Справа № 201/10299/14-ц (2/201/683/2015)
19 лютого 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,
при секретарі - Пісчанській Т.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
30 липня 2014 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 2004 року по 06 лютого 2012 року, під час перебування в якому ними як подружжям було набуто майно, що зареєстрували на відповідача, а саме: у серпні 2004 року - квартира АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 396 500,00 грн., 2008 року - автомобіль марки Лексус, модель LX 470, д/з НОМЕР_1 , чорного кольору, 2004 року випуску, зареєстрований 17 червня 2008 року, технічний паспорт № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , ринковою вартістю 355 000,00 грн. Крім того, під час перебування у зареєстрованому шлюбі відповідачем, який є засновником ТОВ “Ал'янс Плюс» був здійснений внесок до статутного фонду вказаного товариства у розмірі 41 500,00 грн. У зв'язку з зазначеними обставинами позивач через свого представника за довіреністю звернулась до суду з даним позовом, в якому просила суд, з урахуванням уточнень, виділити та визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої на даний момент складає 396 500,00 грн.; виділити та визнати за ОСОБА_4 право власності на кошти у сумі 41 500,00 грн., які були внесені ОСОБА_4 як вклад до статутного капіталу ТОВ “Ал'янс Плюс», код ЄДРПОУ 32576331; відступити від засад рівності часток подружжя та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 177 500,00 грн. шляхом перерахування даної грошової допомоги на депозитний рахунок суду (а. с. 3-6, 71-72).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала, відповідач надав суду письмові заперечення проти позову (а. с. 81-82), в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вищевказане майно: квартира та автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки воно придбано за особисті кошти останнього. Також зазначив, що ТОВ “Ал'янс Плюс» взагалі не представляє з себе будь-яку матеріальну цінність, у зв'язку з чим воно не може бути поділено.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку щодо безпідставності позовних вимог та необхідності у їх задоволенні виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 2004 року (а. с. 8), який був розірваний за позовною заявою ОСОБА_3 06 лютого 2012 року на підставі рішення суду від 24 січня 2012 року (а. с. 9), з тексту якого також вбачається, що сторони припинили сімейні відносини у травні 2011 року.
Судом також встановлено, що 25 серпня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4-3852, ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Викладене підтверджується матеріалами справи (а. с. 14, 15, 16, 166).
17 червня 2008 року на ОСОБА_4 було зареєстровано транспортний засіб: автомобіль легковий-універсал-В LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1 . Зазначене підтверджується листом № 14/46аз від 17 липня 2014 року ГУМВС України в Дніпропетровській області управління Державтоінспекції (а. с. 28).
Згідно з листом № 14/1-17аз від 09 вересня 2014 року станом на 07 вересня 2014 року автомобіль легковий-універсал-В LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1 не належить ОСОБА_4 (а. с. 74).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18979508 від 10 липня 2014 року, ОСОБА_4 є засновником (учасником) ТОВ “Ал'янс Плюс» (що зареєстровано як юридична особа 11 липня 2003 року (а. с. 34), та розмір внеску відповідача до статутного фонду даного товариства становить 41500,00 грн. (а. с. 33).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Сімейного кодексу України.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підтвердження заперечення, відповідачем надано суду розписку від 14 квітня 2004 року про те, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 60000,00 доларів США для купівлі житла та автомобіля. Відповідач зобов'язувався повернути зазначену суму протягом 10 років (а. с. 83).
Крім того, до суду надано нотаріально посвідчений договір від 27 серпня 2014 року про умови та порядок погашення ОСОБА_4 запозичених грошей в розмірі 60000,00 доларів США (а. с. 84).
У судовому засіданні від 14 жовтня 2014 року ОСОБА_5 надав суду відповідні пояснення в якості свідка, та підтвердив факт надання грошей ОСОБА_4 , з яким він перебував у дружніх стосунках з шкільних часів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Крім цього, частиною першою статті 69 СК України, передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, тільки того, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, надані відповідачем докази підтверджують факт придбання квартири АДРЕСА_1 та автомобіля LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1 - за особисті кошти ОСОБА_4 , які він отримав від ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з позивачкою.
ОСОБА_4 надав в судовому засіданні від 14 жовтня 2014 року пояснення, в яких зазначив, що не він, ні позивачка не мали власних грошей для придбання ані житла, ані автомобілю.
Зазначені обставини також підтверджуються “Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів» від 01 грудня 2014 року виданими Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо отримання ними усіх видів доходів за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2014 року (а. с. 157, 158-159). Згідно з даними, що містяться у цих Відомостях, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мали фінансової можливості придбати за власні кошти автомобіль LEXUS LX 470 та квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка, в порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України, не надала жодного доказу на підтвердження факту придбання спірної квартири та автомобіля саме за спільні кошти Позивача та Відповідача.
Отже, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, квартира АДРЕСА_1 , та автомобіль LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1 - є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки це майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Щодо участі в засновництві ТОВ “Ал'янс Плюс» ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З наданих матеріалів справи вбачається, що в роздруківці з Державного підприємства “Інформаційно-ресурсного центру» та копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 402428, наданими представником позивача, зазначено дату реєстрації ТОВ “Ал'янс Плюс», а саме: 11 липня 2003 року, тобто до моменту реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем (яке відбулось 19 червня 2004 року).
Суд також враховує вимоги п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, згідно яких, особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Оскільки ОСОБА_4 , став засновником (учасником) ТОВ “Ал'янс Плюс» до моменту реєстрації шлюбу з позивачкою, то суд приходить до висновку, що зазначений внесок до статутного фонду ТОВ “Ал'янс Плюс» є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , а тому не підлягає поділу між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що спірні квартира та автомобіль придбані за особисті кошти ОСОБА_4 , які він отримав від ОСОБА_5 до моменту реєстрації шлюбу з позивачкою, та засновництво ТОВ “Ал'янс Плюс» відбулось до моменту реєстрації шлюбу відповідача з позивачкою, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, вимоги позивачки щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їй в позові відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 57, ст. 60, ч. 1 ст. 69 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Г.В. Черновськой