24 квітня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 692/1048/24
Провадження № 22-ц/821/345/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Чепурного О. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.12.2018 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Р20.00614.004618550, який був підписаний позичальником власноручно.
Зазначає, що позичальник надав письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти.
Відповідно до п. 1.1. договору Банк надав позичальнику в кредит грошові кошти на поточні потреби в сумі 29999 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентами.
У п. 1.2. договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня підписання договору, тобто до 05.12.2020 включно.
Згідно п. 1.3, п. 1.4 позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка становить 15% річних.
Вказує, що одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПРАТ «Страхова компанія «УНІКА життя» договір від 05.12.2018 добровільного страхування життя, розмір страхового внеску становить 376,98 грн.
Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 29999 грн, а позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту частково, лише 20462,87 грн.
У зв'язку з чим, станом на 05.12.2020 сформувалася наступна заборгованість перед Банком за договором в розмірі 32939,10 грн, а саме:
- заборгованість за основним боргом в сумі 22121,41 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 10817,69 грн.
Станом на 16.11.2023 розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився.
16.11.2023 між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого клієнт відступив фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Таким чином фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р20.00614.004618550.
29.12.2023 ТОВ «ФК «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, за яким позивач набув право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.
Окрім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 4693,07 грн та 3 % річних в сумі 1204,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5200 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № Р20.00614.004618550 від 05.12.2018 у сумі 32939,10 грн, інфляційні втрати у сумі 4693,07 грн та 3 % річних у сумі 1204,57 грн, а всього 38836,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судовий збір та судові витрати на правничу допомогу у сумі 7622,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання по договору, тому підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором, інфляційні втрати та 3 % річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Санфорд Капітал» відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про те, що Банк належно виконав умови кредитного договору щодо видачі кредитних коштів. Суд першої інстанції не дослідив, що умовами кредитного договору передбачено перерахування коштів напряму на різні рахунки вказані позичальником.
Зазначає, що ним дійсно було підписано кредитний договір на 29999 грн, але з суми підписаного кредиту він отримав на вказаний у договорі картковий рахунок № НОМЕР_1 суму 2513,22 грн, а зарахування коштів на зазначені в п. 1.2.1 договору рахунки не відбулося.
Крім того, позивач не надав суду оригіналів або належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання кредитного договору АТ «Ідея Банк» шляхом оплати переказу коштів.
При цьому, надана копія ордеру-розпорядження № 1 «Про видачу кредиту» не відповідає умовам п. 1.2 кредитного договору та нормам закону, а саме ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також зазначає, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню із спірних правовідносин, ігноруючи постанови Верховного Суду виніс рішення, за яким протиправно стягує плату за обслуговування кредиту щодо надання інформації про заборгованість за кредитом.
Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідач не заперечує проти нарахування штрафних санкцій та судових витрат на правничу допомогу, заперечуючи позовні вимоги вцілому.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
05.12.2018 між АТ «Ідея БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р20.00614.004618550 (а.с. 38).
Відповідно до п. 1.1. договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 29999 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентами.
У п. 1.2. договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня підписання договору, тобто до 05.12.2020 включно.
Згідно п. 1.3, п. 1.4 позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка становить 15% річних.
Одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПРАТ «Страхова компанія «УНІКА життя» договір від 05.12.2018 добровільного страхування життя, розмір страхового внеску становить 376,98 грн (а.с. 32-33).
До позову додано: паспорт споживчого кредиту, додаток до паспорта споживчого кредиту, заява про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк», згода-повідомлення фізичної особи клієнта банку та згода фізичної особи суб'єкта кредитної історії, які підписані відповідачем 05.12.2018 (а.с. 44-45).
16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого клієнт відступив фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Таким чином фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р20.00614.004618550 (а.с. 26-28).
29.12.2023 ТОВ «ФК «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, за яким позивач набув право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами (а.с. 54-60).
Відповідно до витягу з реєстру боржників у відповідача сформувалася наступна заборгованість перед Банком за договором станом на 16.11.2023 в розмірі 32939,10 грн, а саме:
- заборгованість за основним боргом в сумі 22121,41 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 10817,69 грн (а.с. 42).
Окрім того, позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 4693,07 грн та 3 % річних в сумі 1204,57 грн (а.с. 39).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У справі, що переглядається встановлено, що згідно п. 1.1 кредитного договору № Р20.00614.004618550, Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 29999 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяців.
Пунктом 1.2.1 договору встановлено, що оплата переказу коштів за реквізитами: 20696 грн на рахунок № НОМЕР_2 та 6412,8 грн на рахунок № НОМЕР_3 .
Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору № Р20.00614.004618550, проте зазначає, що не отримував кредитні кошти у повному обсязі, а лише їх частину у розмірі 2513,22 грн.
Слід зазначити, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 61, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Виходячи із норм чинного законодавства, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ПАТ «Ідея Банк» обов'язку з надання кредитних коштів ОСОБА_1 є виписка по рахунку (додаток № 15 до позовної заяви) та відповідні ордери-розпорядження (додаток № 20 до позовної заяви), які надані позивачем до суду і наявні в матеріалах справи (а.с. 43, 46-48).
Зокрема, з виписки по рахунку вбачається, що 05.12.2018 ОСОБА_1 , на виконання кредитного договору № Р20.00614.004618550, АТ «Ідея Банк» видано 2513,22 грн, 05.12.2018 сплачено страховий платіж у розмірі 376,98 грн та 05.12.2018 перераховано на рахунок № НОМЕР_2 - 20696 грн на погашення кредиту № 243368 від 13.09.2018, та 6412,8 грн на рахунок № НОМЕР_3 на погашення кредиту № 170455 від 25.07.2018.
Відповідно до виписки з рахунку позичальника за кредитним договором № Р20.00614.004618550 від 05.12.2018, яка містить інформацію щодо всіх здійснених відповідачем платіжних операцій вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Згідно з довідкою-розрахунком від 16.11.2023, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р20.00614.004618550, складає 32939,10 грн, а саме:
- заборгованість за основним боргом в сумі 22121,41 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 10817,69 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 20815,14 грн.
Звертаючись в суд з даними позовом, ТОВ «Санфорд Капітал» не заявляв вимоги про стягнення заборгованості за комісіями, а лише за тілом кредиту та відсотками, тому доводи скаржника про неправомірне стягнення плати за обслуговування кредиту щодо надання інформації про заборгованість за кредитом, спростовується матеріалами справи та оскаржуваним рішенням.
При цьому, на спростування розміру заборгованості та її складових ОСОБА_1 не надано суду, ні власного розрахунку, ні доказів сплати кредиту у повному обсязі, ні доказів визнання у визначеному законом порядку кредитного договору № Р20.00614.004618550 недійсним повністю чи в певній його частині.
Відтак, матеріалами справи підтверджено виконання АТ «Ідея Банк» умов укладеного договору № Р20.00614.004618550 від 05.12.2018 та надання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 29999 грн та наявність заборгованості за кредитом у розмірі 32939,10 грн.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Санфорд Капітал» крім тіла та відсотків по кредиту, просило стягнути 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 06.12.2020 до 23.02.2022 у розмірі 4693,07 грн інфляційних та 1204,57 грн - три процента річних.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Положеннями ст. ст. 611, 625 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до положень ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем доказів на підтвердження права вимоги до відповідача, умови договорів факторингу укладених 16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» № 16/11-23, 29.12.2023 між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» № 29/12-23 про відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором № Р20.00614.004618550 від 05.12.2018 не містять будь-яких обмежень чи застережень щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів та інфляційних.
З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_1 має грошове зобов'язання перед позивачем.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Враховуючи зазначене, є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 06.12.2020 до 23.02.2022 у розмірі 4693,07 грн та 1204,57 грн - трьох процентів річних.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5200 грн за надання професійної правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.
Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5200 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Між ТОВ «Санфорд Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (Об'єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року.
Згідно із п. 1.1 вказаного договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити Винагороду.
Відповідно до п. 3.2. цього договору, сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об'єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами Акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем в суді першої інстанції було надано:
- зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 5200 грн;
- ордер серії АЕ №1282570 від 30 квітня 2024 року, виданий керівником АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М. П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ «Санфорд Капітал» (а.с. 8);
- копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати йому на довгостроковій основі правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта (а.с. 17-20);
- акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 12.08.2024 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, підписаний керуючим партнером АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М. та директором ТОВ «Санфорд Капітал» Маринич Р., згідно якого: адвокатом надано послуги на суму 5200 грн, з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 год. 1200 грн; складання та подання до суду позовної заяви 1 год. 4000 грн (а.с. 30).
Стороною позивача документально доведено понесення витрат на правничу допомогу та підтверджено розмір цих витрат.
Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума в розмірі 5200 грн є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом та обсягом виконаних робіт), а відповідачем не доведено їх не співмірність, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її стягнення з відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков