СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1044/25
пр. № 2-а/759/90/25
25 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 1781 від 27 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови та порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Задоволено клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду. Суд визнав поважними причини пропуску строку, встановлені статтею 286 КАС України.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не подав, що відповідно до частини шостої статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній доказами.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що постановою № 1781 від 27 серпня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.
У матеріалах справи наявна повістка № 205 від 19.08.2024 року, адресована ОСОБА_1 , з вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.08.2024 року о 18:00 для відправки до військової частини. Факт отримання цієї повістки позивачем особисто підтверджується його підписом на ній та не заперечується стороною позивача.
Протоколом № 2060 від 19.08.2024 року про адміністративне правопорушення зафіксовано, що 19.08.2024 року о 19:08 позивач, з'явившись за вищевказаною повісткою, відмовився від виїзду до військової частини, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо наявності в матеріалах справи акта про відмову від підпису повістки від 19.08.2024 року, суд зазначає, що цей документ не має вирішального значення для встановлення обставин справи. Наявність підписаної позивачем повістки № 205 є беззаперечним доказом його належного повідомлення про обов'язок явки. Акт про відмову міг стосуватися попередньої спроби вручення повістки або іншої повістки, але він не спростовує факту подальшого добровільного отримання та підписання позивачем повістки № 205.
Посилання позивача на отримання повістки № 102/08/19/88 для проходження військово-лікарської комісії на 20.08.2024 року не є підставою для невиконання вимог іншої, належним чином врученої повістки - № 205 - про явку для відправки до військової частини на іншу дату та час. Отримання повістки для проходження ВЛК не скасовує обов'язку військовозобов'язаного з'явитися за іншою повісткою, виданою у встановленому порядку. Питання щодо правомірності одночасного виклику на ВЛК та відправку до військової частини може бути предметом окремого оскарження дій посадових осіб ТЦК та СП, але не звільняє позивача від відповідальності за неявку за належним чином врученою повісткою.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Факт неявки Позивача у визначений повісткою № 205 час підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що факт проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії лише у жовтні 2024 року не спростовує правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою № 205 від 19.08.2024 року для відправки до військової частини.
Як вже було встановлено судом, позивач був належним чином повідомлений про обов'язок з'явитися 19 серпня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом на повістці. Отримання повістки для проходження ВЛК на іншу дату (20.08.2024 року) не скасовувало його обов'язку з'явитися за попередньою, належно врученою повісткою на відправку.
Проходження ВЛК є одним з етапів мобілізаційної підготовки, але не є підставою для ігнорування вимог іншої повістки, виданої у встановленому порядку. На момент 19 серпня 2024 року, коли позивач не з'явився за повісткою № 205, він мав виконати цю вимогу незалежно від майбутнього проходження ВЛК.
Факт проходження ВЛК у жовтні 2024 року не усуває факту вчинення адміністративного правопорушення, яке мало місце 19 серпня 2024 року. Адміністративна відповідальність настає за сам факт порушення встановлених правил, а подальші дії особи не скасовують вже вчиненого правопорушення.
Таким чином, інформація про проходження ВЛК у жовтні 2024 року підтверджує послідовність дій ТЦК та СП щодо військовозобов'язаного, але не виправдовує його неявку за належно врученою повісткою на відправку у серпні 2024 року. Обов'язок з'явитися за повісткою є безумовним, якщо вона вручена у встановленому порядку, що і було встановлено судом.
Щодо дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне. Стаття 258 КУпАП передбачає можливість не складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неявки особи, належним чином повідомленої про дату, час і місце виклику. У даному випадку, протокол № 2060 був складений, що є додатковою гарантією прав позивача, а не їх порушенням.
Розгляд справи за відсутності позивача є правомірним відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, оскільки наявний беззаперечний доказ його своєчасного сповіщення про необхідність явки 19 серпня 2024 року (підписана ним повістка № 205), а клопотання про відкладення розгляду справи позивачем не подавалося.
Таким чином, суд вважає, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він, будучи належним чином повідомлений про обов'язок з'явитися для відправки до військової частини, цього не зробив. Наявність іншої повістки для проходження ВЛК не є поважною причиною для невиконання вимог повістки про явку на відправку.
Суд, оцінюючи докази у їх сукупності, дійшов висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доводи позивача не спростовують факту вчинення ним правопорушення та не свідчать про порушення процедури розгляду справи, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Петренко