№ 201/6217/15-ц
17 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання дій такими, що порушують законодавство України, скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання внести зміни щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, -
ОСОБА_1 15 квітня 2015 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання дій такими, що порушують законодавство України, скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання внести зміни щодо реєстрації права власності на земельні ділянки. Також разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення цього позову.
З позовної заяви та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги витікає, що спірні правовідносини виникли між сторонами також з приводу нерухомого майна (земельна ділянка), оскільки останній у своїх позовних вимогах крім вимог про визнання дій такими, що порушують законодавство України, просить суд також скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та просить зобов'язати внести зміни щодо реєстрації права власності на земельні ділянки.
Відповідно до п. 42 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Пунктом 43 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Статтею 114 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а зі змісту позовних вимог витікає, що спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що знаходиться: АДРЕСА_1 , тобто у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, а не Жовтневому районі м. Дніпропетровська, тому ця справа не підсудна цьому суду.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
Частино першою статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 8 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, та з урахуванням вище зазначеного, вважаю за необхідне позов повернути позивачу та рекомендувати звернутися до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Також враховуючи наведене, вважаю необхідним заяву про забезпечення цього позову повернути з урахуванням того, що у провадженні суду не перебуває вище вказана справа.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 114, ст. ст. 115, 151, 153, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання дій такими, що порушують законодавство України, скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання внести зміни щодо реєстрації права власності на земельні ділянки вважати неподаною і повернути позивачу та рекомендувати звернутися до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення цього позову.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя