СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17177/24
пр. № 2/759/701/25
27 лютого 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Хвостенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малілотнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що позивач є дідусем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 донька позивача ОСОБА_4 , народила сина ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивача. Після її смерті позивав забрав онука до себе, так як його рідний батько ніколи не цікавився сином та взагалі не брав участі у його вихованні. Так дитина вже 4 роки проживає з позивачем та його дружиною.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.08.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили позов задоволити, з мотивів у ньому наведених.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялвся належним чином.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.
Відтак, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина ОСОБА_3 постійно проживає разом з дідусем ОСОБА_1 , позивачем у справі, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дитиною дружини ОСОБА_6 , 2011 р.н., дитиною позивача ОСОБА_7 ,, 2018 р.н., що підтверджується довідкою від 09.07.2024 року №40/01-19.
Наказом Служби у спраавах дітей Броварської районної державної адміністрації Київської області від 02.06.2020 року, тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ю громадянина ОСОБА_1 .
Наказом Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Служби у справах дітей та сім'ї від 22.02.2022 року №04/01-14, тимчасово влаштувати малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився без батьківського піклування до сім'ї ОСОБА_1 .
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав затвердженого рішенням виконавчого комітету Зазимської сільської ради від 31.10.2024 року №612, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, вважають за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до вимог ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідач з сином не проживає, безпосередньо з дитиною не спілкується та не виявляє батьківської уваги, турботи і любові до дитини, не приймає участі у вихованні сина та не цікавиться його життям, не допомагає матеріально. Тобто батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини не виконує, ухиляється від їх виконання, повністю самоусунувся від виховання сина.
Відтак, з'ясовані судом обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, вказують на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та ухилення від їх виконання.
З огляду на викладене, враховуючи те, що в судовому засіданні знайшла підтвердження обставина свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, а тому позов підлягає задоволенню і відповідача слід позбавити батьківських прав щодо його дитини.
Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
В силу ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Згідно із ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 К України).
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).
Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що підставою встановлення опіки над малолітніми особами є статус сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.
Випадки встановлення опіки та піклування відносно дітей в судовому порядку визначені наступним чином.
Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
З наведеного вбачається, що встановлення опіки та піклування вирішується судом, коли під час розгляду інших спорів виявляється, що їх наслідком є залишення дітей без батьківського піклування.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» (далі - Закону) діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
Оскільки мати дитини померла, і в даному випадку наявні підсатви для позбавлення його батька ОСОБА_2 , батьківських прав, малолітній ОСОБА_3 набуває статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та потребує встановлення над ним опіки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.244 СК України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа, при призначенні якої органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність встановлення над малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіки, призначивши опікуном його дідуся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та призначити над ним опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда