Рівненський апеляційний суд
25 квітня 2025 року м. Рівне
Справа № 572/677/25
Провадження № 33/4815/294/25
Рівненський апеляційний суд в складі судді Ковальчук Н. М.,
з участю ОСОБА_1 ,
потерпіла ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що як на доказ його вини, суд посилається на протокол, на пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , яка є дочкою заявника. Вказує, що його діями не було завдано і не могло бути завдано насильства психологічного характеру ОСОБА_2 . Хоча шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, однак вони продовжують проживати в одному будинку, мають особисті ключі. Вказує, що 30.12.2024 року близько 14 год. він зайшов у будинок та закрив двері із середини, оскільки ОСОБА_2 вже пару днів знаходилася у доньки ОСОБА_3 , яка проживає в м. Олевськ, Житомирської області. Через деякий час почув сильні удари у вхідні двері, він відчинив двері і побачив ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 пішла до його особистого кабінету, через, що він одразу кинувся туди, щоб остання не завдала будь-якої шкоди. В цей час ОСОБА_3 нанесла йому по голові удар куском піноблока, від чого він впав. В подальшому приїхали працівники поліції. Вказує, що він не змінював внутрішній замок у вхідних дверях, що підтверджується тим, що в подальшому ОСОБА_2 користувалася своїми ключами від вхідних дверей, що свідчить про неправдиві її покази та ОСОБА_3 . Щодо подій 30.12.2024 року, Сарненським РВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження за нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Наявність сварок, конфліктів і непорозумінь між ним і колишньою дружиною на майновому та побутовому грунті, свідчить про існування між ними неузгодженості щодо ставлення до життя, спільно нажитого майна, що призвело до розлучення, однак, жодним чином не підтверджує факту вчинення домашнього насильства, як зазначено у протоколі. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Судом не враховано практику ЄСПЛ. Також вказує, що копію постанови було отримано захисником - 14.02.2025 року, про що свідчить відповідний запис у справі. З огляду на зазначене просить: поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі.
У відповідності до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справ про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова відносно ОСОБА_1 винесена - 11.02.2025 року, апеляційна скарга подана - 24.02.2025 року, тобто після закінчення строків на апеляційне оскарження. У справі відсутні відомості про направлення копії постанови ОСОБА_1 та отримання останнім її копії. На довідковому листі міститься відмітка про отримання копії постанови адвокатом Данильчиком В. І. - 13.02.2025 року, про що засвідчено його підписом.
Зазначене свідчить, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин і його слід поновити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 661457 від 23.01.2025 року ОСОБА_1 30.12.2024 року о 14 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , не впускав до будинку свою колишню дружину ОСОБА_2 , виражався в її адресу нецензурними словами, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.При складанні протоколу, ОСОБА_1 по суті порушення вказав: «Не визнаю. Пояснення додається на окремому аркуші».
У протоколі зазначено : свідком - ОСОБА_3 , потерпілою - ОСОБА_2 .
Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписано, копію протоколу ним отримано, про що засвідчено його підписом 23.01.2025 року.
З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 30.12.2024 року вбачається, що прийнято заяву від ОСОБА_2 про те, що 30.12.2024 року близько 14 год. 30 хв. її колишній чоловік ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_1 ) вчинив домашнє насильство, а саме, не впустив у будинок та змінив замки вхідних дверей (а.с. 3).
У письмових поясненнях від 23.01.2025 року, ОСОБА_1 заперечив факт вчинення домашнього насильства 30.12.2024 року близько 14 год. 30 хв., вказав, що він перебував у будинку, двері зачинив, оскільки колишня дружина була відсутня протягом двох днів. Він почув стукіт у двері та пішов відкривати, далі побачив, що ОСОБА_2 заходить в його кабінет, тому він кинувся до кабінету, щоб не дати ОСОБА_2 пошкодити його речі. Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стояла біля дверей будинку. Коли приїхали поліцейські він попросив їх здійснити перевірку замків та повідомити чи були вони змінені, поліцейські перевірили замки та повідомили, що будь-якої заміни замків не було. Також поліцейські проводили відеофіксацію місця події. Також ОСОБА_1 висловив свою думку, що його колишня дружина забула свої ключі у дочки в м. Олевську, так як через два дні після події, ОСОБА_2 відкривала вхідні двері власними ключами. Також ОСОБА_1 вказав, що будь-якого психологічного чи фізичного насильства відносно колишньої дружини він не вчиняв. Також зазначив, що він неодноразово повідомляв, що ОСОБА_2 лікувалась у КНП «Житомирський обласний медичний спеціалізований центр» і на підставі розладу психіки у неї можуть бути безпідставні звернення до поліції (а.с. 6).
У письмових поясненнях від 21.01.2025 року свідок ОСОБА_3 вказала, що 30.12.2024 року близько 14 год. 30 хв. вона приїхала з матір'ю ОСОБА_2 до її місця проживання ( АДРЕСА_1 ), але вхідні двері були зачинені, вони почали стукати у двері, ОСОБА_1 вийшов з будинку і відразу накинувся на неї (з даного приводу вона звернулася із заявою у поліцію). Під час даної сутички ОСОБА_1 обзивав її і матір нецензурними словами, а коли матір підійшла, щоб він її ( ОСОБА_3 ) не бив, то він декілька разів її відштовхнув. Чим закінчився конфлікт їй невідомо, оскільки її з місця події забрала швидка (а.с. 5).
Згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року (справа №572/1674/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 7-8).
В матеріалах справи також містяться: Реєстрація ЄО № 13445 від 30.12.2024р. (а.с. 2), письмові пояснення ОСОБА_2 від 30.12.2024р. (а.с. 4), письмові пояснення ОСОБА_3 від 21.01.2025р. (а.с. 5), письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.01.2025р. (а.с. 6), копія постанови від 23.04.2024р. (а.с. 7-8), договір про надання правничої допомоги від 30.10.2024р. (а.с. 9), свідоцтво (а.с. 10), повідомлення (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За частиною 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно ч. 3 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" від 15 листопада 2001 року, під насильством в сім'ї слід вважати будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Психологічне насильство в сім'ї це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за події, що мали місце 30.12.2024 року, суд першої інстанції вірно врахував належні та допустимі докази про вчинення насильства у сім'ї.
Застосований місцевим судом адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. відповідає санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, що є у справі, та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підтверджена матеріалами справи.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які вказують на вчинення ОСОБА_1 дій зазначених у диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та настання для потерпілої особи наслідків, передбачених у цій статті.
Апеляційний суд розцінює доводи апеляційної скарги про невинуватість ОСОБА_1 , як спосіб захисту спрямований на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Ковальчук Н. М.