Справа № 307/1094/19
Провадження №1-в/307/30/25
25 квітня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку ч. 4 ст. 107 КПК України (за відсутності осіб, які беруть участь у судовому провадженні та нездійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження), клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2019 року,
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:05:001:0004, площею 0,1409 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 63,6 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_3 , накладеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2019 року.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2019 року накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:05:001:0004, площею 0,1409 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 63,6 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_3 .
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк один місяць. На підставі п. 1) ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді арешту на строк один місяць, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з владними повноваженнями на строк два роки без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з владними повноваженнями на строк два роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирок суду набрав законної сили 16 січня 2020 року.
На підставі ухвали суду від 24 січня 2022 року, звільнено ОСОБА_3 від призначеного вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Рішенням суду від 20 жовтня 2021 року позов Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено та витребувано ряд земельних ділянок та повернуто їх у власність держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. У вказаній цивільній справі ОСОБА_3 зазначено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів.
Однак, питання про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2019 року не вирішувалось.
У зв'язку із викладеним представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся з даним клопотанням.
Дане клопотання надійшло до суду 23 квітня 2025 року.
25 квітня 2025 року представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав заяву про залишення клопотання про скасування арешту майна без розгляду.
Дослідивши обставини заяви суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до положень п. 14 ч. 1ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до абз.3 п.1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно з ст. 22 КПК України, сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Так, представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав заяву про залишення клопотання про скасування арешту майна без розгляду.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб'єктами кримінального провадження своїми процесуальними правами в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що заявлене адвокатом ОСОБА_4 клопотання є його правом, а також враховуючи вимоги ч. 6 с т. 9 КПК України, згідно яких, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Залишення клопотання без розгляду не буде суперечити вимогам КПК України та не буде порушувати жодних прав власника майна ОСОБА_3 , оскільки таке подане її представником, а відтак суд дійшов висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 22, 26, 369-372, 537, 539 КПК України, суд,
Залишити без розгляду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню вапеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1