Справа № 354/614/24
Провадження по справі № 2/354/94/25
14 квітня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
представника позивача за первісним позовом адвоката Мищишин І.Я.
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_2 у березні 2024 року звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що з 21.03.1981 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. З моменту одруження сторони спільно проживають в АДРЕСА_1 у батьківському будинку відповідача, право власності на який зареєстроване за відповідачем 31.10.2007 року. У 2008 році відповідачу на підставі рішення Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою с. Микуличин, уч. Велика Голиця. Позивачці у спадок від її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась земельна ділянка площею 0,17 га за адресою АДРЕСА_2 . Влітку 2007 року позивачка домовилась зі своєю тіткою ОСОБА_4 про продаж вказаної земельної ділянки за ціною 60000 доларів США, які передав відповідачу покійний чоловік ОСОБА_4 . Оскільки на той час земельна ділянка не була оформлена належним чином, то її належність позивачці можуть засвідчити свідки. Частину коштів від продажу земельної ділянки у сумі 10000 доларів США позивачка передала їхньому із відповідачем синові для будівництва житлового будинку. Восени 2007 року син сторін без будь-якої дозвільної документації розпочав будівельні роботи зі зведення житлового будинку на земельній ділянці відповідача за адресою АДРЕСА_1 , які завершив у 2012 році. Той факт, що будівельні роботи здійснював саме син сторін підтверджується долученими копіями квитанцій, а також дану обставину можуть засвідчити свідки. Відповідач участі у будівництві не приймав, посилаючись на те, що постійно хворіє та за станом здоров'я не може виконувати важку фізичну роботу, проте жодних заперечень з приводу будівництва не висловлював. З 2012 року син сторін став проживати у новозбудованому будинку, з 2014 року там проживає його дружина, а з 2016 року-син. Починаючи з 2018 року відповідач по справі по відношенню до членів своєї сім'ї поводить себе дуже агресивно, конфліктує, здійснює психологічний тиск на рідних, навіть неодноразово вчиняв бійки, та погрожує всіх вигнати з дому, посилаючись на те, що він є єдиним власником нерухомого майна, з приводу чого позивачка та її невістка шість разів звертались у поліцію і за їх заявами двічі були внесені відомості до ЄРДР, а також відповідач неодноразово притягувався до відповідальності за ст.173-2 КУпАП. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Позивачка вважає, що після розлучення відповідач вижене її з дому і вона втратить єдине існуюче у неї житло, а також не зможе користуватись майном, набутим за час шлюбу. Протягом всього подружнього життя позивачка працювала технічним працівником у санаторії «Едельвейс» та « ОСОБА_5 », всі кошти, які заробляла, а також ті, що отримала від продажу земельної ділянки вкладала у покращення житлових умов, придбання побутових речей, необхідних для дому та будівництво житла синові. Позивачка вважає, що житловий будинок зведений без дозвільних документів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в період з 2007 по 2012 роки є її особистою приватною власністю, набутою нею за час шлюбу, оскільки відповідач участі у будівництві не приймав, а будівельні матеріали були придбані за кошти, отримані від продажу земельної ділянки, що належала її матері. Оскільки самочинне будівництво збудоване за час шлюбу на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідача, то є всі підстави вважати, що вказана ділянка є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до вимог ст.ст.377 ЦК України, 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку чи її частину, на якій розміщене зазначене майно. Із урахуванням наведеного, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2020 року у справі №715/1347/14-ц просила визнати будівельні матеріали, вироби і конструктивні елементи самочинно збудованого будинку за адресою АДРЕСА_1 , який фактично експлуатується, її особистою приватною власністю, набутою у період шлюбу; визнати належну ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №665655 від 14.01.2010 року земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 2611091501:12:003:0149, цільове призначення-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на частку вказаної земельної ділянки.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення виявлених недоліків.
28.03.2024 року від представника позивачки надійшла заява про відстрочення судового збору до завершення стадії підготовочго провадження у справі.
05.04.2024 року представник позивачки адвокат Мищишин І.Я. подала до суду заяву про продовження процесуального строку на усунення недоліків заяви терміном на 30 календарних днів, посилаючись на те, що позивачу потрібен додатковий час для залучення експерта з метою визначення нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки та сплати судового збору. Раніше подану заяву про відстрочення судового збору просила залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року заяву представника позивача про відстрочення судового збору залишено без розгляду. Заяву представника позивача про продовження процесуального строку на усунення недоліків задоволено та продовжено ОСОБА_2 процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви про поділ майна подружжя терміном на 30 (тридцять) днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
09.05.2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачкою визначено ціну позову у розмірі 1951469,00 грн та до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 13929,00 грн.
Ухвалою суду від 13.05.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
28.05.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відповідач вказав, що на підтвердження заявлених вимог позивачка не надала суду договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,17 га за адресою АДРЕСА_2 , в той час як відповідно до ст.657 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Також виникає сумнів щодо дійсної вартості вказаної ділянки, оскільки згідно долученого звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 її вартість становить 1500000,00 грн, в той час як позивачка вказує, що земельна ділянка площею 0,17 га у 2007 році була продана за ціною 60000,00доларів США. Щодо заперечень оцінки фактичної вартості виконаних будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які використані в процесі зведення житлового будинку, загальною вартістю 1201469,00 грн із врахуванням фактичної вартості виконаних будівельних робіт зазначено, що експертиза була проведена станом на 26.04.2024 року без урахування та зазначення початку будівельних робіт. Відповідач почав будувати вказаний будинок в 1982 році, тобто залив фундамент та завіз будівельні матеріали. Однак, в експертизі ці обставини не визначені, що є порушенням порядку проведення таких експертиз. У своєму позові ОСОБА_2 заначає, що спірний будинок був побудований за період з 2007 по 2012 рік, однак цей факт не був встановлений та описаний у висновку експерта. У висновку експерта зазначено, що під час проведення візуально-інструментального обстеження незавершеного будівництвом житлового будинку 17.04.2024 року було оглянуто приміщення першого та мансардного поверхів, до приміщень цокольного поверху доступ відповідач не надав, а тому вищезазначена експертиза проведена поверхово, необ'єктивно та з порушенням вимог законодавства та встановлених стандартів щодо проведення будівельної експертизи, а тому не може бути прийнята судом до уваги при винесенні рішення. Щодо вимог про визнання за позивачкою права власності на частку земельної ділянки зазначив, що 22.07.1978 року він отримав в дарунок від свого батька житловий будинок в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка в договорі дарування зазначена не була. 14.01.2010 року на підставі рішення Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №665655, площею 0,25 га кадастровий номер 2611091501:12:003:0149. Зазначену земельну ділянку він набув у власність у порядку приватизації для обслуговування належного йому житлового будинку, а тому дане майно є його особистою приватною власністю.
Крім цього, 28.05.2024 року відповідач подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, відповідно до якого просив визнати за ним право власності на частину фактичної вартості виконаних будівельних робіт з урахуванням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 , що становить 1201469,00 грн, в тому числі вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, що становить 820132,00 грн відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 26.04.2023 року №05/04-Д, набутих у період шлюбу з ОСОБА_2 . В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що дана експертиза зроблена відповідно до всіх виконаних будівельних робіт з урахуванням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення житлового будинку, які були виконані за період шлюбу сторін з 1981 року по даний час. Вказав, що весь час він працював на різних посадах, що підтверджується записами у трудовій книжці та отримував заробітну плату, яку використовував спільно із дружиною, а також вони разом приймали рішення щодо витрат на сімейні потреби та облаштування і поліпшення житлових умов.
Ухвалою суду від 07.06.2024 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та об'єднано його в одне провадження із первісним позовом.
16.08.2024 року представник позивачки за первісним позовом адвокат Мищишин І.Я. подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказала, що ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення зустрічного позову. Всі кошти, які заробляла ОСОБА_2 протягом шлюбу, а також ті, які були отримані нею від продажу земельної ділянки в с. Микуличин на уч. Рівня,1 вкладались в покращення житлових умов, придбання побутових речей необхідних для дому, в будівництво житла синові. ОСОБА_2 вважає, що будинок зведений без дозвільних документів на будівництво в період з 2007 по 2012 роки є її особистою приватною власністю набутою нею за час шлюбу, оскільки участі у будівництві відповідач по справі не приймав, а будівельні матеріали були придбані за кошти, отримані від продажу земельної ділянки, подарованої їй матір'ю. Також зазначила, що згідно із записами у трудовій книжці, страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років. Жодних записів про періоди роботи з 2009 року немає. Даний доказ підтверджує той факт, що припинивши працювати в 52 роки, та не маючи належного страхового стажу для оформлення пенсії за віком, позивач не мав можливості утримувати навіть себе, не те щоб здійснювати будівництво та вкладати в нього кошти. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальну пенсію за віком ОСОБА_1 міг би почати отримувати в 2017 році. Вважає, що зустрічний позов не обгрунтований, не містить доказів, які б підтверджували факт участі ОСОБА_1 у будівництві, та не підтверджує того факту що він має право на частину фактичної вартості будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення житлового будинку. З урахуванням вищевикладеного в задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити в повному обсязі.
22.08.2024 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що ОСОБА_2 у відзиві на зустрічну позовну заяву надає суду неправдиву інформацію стосовно нього. Зокрема, твердження про те, що він не мав стажу і вийшов на пенсію в 65 років є неправдою, оскільки відповідно до відомостей зазначених у його пенсійному посвідченні, він має повний стаж і вийшов на пенсію за віком після досягнення 60 років- ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім офіційної роботи, він працював весь час по сезонних роботах, на будівництві, на лісозаготівлі, всі гроші давав на будівництво будинку. Будинок почав будуватися в 1982 році, зробив площадку під будинок, копав траншеї під фундамент, заливав фундамент. Саме так будував спірний будинок і будує до сьогодні, так як він на час розгляду справи не завершений в будівництві і не підлягає до проживання. За таких обставин, просив в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задоволити.
Ухвалою суду від 12.09.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.12.2024 року поновлено ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів та задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом про витребування доказів в АТ «Сенс Банк».
Ухвалою суду від 03.04.2025 року визнано необгрунтованою заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про відвід судді та передано дану заяву в канцелярію суду для визначення судді в порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.
Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк О.М. від 07.04.2025 року у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.
У судовому засіданні позивачка за первісним позовом та її представник адвокат Мищишин І.Я. первісний позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі, із наведених підстав, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити. ОСОБА_2 вказала, що після одруження проживала із відповідачем у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який ОСОБА_1 подарував його батько. Надалі чоловік приватизував земельну ділянку, на якій у 2007 році почалося будівництво нового будинку. Її матері належала земельна ділянка площею 0,17 га за адресою АДРЕСА_2 . Після смерті матері вона домовилась зі своєю тіткою про продаж цієї ділянки за ціною 60000,00 доларів США. Ці кошти у її присутності, присутності їхнього із відповідачем сина та її тітки, покійний чоловік тітки передав ОСОБА_1 , який поставив їх у банк, відкривши рахунок на власне ім'я. Документально дана угода купівлі-продажу оформлена не була, але з цих коштів 10000,00 доларів США вона передала сину ОСОБА_6 і він восени 2007 року почав будівництво нового будинку на ділянці відповідача. ОСОБА_1 проти цього не заперечував, а навпаки заохочував сина будуватися. Всі будівельні роботи зі зведення спірного будинку виконував син та майстри, яких він наймав. ОСОБА_1 участі у будові взагалі не приймав, вказував, що за станом здоров'я не може важко працювати, а також він не мав коштів, оскільки ніде не працював та не їздив на заробітки, а досі живе за кошти, отримані від продажу її ділянки. Коли будинок був збудований та перекритий, почали виникати конфлікти із чоловіком, який має іншу жінку, подав позов про розірвання шлюбу, стверджує, що будинок збудований на його ділянці і він є його власником, а вона не має жодного відношення до вказаного майна.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що у 1957 році Микуличинська сільська рада надала його батькові земельну ділянку, на якій був побудований житловий будинок. Вказаний будинок батько подарував йому 22.07.1978 року, а також він продовжував користуватися наданою батькові земельною ділянкою. У 1981 році він одружився із ОСОБА_2 і вони спільно проживали у його будинку, який не підлягає поділу, оскільки набутий ним у власність до одруження. У 2010 році в порядку безоплатної приватизації він набув у власність земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 , на якій розташований належний йому будинок. Ще у 1982 році на цій ділянці він почав будувати новий будинок, заливав фундамент, копав траншеї, клав камінь. Спочатку йому допомагала дружина, потім син та дочка, які підросли. Цей будинок він будує все життя, кошти у будівництво вкладали спільно із дружиною, він працював, їздив на заробітки, крім цього ОСОБА_2 та діти допомагали на будові фізичною працею. На даний час збудовано три поверхи, будинок перекритий, встановлені вікна, двері, залита підлога, але немає кухні, стіни поштукатурені не всі, будівництво не завершене і фактично у будинку неможливо проживати, немає електропостачання, яке здійснюється від старого будинку, опалення не зроблене. Перший поверх у новобудові займає він, два інші поверхи-займає син із сім'єю, вони мають окремий вхід та живуть у цьому будинку. Зазначив, що жодних доказів того, що його дружина мала у власності земельну ділянку та отримала від її продажу грошові кошти, які односібно використала на будівництво спірного будинку суду не надано. Щодо грошових коштів в іноземній валюті, які були внесені на рахунок в АТ «Укрсоцбанк», відкритий на його ім'я, вказав, що у 2007-2008 роках він працював майстром по ремонту ігрових автоматів і відкрив зазначений рахунок на прохання свого керівництва. Кошти у сумі 59500 доларів США, розміщені на рахунку, йому не належали і через деякий час були зняті з рахунку, потім він подумав, що таким чином відбувається відмивання коштів та звільнився з роботи. Просив врахувати, що позивачка вказує на те, що будівництво спірного будинку почалось у 2007 році, але валютний рахунок на його ім'я був відкритий лише у 2008 році. Оскільки спірний будинок побудований без відповідних дозвільних документів і не введений в експлуатацію, але між ними із позивачкою виник спір, просить визнати за ним та ОСОБА_2 право власності на частину фактичної вартості виконаних будівельних робіт з урахуванням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення спірного житлового будинку.
Свідок ОСОБА_4 -тітка ОСОБА_2 надала показання, в яких зазначила, що від матері її сестра отримала земельну ділянку у с. Микуличин на уч. Рівня. Після смерті сестри дану ділянку обробляла племінниця ОСОБА_2 , яка потім продала цю ділянку їй, а кошти витрачала на будівництво. Зазначила, що гроші за землю передав ОСОБА_1 її покійний чоловік, але в якому році та за яку суму був вчинений продаж вона не пригадує.
Свідок ОСОБА_6 -син сторін надав показання про те, що його мати влітку 2007 році продала земельну ділянку площею 0,17 га на уч. Рівня у с. Микуличин своїй тітці ОСОБА_4 за ціною 60000,00 доларів США. Він був присутній під час передачі грошей та бачив, що кошти за ділянку чоловік тітки передав особисто його батькові, але офіційно угода оформлена не була, а батько ці гроші поставив на рахунок у банку. З цих грошей мати дала йому 10000,00 доларів США і батьки сказали, щоб він будував новий будинок біля них. Восени 2007 року почав будівництво на ділянці батька, за його згодою, без будь-яких дозвільних документів. На будові все робив сам, возив камінь, зварював балки, копав вручну траншею, робив риштовку, сам зварював перемички на вікна а також наймав майстрів, батько участі у будові не приймав, взагалі, бо казав, що не може працювати за станом здоров'я. Мати фізичної участі у будівництві теж не брала, готувала йому їсти та допомагала прибирати на будові. Грошей, які дала мати, вистачило на зведення коробки, далі він вкладав у будівництво власні кошти, батьки більше грошей ніяких не давали і з 2013 року він перейшов проживати у новозбудований будинок, який має цокольне приміщення, перший поверх і мансарду. На даний час у цьому будинку немає світла, електропостачання здійснюється від старого батьківського будинку, не проведене водопостачання. Всі документи на оплату робіт, придбання будматеріалів він зберігав у себе та має відповідні оригінали. Ніяких сварок та конфліктів спершу не було, батько його хвалив. Коли будинок був збудований, він просив батька подарувати йому 0,5 га земельної ділянки щоб зареєструвати будову, але батько відмовив. Потім з'ясувалося, що у батька є інша жінка і він подав позов на розірвання шлюбу, почав говорити, що новий будинок знаходиться на його землі і належить теж йому.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що її мати є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_2 мала город площею 0,17 га у с. Микуличин на уч. Рівня, який отримала від своєї матері ОСОБА_8 . Цей город позивачка обробляла, а потім десь приблизно у 2007 році продала своїй тітці ОСОБА_4 . Вона бачила, що город стала обробляти тітка, зі слів якої вона і дізналася про продаж ділянки, про ціну та як оформлялась ця угода їй нічого невідомо. Також їй відомо, що за отримані гроші ОСОБА_2 із сином будували новий будинок, вона бачила як ОСОБА_6 працював на будові.
Свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях у судовому засіданні повідомила, що вона є сусідкою сторін у справі, бачила як син сторін ОСОБА_10 будував новий будинок на їхній ділянці, він працює на цій будові постійно, брала участь у будівництві і ОСОБА_2 , працювали майстри, можливо і ОСОБА_1 . На даний час збудовано триповерховий будинок, непоштукатурений, у якому живе ОСОБА_6 з дружиною та сином. На даний час ОСОБА_1 закрив на колодку криницю, що є у них на подвір'ї, то воду сусіди беруть у неї. Також зі слів покійного чоловіка ОСОБА_4 , їй відомо, що ОСОБА_2 продала своїй тітці город на уч. Рівня у с. Микуличин, де жила її мати.
Свідок ОСОБА_11 -двоюрідна сестра ОСОБА_2 надала показання про те, що мати ОСОБА_2 мала ділянку у с. Микуличин на уч. Рівня, після одруження позивачка обробляла цю ділянку і потім мати віддала землю їй. Вона живе по сусідству і тому знає ці обставини. Пізніше, десь у 2007 році, ОСОБА_2 продала цю ділянку своїй тітці ОСОБА_4 , зі слів якої вона і дізналась про продаж. Чому продавали ділянку та за якою ціною їй невідомо.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надала показання про те, що є сусідкою сторін у справі. Позивачка за чоловіком живуть у старому будинку батьків. На даний час ОСОБА_1 ворогує зі своєю жінкою та дітьми через будову, перекрив криницю, ображає їх, обзиває. Будівництво нового будинку почалось багато років тому, спершу на будові працювала ОСОБА_2 із сином, потім синові допомагала його дружина. Вона знає, що ОСОБА_2 продала город площею 0,17 га на уч. Рівня у с. ОСОБА_13 своїй тітці і за ці гроші почали будову. Чи вкладав у будову якісь кошти ОСОБА_1 їй невідомо, він за кордон на заробітки не їздив, ремонтував телевізори. На даний час у будинку живе син сторін зі своєю сім'єю. ОСОБА_1 відмовився дати синові частину ділянки під будовою, подав позов про розірвання шлюбу.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони у справі з 21.03.1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим від 21.03.1981 року.
Згідно інформації, з Єдиного державного реєстру судових рішень, шлюб між сторонами розірвано рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.12.2024 року, яке набрало законної сили 05.01.2025 року.
Відповідно до договору дарування від 22.07.1978 року, посвідченого виконкомом Микуличинської сільської Ради депутатів трудящих Івано-Франківської області, за реєстром під №50 ОСОБА_1 отримав у подарунок від свого батька ОСОБА_14 дерев'яний житловий будинок в с.Микуличин, побудований до 1959 року, який належав дарувальнику відповідно до запису в погосподарській книзі Микуличинської сільської ради за №627.
Будівництво вказаного будинку проводилось ОСОБА_14 на підставі дозволу виконавчого комітету Яремчанської районної ради депутатів трудящих Станіславської області від 26.03.1958 року по типовому проекту Б-17 згідно плану садиби, затвердженого рішенням виконкому Микуличинської сільської ради депутатів трудящих від 29.09.1957 року, площа забудови-46 кв.м., житлова площа 30 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області №142 від 13.12.1989 року надано дозвіл на оформлення права власності громадян на житлові будинки в с.Микуличин, зокрема ОСОБА_1
15.08.2007 року виконавчим комітетом Микуличинської сільської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , рішення відповідно до якого останньому на праві приватної власності на підставі рішення №142 від 13.12.1989 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м.
Реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний будинок проведено ОКП «Коломийське МБТІ» 31.10.2007 року, номер запису 1085 в книзі:7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 31.10.2007 року та інформацйною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №366930906 від 22.02.2024 року.
Рішенням Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року ОСОБА_1 надано безоплатно у приватну власність згідно постанови Кабінету Міністрів України №844 від 05.08.2009 року, якою затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, земельну ділянку із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , плошщею 0,25 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 14.01.2010 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №665655, якій присвоєно кадастровий номер 2611091501:12:0149. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 011029800053.
Відповідно до витягу №061/22/46, виданого ЦНАП виконавчого комітету Яремчанської міської ради 19.02.2024 року сторони у справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 з 03.01.1979 року, а ОСОБА_2 з 10.05.1986 року, що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2024/000451252 від 15.01.2024 року.
З виписки з господарської книги №7 Микуличинського старостинського округу №1 Яремчанської міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться домогосподарство із номером господарського обліку:655, власником якого є ОСОБА_1 , до складу якого входить житловий будинок 1957 року побудови, матеріали стін - дерево, матеріал покрівлі - шифер, загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., площа земельних ділянок: 1,0948 га.
Відповідно до довідки виконкому Микуличинської сільської ради №473 від 30.03.2007 року, ОСОБА_1 згідно договору дарування від 22.07.1978 року є власником житлового будинку, в якому проживає по АДРЕСА_3 .
Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов від 20.02.2024 року, складених депутатом Яремчанської міської ради Вередюком Ю.В. за результатами проведеного обстеження за місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що до складу сім'ї останньої входять чоловік ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слів ОСОБА_2 вона зареєстрована та проживає за даною адресою з березня 1981 року. Протягом цього періоду разом із чоловіком користувались спільним побутом та вели спільне господарство, що підтвердили свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_12 .
Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відповіді на адвокатський запит за вих.№29-9-0.331-1057/0/2-24 від 26.02.2024 року повідомило, що за інформацією наданою Відділом №4 управління надання адміністративних послуг ГУ в архіві Відділу зберігається архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №665655 з кадастровим номером 2611091501:12:0149, який виданий ОСОБА_1 на підстаі рішення Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 . Згідно даних Державного земельного кадастру до ДЗК відомості про вказану земельну ділянку перенесені в автоматизованому порядку з державного реєстру земель.
Відділення поліції №1(м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області у відповіді на адвокатський запит за вих. №1845/108/52 від 06.03.2024 року повідомило, що 04.09.2023 року в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» за №3312 зареєстроване звернення ОСОБА_17 з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , відомості внесені до ЄРДР за №12023096110000111 від 04.09.2023 року за с.2 ст.125 КК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру та направлено до суду з обвинувальним актом.
02.09.2023 року в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» за №3275 зареєстроване звернення ОСОБА_17 з приводу конфлікту, який вчинив із нею ОСОБА_1 . За результатами перевірки відносно ОСОБА_1 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №405242.
30.03.2023 року в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» зареєстроване звернення ОСОБА_17 з приводу погроз фізичною розправою з боку свекра ОСОБА_1 . За результатами перевірки відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №534212 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, який направлено до суду.
13.08.2022 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_17 з приводу конфлікту, який вчинив із нею ОСОБА_1 , ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Дане звернення зареєстроване в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» за №3375 від 13.08.2022 року. За результатами перевірки відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №419735 за ч.2 ст.173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №270763.
12.08.2019 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_17 з приводу конфлікту, який вчинив із нею ОСОБА_1 , ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Дане звернення зареєстроване в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» за №2759 від 12.08.2019 року. За результатами перевірки матеріали списано у справі згідно Закону України «Про звернення громадян».
21.06.2018 ОСОБА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_4 вчинив сімейний конфлікт із невісткою ОСОБА_17 , в ході якого спричинив останній тілесні ушкодження. Дане звернення зареєстроване в ІКС ІПНП в ІП «ЄО» за №1937 від 21.06.2018 року. Відомості внесено до ЄРДР за №12018990110000094 від 21.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Надвірнянським відділом ДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.03.2024 року, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із видаткових накладних №РН-000618 від 26.05.2009 року, та №РН-000526 від 13.05.2009 року вбачається, що вони видані ВАТ «Будівельні матеріали» одержувачу ОСОБА_18 на товар цегла М100 в кількості 3000, всього на суму 3888,00 грн. та в кількості 4000, на загальну суму 5184,00 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №492 від 02.06.2009 року ВАТ «Будівельні матеріали» отримано від ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 3888,00 грн за цеглу.
У долучених видаткових накладних ТОВ Епіцентр Рр/IV-0081574 від 06.08.2015 року на плитку на суму 298,24 грн, №Ррз/IV-0083161 від 13.08.2013 року на плитку на суму 809,85 грн, №Ррз/IV-0116944 від 19.12.2011 року на рокмін на суму 2096,00 грн, №Ррз/IV-0105175 від 25.09.2014 року на плитку на суму 2612,20 грн, фіскальних чеках від 25.09.2014 року на придбання будівельних матеріалів на суму 2612,20 грн та 1244,98 грн; видаткових накладних №11911/с від 28.11.2009 року магазину «Євробуд» на ринви металічні в кількості 34 штуки, на загальну суму 744,60 грн.; товарних чеках №3-00001265 від 31.08.2009 року на будівельні матеріали, на загальну суму 757,30 грн., №2009ИФ0009 від 20.09.2013 року, виданих ФОП ОСОБА_19 , на загальну суму 159,99 грн; від 28.07.2011 року на котел Дефро на суму 15560,00 грн.; від 01.05.2014 року, виданому ПП ОСОБА_20 на пісок вартістю 1650,00 грн; складських накладних №БМХ-018874 та №БМХ-018873 від 09.09.2017 року, виданих ОСОБА_21 «ХАТУЛЯ» на будівельні матеріали на суму 306,00 грн та 3579,94 грн; видатковій накладній №725006 від 08.05.2023 року на суму 305,00 грн відомості про одержувача та платника товару не вказані.
Згідно накладних №2 від 04.08.2009 року та №2 від 04.08.20909 рок вони видані УФТД ТзОВ «Метсплав» ОСОБА_22 на пісок на суму 813,00 грн та 912,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №46 за лютий 2018 року ПП ОСОБА_23 отримав від ОСОБА_1 аванс за прихожу у сумі 9000,00 грн.
Згідно прибуткового касового ордера №90 від 02.09.2018 року ПП ОСОБА_23 прийняв від ОСОБА_24 кошти у сумі 24000,00 грн за виготовлення меблів.
06.11.2018 року ОСОБА_6 уклав угоду купівлі-продажу №152, відповідно до якої придбав у магазин «Vіknaroff» метало-пластикові вироби на суму 15800,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури №360 від 18.07.2013 року ОСОБА_6 придбав у ФОП ОСОБА_25 двері на загальну суму 8893,44 грн.
Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 18.07.2013 року по рахунку-фактурі №360 від 18.07.2013 року проведено демонтаж та монтаж дверей, замовник одержувач ОСОБА_6 претензій не має.
Відповідно до накладної №167 від 28.11.2009 року, ОСОБА_6 придбав будівельні матеріали на загальну суму 16352,00 грн.
Переглядом долучених на обґрунтування первісного позову світлин встановлено, що на яких зафіксовано огороджену земельну ділянку, на якій розташовані два об'єкти нерухомості-дерев'яний одноповерховий будинок та цегляний будинок, який складається із цокольного приміщення, першого поверху та мансардного приміщення, в якому наявне покриття із черепиці, встановлені металопластикові вікна, металеві двері та сходи, підведені з вулиці до першого поверху, без зовнішнього оздоблення.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 30.04.2024 року, складеного депутатом Яремчанської міської ради Вередюком Ю.В. за результатами проведеного обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:0149 знаходяться два житлових будинки, один з яких згідно з інформацією наявною в погосподарській книзі №7 Микуличинського старостинського округу №1 Яремчанської міської ради побудовано 1957 року, загальна площа 42,7 кв.м., та на праві власності належить ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_2 жодних правовстановлюючих документів на інший житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою не має. Зі слів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 встановлено, що будівництво цегляного будинку за вказаною адресою було розпочато приблизно 2009 року та завершено у 2012 році сином заявниці- ОСОБА_6 .
Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку ТОВ «Оцінка майна Україна» від 01.05.2024 року ринкова вартість земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611091501:12:003:0149, що розташована в АДРЕСА_5 станом на 01.05.2024 року становить 1500000,00 грн.
Згідно висновку судового експерта Самулевича В.М. №05/04-Д від 26.04.2024 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи на замовлення ОСОБА_2 для подання до суду, встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 зведено незавершений будівництвом житловий будинок розміром 7,00х9,00 м.п., який включає цокольний поверх, перший та мансардний поверхи. Фактична вартість виконаних будівельних робіт з врахуванням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення вказаного житлового будинку становить 1201469,00 грн, в тому числі вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій-820132,00 грн.
Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що останній з 09.06.1976 року по 14.05.2009 року працював у різних установах та організаціях на посаді водія, учня радіомеханіка, художнього керівника та техніком по ремонту ЕОМ.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , виданого 03.05.2017 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Із повідомлення АТ «СЕНС БАНК», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» №61-БТ-32.3/2025 від 03.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ «Укрсоцбанк» в період 2007-2008 років і на його ім'я були відкриті наступні рахунки: поточний рахунок № НОМЕР_5 (валюта Українська гривня), дата відкриття - 27.05.2008; поточний рахунок № НОМЕР_6 (валюта Долар США), дата відкриття - 27.05.2008 року; депозитний рахунок № НОМЕР_7 (валюта Долар США), сума 50000,00 доларів США, дата відкриття - 29.05.2008 року, дата закриття - 29.08.2008 року;
депозитний рахунок №2630/1001069331/3 (валюта Долар США), сума 7500,00 доларів США, дата відкриття - 26.08.2008 року, дата закриття - 26.11.2008 року; депозитний рахунок №2630/1001069331/4 (валюта Долар США), сума 50000,00 доларів США, дата відкриття - 29.08.2008 року, дата закриття -03.09.2008 року; депозитний рахунок №2630/1001069331/5 (валюта Долар США), сума 932,00 доларів США, дата відкриття - 29.08.2008 року; депозитний рахунок №2630/1001069331/6 (валюта Долар США), сума 48000,00 доларів США, дата відкриття - 03.09.2008 року, дата закриття - 03.12.2008 року.
Згідно виписки з історії операції слідує, що 27.05.2008 року на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ «Укрсоцбанк» були внесені грошові кошти у сумі 59500,00 доларів США у подальшому відбувалось періодичне зняття та повернення коштів на даний рахунок, станом на 29.12.2008 року залишок коштів на рахунку станови 6,24 долари США.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 60 Сімейного кодексу (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дана стаття СК України кореспондується з ч.3 ст.368 ЦК України, відповідно до якої майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом ст. 70 СК України, ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17-ц, у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року № 464/7011/16-ц, від 09.07.2021 року у справі №161/8116/19.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Як встановлено судом та підтверджується дослідженими доказами, сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 1981 року.
За час шлюбу відповідач в порядку безоплатної приватизації на підставі рішення Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року набув у власність земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 091501:12:003:0149, цільове призначення-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №665665 від 14.01.2010 року.
На вказаній земельній ділянці розташовані два житлові будинки- будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 42,7 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м, який належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.07.1978 року та незавершений будівництвом житловий будинок розміром 7,00х9,00м.п., який включає цокольний поверх, перший та мансардний поверхи, збудований за час перебування сторін у шлюбі, що ними не заперечується.
Як встановлено судом, зазначений незавершений будівництвом житловий будинок є самочинним будівництвом, оскільки його будівництво здійснювалось без отримання в установленому порядку відповідних дозвільних та погоджувальних документів, що визнається сторонами у справі, які не надали суду жодних документів на право виконання будівельних робіт.
Позивач за первісним позовом заявила вимогу про визнання за нею права особистої власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, використані у процесі зведення самочинно збудованого житлового будинку, посилаючись на те, що вказане будівництво здійснювалось за її особисті кошти та власними силами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
За приписами ч.1 ст.77, ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною другою ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Разом з тим, в ході розгляду справи позивачка за первісним позовом не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний житловий будинок був побудований за час шлюбу виключно за рахунок її особистих коштів та власними зусиллями, без будь-якої участі відповідача.
Так у матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази на підтвердження того, що в особистій приватній власності позивачки за первісним позовом перебувала земельна ділянка у с. Микуличин, яка була в установленому порядку була відчужена нею у 2007 році за ціною 60000,00 доларів США, а зазначені кошти були використані нею під час будівництва спірного будинку.
Факт укладання цивільно-правових угод, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, та отримання коштів за ними не може підтверджуватись виключно показаннями свідків.
У долучених ОСОБА_2 товарних чеках, накладних та рахунках на оплату не зазначено про те, що саме позивачка є покупцем чи отримувачем вказаних товарів та будівельних матеріалів, а також ці докази не дають можливості встановити той факт, що придбані товари використовувались безпосередньо при будівництві спірного будинку, а відтак суд не приймає їх до уваги в якості належних доказів.
Показання допитаних у суді свідків про те, що позивачка під час шлюбу продала земельну ділянку, яку отримала від матері, також не можуть слугувати належним доказом на підтвердження того, що всі будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані при зведенні незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149, що розташована за адресою АДРЕСА_1 були придбані виключно за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 .
Відкриття ОСОБА_1 у 2008 році ряду депозитних рахунків в АТ «Укрсоцбанк», на яких були розміщені грошові кошти у іноземній валюті-доларах США, не свідчить про те, що зазначені грошові кошти належали його дружині ОСОБА_2 , зокрема були отримані нею за рахунок відчуження особистого майна, а також не підтверджує ту обставину, що саме ці кошти використовувались позивачкою на спірне будівництво.
При цьому суд звертає увагу на те, що позивачка за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що продаж належної їй земельної ділянки та початок будівництва мали місце у 2007 році, в той час як валютний рахунок відповідач відкрив у банку лише у 2008 році.
Суд також критично оцінює доводи позивачки та показання свідків у частині того, що відповідач не приймав жодної участі у будівництві спірного будинку, а його здійснювала власними силами ОСОБА_2 , оскільки у своїх поясненнях у судовому засіданні позивачка вказала, що будівництвом спірного будинку вона не займалася, а лише надала своєму синові на будову грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 .
Твердження позивачки про те, що участь у будівництві спірного майна приймав їх із відповідачем син не можуть слугувати єдиною належною та достатньою правовою підставою для спростування презумпції спільності майна подружжя.
Відтак, суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 , збудований за час шлюбу із відповідачем та не надано належних та достатніх доказів, що вказаний об'єкт нерухомості був побудований нею під час шлюбу виключно за особисті кошти та за рахунок власної праці, а тому заявлена нею позовна вимога про визнання будівельних матеріалів, виробів і конструктивних елементів використаних у процесі зведення вказаного будинку її особистою приватною власністю, набутою у період шлюбу до задоволення не підлягає за недоведеністю.
Щодо вимоги про визнання земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 2611091501:12:003:0149, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_2 право власності на частку вказаної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
За змістом частини першої ст. 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.
Судом встановлено, що рішенням Микуличинської сільської ради №184-28/2009 від 14.10.2009 року ОСОБА_1 надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 2611091501:12:003:0149.
Відповідно до ч.5 ст.61 СК України в редакції Закону України від 11.01.2011 року «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного Кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», яка діяла до 13.06.2012 року, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Вказана норма набула чинності з 08.02.2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17.05.2012 року, який набрав чинності 13.06.2012 року.
Натомість, статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 08.02.2011 року до 12 .06.2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Аналогічний висновок викладено у постанові міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 626/4/17, який суд враховує при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України.
Таким чином, набута ОСОБА_1 у власність земельна ділянка, внаслідок безоплатної передачі є його особистою приватною власністю та поділу, як спільне майно подружжя не підлягає, що не позбавляє позивачку права претендувати в подальшому на частину вказаної ділянки у разі набуття нею в установленому порядку права власності на частку об'єкта нерухомого майна, розташованого на цій ділянці.
При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд враховує наступне.
Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20.02.2020 року у справі №496/6067/15-ц, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 12.04.2023 року у справі №511/2303/19 вказала на послідовність судової практики про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу та відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07.09.2016 року у справі № 6-47цс16, про можливість поділу між подружжям об'єкта незавершеного будівництва, вказавши, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
У ході розгляду даної справи встановлено, що сторонами за час шлюбу на належній ОСОБА_1 на праві приватної власності земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 за відсутності відповідних дозвільних документів розпочато будівництво житлового будинку, що складається із цокольного приміщення, першого поверху та мансарди, який в силу вимог ст.376 ЦК України є об'єктом самочинного будівництва та на час розгляду справи в установленому порядку не введений в експлуатацію.
Згідно висновку судового експерта №05/04-Д від 26.04.2024 року, з яким погодився позивач за зустрічним позовом, вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення вказаного житлового будинку становить 820132,00 грн.
За таких обставин, враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо даного майна, а позивачкою за первісним позовом не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна подружжя, суд приходить до переконання, що зустрічний позов слід задовольнити та у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі зведення житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 вартістю 410066,00 грн за кожним.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із урахуванням вищенаведеного, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя слід відмовити, зустрічний позов задовольнити та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі зведення житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_1 вартістю 410066,00 грн за кожним.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із відмовою у задоволенні первісного позову понесені ОСОБА_2 судові витрати відшкодуванню не підлягають, а тому в силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 6007,35 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя-відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя-задовольнити.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі зведення житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_5 загальною вартістю 410066(чотириста десять тисяч шістдесят шість) гривень 00 коп.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі зведення житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:12:003:0149 по АДРЕСА_5 загальною вартістю 410066(чотириста десять тисяч шістдесят шість) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 6007(шість тисяч сім) гривень 35 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК