Справа №569/5268/25
25 квітня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 грн 00 коп. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2025 року. Від шлюбу у неї з відповідачем є двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею і перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач припинив надавати їй матеріальну допомогу на утримання спільних дітей, утримання та виховання дітей повністю лежить на ній. Відповідач, зі слів знайомих, працює не офіційно, має дохід. Аліменти нікому не платить, інших неповнолітніх дітей, а також інших осіб на утриманні не має. Домовленості про участь відповідача в утриманні дітей вони не досягли, в зв'язку з цим вона вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS. 25 квітня 2025 року позивач подала заяву, в якій просила справу слухати у її відсутність, позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 19 березня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15 жовтня 1997 року.
10 квітня 2025 року до суду повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 25 квітня 2025 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказана причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 2009 року, який розірвано заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2025 року в справі №569/22532/24, яке набрало законної сили 14 лютого 2025 року.
За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 13 травня 2010 року, серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 09 квітня 2014 року, серії НОМЕР_2 .
Діти сторін проживають разом з позивачем, що підтверджується заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2025 року в справі №569/22532/24 та Довідкою про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 17 березня 2025 року №6145.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Враховуючи те, що відповідач участі в утриманні дітей в повному обсязі не приймає, а протилежного суду не доведено, при цьому домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дітей відсутня, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їх дітей.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 гривень.
Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів, відсутність будь-яких відомостей про наявність у відповідача чи у їх спільних з позивачем дітей захворювань, що потребували б додаткових витрат, а також відсутність будь-яких відомостей про перебування на утриманні відповідача інших осіб.
Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст.141 СК України), суд доходить висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача у твердій грошовій сумі в розмірі по 3 000 грн щомісяця на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів в даному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей у даному віці. Доказів про потребу стягнення коштів на утримання дітей в більшому розмірі позивач суду не надала.
Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позову частково.
При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 17 березня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їх дітей, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, за період з 17 березня 2025 року по 16 квітня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись статтями 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17 березня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Першко