизному складі № 1007598 ТОВ «ВІКІТАН» для отримання, зберігання та відпуску пального (газ скраплений), використовує резервуари (посудини, що працюють під тиском) в кількості дві одиниці, а саме:
Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 1340, (інвентарний № 4748), номінальною місткістю 5,7 м.куб.;
Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 317, (інвентарний № 4747), номінальною місткістю 5,7 м.куб.
При цьому, в позивача на цьому акцизному складі наявний лише один магнітострикційний рівнемір-лічильник DELPHI 485 із серійним номером 046717.
На підставі щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані що обсягів обігу (отримання/відпуску), залишків пального на акцизному скла (електронна форма документу J0210401) та Х-звіту №0004 від 14.06.2023 фіскальні РРО №3001063009 встановлено факт щодо порушення підпункту 230.1.2 пункт 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами доповненнями), у період з 01.05.2023 року по 22.06.2023 року на акцизному складі №1007598, де ТОВ «ВІКІТАН» здійснювало господарську діяльність із приймання відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.
Разом з тим, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №988к 11.04.2023 року була проведена фактична перевірка ТОВ «ВІКІТАН» за адресою місця здійснення господарської діяльності (розташування акцизного складу) Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Шевченка, 57, АГЗП питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2021 року по 21.04.2023 року.
В ході проведення вказаної фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» та відповідь до акта №6768/02-32-09-04/30641728 від 21.04.2023 року було встановлено порушення вимог:
- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (з внесеними змінами та доповненнями), а саме ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007598 у період з 01.03.2021 року по 21.04.2023 року здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів кількості одна одиниця; застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 20000 грн (податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 року №8055/02-32-04/30641728).
Як свідчать дані інформаційної системи "Єдиний державний реєстр судових рішень", рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2023, ухваленим за результатами розгляду адміністративної справи № 120/9751/23, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2023 №8056/02-32-09-04/30641728 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 20000 грн. та від 30.05.2023 №8055/02-32-09-04/30641728 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 20 000 грн.
Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 120/9751/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 - без змін.
Згідно з пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
В той же час відповідальність за порушення вищезазначених норм п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України регламентується пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
Зокрема, відповідно до п.п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.
Як слідує із матеріалів справи та встановлено в ході фактичної перевірки, у період з 01.05.2023 року по 22.06.2023 року на акцизному складі №1007598 ТОВ «ВІКІТАН» здійснювало господарську діяльність із приймання відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.
Натомість, на спростування даного факту виявленого порушення позивач вказує, що Резервуар 2 (ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 317, інвентарний № 4747) на момент перевірки взагалі не містив скрапленого газу та був опломбований на підставі наказу ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019 як такий, використання якого є припиненим. В підтвердження цих обставин позивачем надано акт опломбування резервуару для зрідженого вуглеводневого газу від 19.07.2019.
Отже, позивач вважає, що оскільки товариство у своїй діяльності з 19.07.2019 не використовує Резервуар 2 для зберігання, відпуску та реалізацію зрідженого вуглеводневого газу, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.
Проте, з такими доводами позивача суд погодитись не може з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів (далі - Порядок № 891), який визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів.
Відповідно до визначення, що міститься в п.п. 3 п. 2 цього Порядку № 891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.
Як зазначено в підпунктах 1-4 пункту 5 Порядку № 891, електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема:
1) інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);
2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;
3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;
4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 891 формат даних, структура Реєстру та форма електронних документів для наповнення Реєстру визначаються Мінфіном.
Так, на виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 затверджено Формат даних, структуру та форми електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Наказ № 944 від 27.11.2018).
Відповідно до пункту 1 розділу І «Формат даних Реєстру», Єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів.
Розділом ІІ «Структура Реєстру» цього Формату даних передбачено, що Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:
довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка 1);
довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Довідка 2).
Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ «Структура Реєстру», затвердженого наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018, Реєстр має містити інформацію, зокрема щодо: … 5) розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів, зокрема:
уніфікованих номерів резервуарів, цифрове значення яких має відповідати вимогам частини другої пункту 14 Порядку (також зазначається під час подання інформації, опис якої встановлено підпунктом 13 цього пункту);
типу (назви) резервуарів у вигляді текстових символів;
серійного (ідентифікаційного) номера резервуарів;
дати події;
типу події: введення резервуара в експлуатацію / виведення з експлуатації резервуара;
ємності резервуарів, розмірність яких позначається в кубічних метрах.
Зазначені відомості мають бути зазначені та подані до контролюючого органу у формі згаданої вище Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, затвердженої Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.
Так, форма цієї довідки в розділі 08 (№ рядків 08.5, 08.6 Таблиці 1) передбачає зазначення відомостей про дату події та тип події як введення резервуара в експлуатацію та виведення з експлуатації).
Із вищевикладеного слідує, що розпорядник акцизного складу у випадку припинення ним експлуатації резервуара для зберігання, відпуску чи реалізації пального має обов'язок зафіксувати цей факт та подати відповідні відомості у формі Довідки № 1 згідно з наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.
Тобто, саме вчинення таких дій платником має розцінюватись як належне виконання своїх обов'язків щодо недопущення вчинення порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.
Натомість, як встановлено судом із матеріалів справи, позивач даний обов'язок не виконав, а тому його посилання лише на власний внутрішній наказ по ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019 «Щодо припинення використання резервуарів для зрідженого вуглеводневого газу» без послідуючого вчинення дій, передбачених Порядку № 891 та Наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 не може свідчити про відсутність в його діях складу відповідного правопорушення.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування й іншого податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції згідно п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України в розмірі 50000 грн. за необлаштування рівнеміра-лічильника в кількості одна штука.
При цьому судом враховано, що позивачем допущено повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі того ж порушення.
Як зазначено вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2023, ухваленим за результатами розгляду адміністративної справи № 120/9751/23, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2023 №8056/02-32-09-04/30641728 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 20000 грн. та від 30.05.2023 №8055/02-32-09-04/30641728 форми "ПС", згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 20 000 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 120/9751/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 - без змін.
Отже, зважаючи на викладені обставини суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2023 №10650/02-32-09-01/30641728 є правомірним, прийнятим в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд вважає заявлений адміністративний позов ТОВ «ВІКІТАН» безпідставним та таким, в задоволенні якого необхідно відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікітан" (вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30641728)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Мультян Марина Бондівна