Справа №:755/12473/24
Провадження №: 1-кс/755/1350/25
"23" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: слідчого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 листопада 2023 року за № 22023011000000247, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого суду надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У клопотанні вказується, що СУ ГУ СБ України в АР Крим (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 14-А) здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Леніна, 17, де представниками держави-агресора створено так зване «Міністерство будівництва та архітектури Республіки Крим» (мовою оригіналу «Министерство строительства и архитектуры Республики Крым»), за його добровільної волі, 30.03.2022 на підставі «Розпорядження голови Ради міністрів Республіки Крим» (мовою оригіналу «Распоряжения Председателя Совета министров Республики Крым» ОСОБА_7 , від 30 березня 2022 г. № 71-рп «Про ОСОБА_6 » (мовою оригіналу «О ОСОБА_8 ») був призначений на посаду «Заступника міністра будівництва та архітектури Респубілки Крим» (мовою оригіналу «Заместителя министра строительства и архитектуры Республики Крым»).
Далі, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 , не пізніше 06.09.2023 на підставі «Наказу голови Республіки Крим ОСОБА_9 від 06 вересня 2023 року № 208-У «Про тимчасове покладення обов'язків міністра будівництва та архітектури Республіки Крим» (мовою оригіналу «Указа Главы Республики Крым ОСОБА_9 , от 06 сентября 2023 года №208-У «О временном возложении обязанностей министра строительства и архитектуры Республики Крым»), був призначений та добровільно зайняв посаду «тимчасово виконуючого обов'язки міністра будівництва та архітектури Республіки Крим» (мовою оригіналу «Временно исполняющего обязанности министра строительства и архитектуры Республики Крым»), яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у вищевказаному незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Перебуваючи на посаді у незаконно-створеному представниками держави-агресора РФ органу, ОСОБА_6 виконує рішення щодо організації роботи так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим», шляхом здійснення керівництва виконавчим органом на засадах єдиноначальності, внаслідок чого він несе персональну відповідальність за виконання завдань і здійснення функцій вказаного органу; підписує від імені органу накази, розпорядження, договори, угоди, контракти, та інші документи; розподіляє обов'язки між заступниками міністра, призначає на посаду та звільняє з посади працівників Міністерства, виконує інші, покладені на нього функції.
Вказане свідчить, що до повноважень ОСОБА_6 належить виконання організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій.
З огляду на зазначене, ОСОБА_6 , зайнявши посаду так званого «тимчасово виконуючого обов'язки міністра будівництва та архітектури Республіки Крим», перебуваючи на ТОТ АР Крим здійснює організаційно-розпорядчі та господарсько-адміністративні функції вищевказаного органу, діяльність якого спрямована на реалізацію окупаційної політики держави-агресора РФ на ТОТ АР Крим, на шкоду державним інтересам України.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 підозрюється у колабораційній діяльності, а саме - добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
10.05.2024 ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, однак у зв'язку з перебуванням громадянина України ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України, згідно зі ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
10.05.2024 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 86 (7756) від 10.05.2024 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та повістку про виклик останнього до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 16.05.2024, 17.05.2024 та 18.05.2024 в період часу з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.
Крім того, з метою належного вручення повідомлення про підозру, а також з метою направлення повісток про виклик громадянина ОСОБА_6 для проведення процесуальних дій, вказаній особі на особисту робочу електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (інформація про яку розміщена та їх так званому офіційному вебсайті) направлено скан-копію повідомлення про підозру громадянина ОСОБА_6 , а також повістки про його виклик
Проте, ОСОБА_6 за вказаними повістками не прибув, причин неприбуття та жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв'язку із викладеним у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , особисто не вручено, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою,
яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Беручи до уваги, що згідно ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження. У зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 27.05.2024 ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Водночас, у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі, а також негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення у провадженні обставин регламентованих ст. 9 КПК України.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрювана переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, наявні підстави, з числа регламентованих ст. 297-1, 297-2, 297-4, 297-5 КПК України, для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.
В цьому провадженні в судовому засіданні особи вказані в ч. 1 ст. 297-3 КПК України зазначили таке:
? слідчий ОСОБА_3 подане клопотання підтримала, з наведених у ньому передумов;
? захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 вважав за необхідне клопотання відхилити, позаяк відсутні ґрунтовні підстави вважати, що його клієнт набув статусу підозрюваної.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 297-1. Загальні положення спеціального досудового розслідування
1. Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями […] 111, 111-1 […] Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
Стаття 297-4. Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування
1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
2. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя повинен встановити такі обставини:
1) чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;
2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується.
Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.
Отже, відповідаючи на питання, котрі постали перед судом в цій справі, слідча суддя зауважує таке:
(і) щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення
Встановлено, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Отже, ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачається можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інкримінованого злочину у вказаному кримінальному провадженні.
(іі) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, в аспекті встановлення факту повідомлення, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(ііі) щодо наявності "обґрунтованої підозри" у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року, п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що може слугувати підставою, у разі наявності обставин, передбачених ст. 297-1 КПК України, для надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Відповідно до ч. 5 ст. 111-1 КК України згідно із Законом № 2108-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», котра діє з 15 березня 2022 року, слідує, що кримінально караним є в т.ч. добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів.
При цьому, слід зауважити, що, на переконання слідчого судді, (1) добровільне зайняття посади - зайняття посади з власного бажання; (2) посада, пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, - посада, пов'язана з керівництвом діяльністю підлеглих осіб або розпорядженням матеріальними ресурсами; (3) незаконний орган влади - квазі-орган державної влади чи квазі-орган місцевого самоврядування, створений на тимчасово окупованій території, який не передбачений законами України.
Отже, дослідивши матеріали клопотання слідча суддя вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа в цій справі може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, що стверджується, зокрема:
- повідомленням оперативного підрозділу про виявлене кримінальне правопорушення вчинене громадянином України ОСОБА_6 ;
- відповідь з Офісу Президента України щодо громадянства ОСОБА_6 ;
- відповідь з Головного сервісного центру МВС України, щодо отримання водійського посвідчення ОСОБА_6 ;
- протоколом тимчасового доступу до АТ КБ «ПриватБанк», в ході якого отримано копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , та фотозображення особи;
- протоколом огляду від 22.04.2024 (за результатами якого оглянуто офіційний вебсайт так званого «Уряду Республіки Крим», на якому отримано накази щодо призначення на посаду ОСОБА_6 у міністерство будівництва та архітектури Республіки Крим);
- протоколом огляду від 22.04.2024 (за результатами якого оглянуто офіційний вебсайт так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим», стосовно діяльності ОСОБА_6 у вказаному міністерстві);
- протоколом огляду від 22.04.2024 (за результатами якого оглянуто офіційний вебсайт так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим», на якому отримано накази ОСОБА_6 перебуваючи на посаді в незаконних органах влади);
- протоколом огляду від 23.04.2024 (за результатами якого оглянуто офіційний вебсайт так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим», на якому отримано положення про діяльність так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим»);
- протоколом огляду від 23.04.2024 (за результатами якого оглянуто офіційний вебсайт так званого «Міністерства будівництва та архітектури Республіки Крим», на якому отримано інформацію про проведення урочистих заходів «Міністерством будівництва та архітектури Республіки Крим», під керівництвом ОСОБА_6 ).
Також, слідчий суддя враховує, що на території ТОТ АР Крим було створено низку незаконних органів влади, діяльність яких є протиправною і спрямованою на шкоду державним інтересам України, її суверенітету та територіальній цілісності. Наповнення цих органів особами, які добровільно займають в ній посади, є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства України.
Щодо дій підозрюваного описаних у п. І ухвали, то слід врахувати, що у постанові Пленуму Верховного суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», роз'яснено визначення понять адміністративно-господарських функції (обов'язків) та організаційного-розпорядчих функції (обов'язків).
Так, організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Особа вважається такою, що виконує адміністративно-господарські або організаційного розпорядчі функції (обов'язки) не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов'язки постійно, але і тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальними повноваженням за умови, що згадані функції або обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
З огляду на зазначене, ОСОБА_6 зайнявши посаду та виконуючи функціональні обов'язки т.зв. тво «міністра», в силу покладених на нього повноважень як особа, яка займає т.зв. «керівну» посаду, наділений організаційно-розпорядчими функціями, оскільки, відповідно до аналізу нормативно-правової бази «Республіки Крим», у нього наявні права приймати рішення, які обов'язкові для виконання підпорядкованими йому особами/підрозділами.
Більш того, на переконання слідчого судді, в силу наявної освіти та життєвого досвіду ОСОБА_6 мав би достеменно розуміти протиправність своїх дій, однак попри це здійснює сприяння реалізації політики окупаційної влади РФ на території Автономної Республіки Крим, що свідчить про наявність прямого умислу та добровільності дій з часу призначення на посаду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованого злочину є доведеною, тобто зазначені у клопотанні обставини і надані до клопотання докази у своїй сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності підозрюваної особи до вчинення наведеного злочину.
(iv) щодо переховування від органів досудового розслідування
Аналіз норм КПК України щодо вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа переховується на тимчасово окупованій територій (далі ТОТ).
Згідно ст. 1 Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
В цьому випадку з'ясовано, що підозрювана особа перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно ст. 12 Закону порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана особа перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 12, 13 та 14 червня 2023 року про її виклик до слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст. 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 5 ст. 139 КПК України, слід дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ба більше, за рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук».
Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
«Міжнародний розшук» є таким же за своїм змістом комплексом заходів, які здійснюються компетентними органами декількох держав у відповідності до актів міжнародного права, зокрема, актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, членом якої Україна є з 04 листопада 1992 року.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом, відповідно оголошення особи в розшук у цьому провадження, є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення.
Більш того, для ініціювання саме міжнародного розшуку прокурор має навести аргументовані доводи щодо використання підозрюваним для ухилення від суду території інших держав. ТОТ є територією України, котра тимчасово окупована/анексована РФ, у цей час. Відповідно, в силу положень Закону, оголошення особи саме в міжнародний розшук, було б порушенням норм Закону та вказувало на протиправність дій уже з боку суб'єкта, котрий прийняв це рішення.
В той час, як сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
V. ВИСНОВОК
Отже, враховуючи, що КПК України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, набуття особою, котру повідомлено про підозру, статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочину, а також те, що підозрювана особа оголошена у розшук, наявні дійсні підстави вважати, що вона переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає наявними підстави, передбачені ст. 297-1 КПК України для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
З цих підстав та керуючись ст. 297-1 - 297-4, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 листопада 2023 року за № 22023011000000247 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1