Справа № 592/6066/25
Провадження № 1-в/592/220/25
25 квітня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , засудженого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
ОСОБА_4 звернувся до Ковпаківського районного суду м.Суми з заявою про приведення вироку Сумського районного суду Сумської області від 12.10.2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024.
У ході судового розгляду засуджений ОСОБА_4 заяву підтримав та просив задовольнити.
Прокурор пояснив, що строк покарання, призначений ОСОБА_4 за вироком Сумського районного суду Сумської області від 04.09.2020 року, не змінюється.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 12.04.2013 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.185 КК України за таємне викрадення майна 24.02.2013 року на суму 506,50грн. За цим вироком суду ОСОБА_4 засуджений до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Станом на 01 січня 2013 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1147грн.
Таким чином діяння, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Сумського районного суду Сумської області від 12.04.2013 року наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Таким чином діяння, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Сумського районного суду Сумської області від 12.04.2013 року наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України суд вважає необхідним звільнити засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, від призначеного покарання за вироком Сумського районного Сумської області від 12.04.2013 року за ч. 1 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Оскільки ОСОБА_4 звільнений від покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 12.04.2013 року, останній підлягає звільненню і від покарання за ч.2 ст.389 КК України за вироком Сумського районного суду Сумської області від 22.10.2013 року (умисне ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт за вироком суду від 12.04.2013 року).
З огляду на викладене, за вироком Сумського районного суду Сумської області від 04.09.2020 року ОСОБА_4 вважається засудженим за ч.2 ст.156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років (без застосування ч.4 ст.70 КК України). В строк відбування призначеного покарання ОСОБА_4 зараховується покарання повністю відбуте ОСОБА_4 за вироком Сумського районного суду Сумської області від 22.10.2013 року у виді 01 місяця 18 днів арешту з розрахунку відповідності одному дню позбавлення волі одного дня арешту.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, ст. ст. 372, 537, 539 КПК України, суд
Заяву засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, від призначеного покарання за вироком Сумського районного Сумської області від 12.04.2013 року за ч. 1 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, від призначеного покарання за вироком Сумського районного Сумської області від 22.10.2013 року за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , 1985 року народження, таким, що засуджений за вироком Сумського районного суду Сумської області від 04.09.2020 року за ч.2 ст.156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років (без застосування ч.4 ст.70 КК України).
В строк відбування призначеного покарання ОСОБА_4 зарахувати покарання повністю відбуте ОСОБА_4 за вироком Сумського районного суду Сумської області від 22.10.2013 року у виді 01 місяця 18 днів арешту з розрахунку відповідності одному дню позбавлення волі одного дня арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми, а засудженим - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1