ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11661/23
провадження № 2/753/886/25
(Заочне)
21 квітня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Боярської Є.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем склались стосунки, останні разом проживали в Польщі, офіційно шлюб не укладався. Від вказаних стосунків народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього періоду часу стосунки між сторонами поступово погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до того, що позивач разом з дитиною повернулися на територію України. З 25.04.2023 року позивач зі своїм сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені всі необхідні умови для навчання, відпочинку, дозвілля та повноцінного розвитку. Позивач повністю забезпечує сина одягом та харчуванням. Враховуючи наведене просить суд визначити місце проживання дитини разом з матір'ю.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2023 року, по справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.12.2024 року по справі було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Від представник третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, вирішення зазначеного питання залишила на розсуд суду.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 29.07.2021 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Познані, Республіка Польща, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
22.02.2023 року відповідач надав позивачу дозвіл на виїзд за кордон сина ОСОБА_5 , у супроводі його матері ОСОБА_6 , до України з 25.02.2023 року до 12.12.2023 року.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 07.10.2024 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , створені всі необхідні умови для проживання дитини, квартира з усіма комунальними зручностями, повноцінно обладнана меблями та побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан задовільний, охайно, прибрано. Для проживання та виховання дитини створені всі необхідні умови.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання дитини від 08.11.2024 року № 101-10635, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з вимогами ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У відповідності до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, судам роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України " вказано, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов'язаних із вихованням дітей, обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Згідно із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 3 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, встановлено, що матір з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створені належні умови, що підтверджується актом обстеження умов проживання.
Враховуючи вік дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього ОСОБА_2 , з матір'ю, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному. Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання неповнолітньої дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з матір'ю. Крім того, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір'ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 7, 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної реєстрації, ЄДРПОУ 37388222, м. Київ вул. Олександра Кошиця, буд. 11.
Суддя С.В.Кулик