Справа № 285/6471/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/313/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
Житомирський апеляційний суд
Ухвала
25 квітня 2025 р. Суддя Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2025 року,
Апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_3 подана на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024060530001167 від 25.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, у зв'язку з тим, що кримінальне провадження №12024060530001167 закрито.
Вважаю, що у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 309 КПК України, визначений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Згідно ч.3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Кримінальним процесуальним законом не передбачено апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна, ухваленою відповідно до положень ст.174 КПК України.
Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові ОП ККС ВС від 15.04.2025 у справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350кмо23) після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Як визначено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Протокол до Конвенції), ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна про скасування арешту майна не по суті, а з підстав припинення повноважень слідчого судді для розгляду такого клопотання у зв'язку із закриттям кримінального провадження та положення ч.4 ст.132, ч.1 та ч.2 ст.309 КПК України у взаємозв'язку із вимогами ч.4 ст.174 КПК України (суд скасовує арешт майна у випадку зокрема, закриття кримінального провадження), апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не підпадає під перелік, визначений ч.ч. 1 та 2 ст. 309 КПК України, а тому не підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до ч.4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з оскарженням рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.01.2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу власника майна на те, що питання про скасування арешту майна у закритому кримінальному провадженні можуть бути вирішені не слідчім суддею, а судом. Більш того, неповернення майна органом досудового розслідування, який закрив кримінальне провадження № №12024060530001167 від 25.12.2024 та не вирішив питання про негайне повернення майна (речового доказу) є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Керуючись ст. 309, ч.4 ст.399 КПК України, апеляційний суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024060530001167 від 25.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, у зв'язку із закриттям кримінального провадження.
Апеляційну скаргу з додатками повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя :