Справа № 758/5326/25
3/758/2848/25
Категорія 327
Київ
25 квітня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1
05 квітня 2025 року близько 17 години 30 хвилин за адресою: м. Київ, просп. Свободи, 28, ОСОБА_1 , не виконала батьківських обов'язків, що виразилося в тому, що її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приймав участь в псуванні комунального транспорту, а саме тролейбусу КП «Київпаттранс», чим порушив громадський порядок, та вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що дійсно її син ОСОБА_2 знаходився в місці зазначеному в адміністративному протоколі в час зазначений в протоколі, але не приймав участі в псуванні комунального транспорту, навпаки відійшов від тролейбусу в момент, коли інша особа вчиняла напис на лобовому склі тролейбусу, в зв'язку з чим, заперечила причетність її сина до правопорушення.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Ч. 3 ст. 184 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 КУпАП.
Як вбачається зі змісту ч. 3 ст.184 КУпАП обов'язковою передумовою застосування ч. 3 ст. 184 КУпАП є вчинення неповнолітнім діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Тобто, для притягнення батьків до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП необхідно, щоб їхня неповнолітня дитина вчинила адміністративне правопорушення, що містить всі ознаки об'єктивної і суб'єктивної сторони, окрім суб'єкта.
При встановленні об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, необхідно встановити наявність складу правопорушення, учиненого неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років. При цьому належна фіксація такого правопорушення та його підтвердження відповідними доказами може бути підставою для притягнення батьків неповнолітнього до адміністративної відповідальності.
Ст. 173 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Так, згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. При цьому хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
При цьому такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян.
Диспозиція статті 173 КУпАП України передбачає, що об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.
"Інші подібні дії" у розумінні статті 173 КУпАП є різноманітними. Вони можуть включати в себе (але не обмежуються): вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, з таких підстав.
Згідно ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Із долучених до матеріалів справи доказів судом не встановлено, що син особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 приймав участь в псуванні комунального транспорту КП «Київпаттранс», чим порушив громадський порядок.
До суду не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення правопорушення, не підтверджено вчинення останнім дій, які утворюють об'єктивну сторону вказаного правопорушення.
Судом встановлено, що крім протоколу про адміністративне правопорушення, не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, зокрема: пояснень свідків, які б підтвердили наявність обставин вказаних у протоколі (псування комунального транспорту, а саме тролейбусу), фото та відеоматеріалів, якими зафіксовано факт псування ОСОБА_2 комунального транспорту.
Із письмових пояснень ОСОБА_2 , що додано до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 05 квітня 2025 року домовився зустрітися зі своїми друзями, один з яких, побачивши ДТП за участю тролейбусу запропонував намалювати на лобовому склі графіті. Зазначив, що він зі своїми друзями відмовляв від цього вчинку останнього, але той продовжив вчиняти правопорушення, а ОСОБА_2 в цей час зі своїми друзями пішов у напрямку приватних будинків.
Однак, доказів на підтвердження псування комунального транспорту, а саме тролейбусу КП «Київпаттранс», чим порушив громадський порядок ОСОБА_2 , які б становили склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП матеріали справи не містять.
Таким чином, суду не надано беззаперечних доказів вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що виключає подальшу кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Отже, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП,-
Керуючись ст. ст., ч. 3 ст.184, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О. О. Денисов